Свій до свого і чужого

Крім американської, Україна отримує ще й європейську зброю, а також виробляє власну.

Італія та ФРН

Від початку повномасштабного російського вторгнення Італія передала Україні озброєння, військову техніку й інші ресурси на більш ніж 3 млрд EUR. Про це заявив Лучано Портолано, начальник Генерального штабу оборони цієї країни. Допомогу надають у межах 11 міжвідомчих урядових указів, що дозволяють постачання Києву військових матеріалів, техніки й обладнання. Зараз у Римі вже обговорюють ухвалення 12-го указу, що передбачатиме подальшу військову допомогу Україні. Генерал також наголосив, що питання підтримки України після завершення війни вирішуватиме політичне керівництво країни, проте військові до цього готові.

Натомість експорт зброї з Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) до України 2025-го різко скоротився, а експортні дозволи склали 1,14 млрд EUR порівняно з 8,15 млрд EUR роком раніше. І хоча Берлін продовжує позиціонувати себе як одного з ключових спонсорів Києва, падіння відображає перехід від продажу нової зброї до довготривалих проєктів. Це відбувається через загострення воєн і напруженості в усьому світі, обсяг експорту зброї з ФРН знижується загалом. Федеральний уряд схвалив на 2025 пік загальний експорт на 8,4 млрд EUR, хоча 2024-го було 12,15 млрд EUR.

Найбільше падіння відбулося щодо України. Експортні дозволи на 1,14 млрд EUR для Києва покрили лише продаж зброї та військової техніки. Проте ці показники не відображають ширшу військову підтримку Берліна, що становить близько 9 млрд EUR. Вона передбачає прямі закупівлі та поставки обладнання, такого як зброя виробництва США.

Згідно з німецьким законодавством, весь експорт зброї та деяких військових товарів має схвалювати Міністерство економіки. Речник відомства поінформував, що теперішня підтримка України частково ґрунтується на експортних ліцензіях, виданих раніше. Тепер федеральний уряд переходить до довготривалих проєктів, які не будуть негайно відображені у річних показниках експорту. Спікер також додав, що Україна дедалі інтенсивніше інвестує у власне виробництво озброєнь.

Своє

Юлія Свириденко, прем'єр-міністерка України це підтвердила. «Більше 50 % нашого озброєння — українського виробництва. Якщо взяти всі наші видатки на закупівлю зброї та техніки, то 2025-го більш ніж 75 % коштів було спрямовано на закупівлю саме в українських виробників», — зазначила вона і додала, що одне зі завдань на 2026 рік — подальше нарощування частки української зброї на фронті та підвищення спроможності України самостійно забезпечувати власну оборону.

Глава українського уряду висловила подяку всім українським виробникам зброї. Ті постійно перебувають на контакті з військовими, перманентно працюють над тим, аби збільшити виробничі можливості та підвищити ефективність за рахунок постійної адаптації до нових умов на полі бою. «Для нас дуже важливо забезпечити самостійність оборонного виробництва», — наголосила Свириденко.

Зараз українські фахівці працюють над розробкою універсального ракетного комплексу. Планується, що він зможе застосовувати різні боєприпаси в межах однієї платформи. Про це розповів Андрій Журавльов, начальник штабу командування Ракетних військ і артилерії Збройних сил України.

Зокрема, проводять випробування 155-мм причіпної гармати «Марта». Крім того, фахівці працюють над удосконаленням Оперативно-тактичного комплексу «Сапсан», реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) «Вільха» та комплексу «Нептун» із «довгою ракетою».

Крім цього, за словами полковника, в Україні розробляють багатофункціональний ракетний комплекс, що матиме єдину універсальну платформу, яка дозволятиме військовим застосовувати різні засоби ураження, як РСЗВ HIMARS, що застосовує керовані боєприпаси GMLRS та оперативно-тактичні ракети ATACMS. Проте військовий не уточнив, коли саме нові розробки можуть надійти на озброєння української армії. Проте розповів, що зараз відбуваються тестування високоточного боєприпасу «Барвінок-К», призначеного для ураження точкових цілей із першого пострілу.

Цього недостатньо

На жаль, Україна ще не може наразі повністю замінити західні зразки озброєння. Про це наголосив Анатолій Храпчинський, заступник директора компанії-виробника засобів радіоелектронної боротьби. «Казати про власну заміну для західних аналогів, приміром, «Томагавка», неможливо, бо ми ще перебуваємо на тому рівні, коли вже можемо швидко масштабувати велику кількість виробництва ракет, які будуть виконувати певні тактичні завдання», — пояснив він.

