Уже не панацея

Зі середини минулого століття кількість вітамінів у фруктах та овочах суттєво знизилася, а деякі показники суттєво впали. Згідно з результатами дослідження Міністерства сільського господарства США, яке тривало майже 70 років, рівень вітамінів у фруктах та овочах почав різко знижуватися з 1975-го. За наступні 20 років вміст вітаміну С у лимонах зменшився майже на третину, кальцію у моркві — в середньому більш ніж на чверть, а вміст вітаміну А в бананах — на 57 %. Зернові культури також втрачають цінність — з середини минулого століття вміст мінералів у пшениці знизився на 20-30 %.

Чи не найбільше знизився вміст заліза. Крес-салат втратив 88,2 %, цибуля — 56 %, цвітна капуста — 60 %, а листова капуста — 81 %. При цьому грейпфрути та персики не лише втратили більше 75-85 % заліза, а й вітаміну А. зниження вмісту кальцію в цитрусових та ананасах сягнуло майже 60 %. Рівень магнію в популярних овочах знизився на 35 %, а у фруктах — на 11-25 %.

Однією з причин зниження якості продуктів дослідники називають хаотичне використання мінеральних добрив та акцент на сортах, які дають найкращі врожаї. Селекціонери десятиліттями намагалися вивести фрукти й овочі, які швидко ростуть, дають якнайбільшу кількість врожаю та при цьому залишаються стійкими до хвороб, шкідників і посух. Як наслідок, у гонитві за кількістю цінність вирощеної продукції відійшла на другий план. Ще однією з причин зниження поживної цінності овочів та фруктів вважається збільшення кількості вуглекислого газу в атмосфері.

Науковці вважають, що вирішити проблему може регенеративне землеробство. Його суть у тому, що фермери не виснажують ґрунт, а дбають про нього: менше переорюють, вносять органічні добрива, чергують культури, а в міжсезоння засівають землю поживними рослинами. Такий спосіб землеробства отримує багато критики, адже не залежить від хімікатів та вимагає більше людської праці. Крім того, через особливості клімату його не всюди можна провадити.

Деякі ґрунтознавці вважають, що регенеративне землеробство навряд чи вдасться настільки масштабувати, щоб нагодувати 8,3 млрд людей у світі. Однак користь такого землеробства очевидна. Дослідники з Університету Лінкольна (штат Пенсільванія) виявили, що вміст заліза в капусті кале виявився у 22 разів вищим у зразках із регенеративних господарств порівняно з традиційними, а вміст селену в сушеному горосі — увосьмеро.

Паралельно дослідження, яке Університет Ньюкасла (Велика Британія) провів 2015-го, засвідчило, що перехід на вживання органічних фруктів, овочів і злаків забезпечує організм такою кількістю антиоксидантів, яка еквівалентна вживанню від однієї до двох додаткових порцій фруктів та овочів на день.

До слова

Залізо є одним з найважливіших мінералів, без якого організм не може нормально функціонувати. Тож медики назвали продукти харчування, у складі яких міститься велика кількість цього мікроелементу. У порції устриць вагою 100 г міститься до 3 мг заліза. Це 17 % від рекомендованої медиками денної норми. На стограмовий шматок яловичої печінки припадає 7 мг цього мінералу. У складі котлет з яловичого фаршу, приготованих на пару, також є велика кількість цього мікроелементу — 2,7 мг на 100 г продукту. При вживанні 100 г шпинату організм отримає 2,8 мг заліза, а горнятко вареної сочевиці збагачене 6,6 мг заліза. Така ж кількість гарбузового насіння забезпечить людини 9 мг мікроелементу. 100 г вареного насіння допоможуть заповнити 8 % добової норми заліза. Непоганий результат показує броколі — 6 % щоденної потреби мінералу на склянку. Також в своєму складі цей мікроелемент має сир тофу: 15 % від рекомендованого денного рівня споживання в 100 г. Чверть плитки темного шоколаду поповнить запаси заліза на 17 %.