Чорна смерть

Дослідники з Медичного відділення Техаського університету розробили дві експериментальні вакцини проти бактерії Yersinia pestis, яка є збудником чуми. Під час досліджень на лабораторних мишах обидва препарати забезпечили повний захист від інфекції, в т. ч. її найнебезпечнішої легеневої форми.

Попри те, що чума асоціюється насамперед із середньовічною пандемією «Чорної смерті» XIV ст., захворювання нікуди не зникло. Щороку у світі реєструють від кількох сотень до кількох тисяч випадків зараження, а в окремих реґіонах періодично виникають локальні епідемії. Найбільше випадків фіксують в Африці, хоча хвороба може виникати в будь-яких місцях, де мешкають гризуни й їхні блохи, природні переносники Yersinia pestis.

Якщо чуму виявити на ранній стадії, її можна лікувати антибіотиками. Однак учені зазначають, що бактерія поступово набуває стійкості до існуючих препаратів, тому створення ефективної вакцини набуває дедалі більшого значення.

Нові вакцини отримали назви LMA та LMP. Вони належать до категорії живих ослаблених вакцин і містять генетично модифіковані штами бактерії, які не здатні викликати захворювання, але стимулюють формування імунної відповіді.

Під час експерименту мишам спершу вводили вакцину внутрішньом'язово, а через 21 день проводили ревакцинацію. Частина тварин отримувала другу внутрішньом'язову дозу того самого препарату, тоді як іншим додатково вводили крізь ніс аденовірусну вакцину, що містила три антигени чуми. Такий підхід спершу активує імунну систему, а потім спрямовує імунні клітини безпосередньо до слизової оболонки носа — одного з основних шляхів проникнення легеневої чуми.

Через 32 дні після завершення вакцинації дослідники інфікували мишей смертельною дозою Yersinia pestis. Усі невакциновані тварини загинули протягом чотирьох діб, тоді як усі вакциновані миші вижили. Ще через тиждень провели повторний експеримент, використавши значно вищу дозу бактерій. У більшості груп захист залишався на рівні 100 %. Лише в одній групі ефективність знизилася до 80 %.

До цієї групи входили миші, які отримали лише дві внутрішньом'язові ін'єкції без назальної аденовірусної вакцини та були генетично модифіковані таким чином, аби не виробляти інтерферон-гамма — важливу молекулу імунної системи, що відіграє ключову роль у боротьбі з бактеріальними інфекціями. Подальший аналіз крові, слизу й інших біологічних рідин підтвердив, що обидві вакцини викликали потужну імунну відповідь із високим рівнем антитіл.

Автори дослідження зазначають, що отримані результати є перспективними, однак перед початком клінічних випробувань за участю людей вакцини необхідно протестувати на приматах. Крім того, науковці планують оцінити можливість використання комбінованої схеми вакцинації для швидкого захисту населення під час надзвичайних ситуацій і визначити, наскільки тривалий імунітет здатні забезпечити нові препарати.