При цьому, експерт зазначив, що для виконання бойового завдання потрібно використовувати більшу кількість ракет. Водночас, мова йде про власне виробництво, яке можна покращувати та масштабувати. Проте про серійне виробництво говорити ще зарано. «Серійне виробництво — це сталий період без війни, коли немає змін. У нас практично вся зброя кожні три-шість місяців модернізується та покращується, оскільки є вимоги для цього. Ворог змінює тактику протидії, тому ми повинні відповідати цим вимогам», — пояснив він.

Посадовець додав, що оборонна промисловість України зараз робить ставку на гнучкість і швидке вдосконалення виробів у відповідь на зміну тактики ворога. А також зазначив, що F5 «Фламінго» уже демонструють ефективність, уражаючи як великі, так і малі цілі. Це дозволяє Україні нарощувати власні спроможності навіть за обмежених ресурсів.

Але успіхи є

Водночас морські безпілотники, які Україна використовувала для завдавання ударів по Чорноморському флоту Російської Федерації (РФ), тепер полюють на російські цілі на нових територіях. Нещодавно 40-ва бригада берегової оборони 30-го корпусу морської піхоти України повідомила, що дрон «Баракуда» зміг проникнути на російські позиції, залишити міни та завдати удару по російських цілях, пошкодивши російську базу матеріально-технічного забезпечення і катер, оснащений кулеметом. На відеозаписі видно, що атака відбулася не у відкритому морі, а на закритій внутрішній водоймі.

Україна вже давно використовує безпілотники на суходолі, в повітрі та на морі для збирання інформації про супротивника і завдавання ударів по російських цілях. Однак використання безпілотників у річкових районах або невеликих водоймах є відносно новим напрямком, що відкриває новий спектр цілей для новітніх технологій. Спеціалізовані дрони «Баракуда», «Урсула» або «Чорна вдова-2» — новіші технології порівняно зі системами, подібними до дронів Sea baby чи «Магура», призначеними для відкритого океану. Україна постійно модернізує свої військово-морські безпілотники і створює нові.

«Баракуду» вперше продемонстрували у вересні 2025 року. Тоді зазначали, що дрон призначений для виконання завдань, недоступних людині, в т. ч. евакуації людей із прибережних районів і постачання боєприпасів у небезпечні зони.

Пізніше було заявлено, що дрон має модульну конструкцію, що дає змогу легко замінювати різні види озброєння — від мін до гранатометів. Також повідомляли, що він використовує штучний інтелект, хоча інформація про це обмежена.

Спеціальний підрозділ із тією ж назвою розробив і запустив «Баракуду», і наразі це єдине формування в українській армії, що експлуатує цей безпілотник. «Баракуда» вже знищила російський логістичний корабель і його екіпаж, а також використовувала морські міни для блокування каналів між островами.

Адміністративні рішення

Крім цього, Україна ліквідувала військові представництва Міністерства оборони (МОУ) і таким чином повністю перейшла від радянської системи забезпечення якості оборонної продукції до сучасного механізму, що діє у країнах НАТО. Ще з радянських часів за якість зброї, боєприпасів, техніки й іншої оборонної продукції в Україні відповідали військові представництва оборонного відомства. Протягом десятиліть ця система формувала хибну модель відповідальності, коли виробники не забезпечували якість продукції власними силами, а сприймали військові представництва як «останню інстанцію», що перевіряє й виправляє помилки.

Україна нарешті вирішила відмовитись від такого підходу і взяла за зразок модель, яка функціонує у Польщі, Франції, США й інших державах-членах НАТО. Військові представництва були остаточно розформовані 31 грудня 2025 року, а функції контролю якості перейшли до новостворених територіальних управлінь Державного гарантування якості. Наразі їх є 11.

Також створили Головне управління державного гарантування якості, що перебрало на себе функції Центрального управління контролю якості, підрозділів тилового забезпечення й Управління безпечності харчових продуктів і ветеринарної медицини.

Таким чином це управління стало центральним органом, що забезпечує єдність політики, координацію, методичне керівництво та практичний контроль якості всієї номенклатури оборонних закупівель — від високотехнологічної зброї до речового, продовольчого та спеціального майна. «Головний результат змін — відмова від радянської моделі контролю та повний перехід до державного гарантування якості, коли виробник стає відповідальним за якість, а держава — за гарантування. Саме така модель функціонує у державах-членах НАТО», — підкреслили у МОУ.