У пошуках медіатора

Із початком війни на Близькому Сході перемовини щодо миру в Україні відсунули і вони ніяк не можуть повернутися на порядок денний. Володимир Зеленський визнав, що іранська кампанія відвернула увагу від аґресії Російської Федерації (РФ), й існує великий ризик того, що зусилля з припинення бойових дій в Україні не зможуть оновитися до закінчення конфлікту в Ірані.

Президент зазначив, що хоча технічні перемовини зі США тривають, та він не бачить можливості зустрітися доти, доки питання, справа Ірану не буде закрита. Український лідер назвав викликом, що одна й та сама команда на чолі з Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером веде перемовини як щодо війни в Ірані, так і щодо війни в Україні.

Він також сказав, що хоча й розуміє, що Сполучені Штати наразі зосереджені на війні з Іраном, важливо не забувати також і про Україну, де бойові дії все ще тривають. «Не можна казати: «Ми поговоримо трохи пізніше. Україна — це не «трохи пізніше». Україна вже переживає таку велику траґедію, що маємо знайти спосіб вирішувати це паралельно», — зауважив Зеленський. Попри те, що візит Віткоффа та Кушнера до Києва анонсували відразу після Великодня, Вашинґтон досі його не підтвердив.

Своєю чергою, Дмитро Пєсков, прессекретар Кремля, заявив, що Путін готовий до зустрічі зі Зеленським. «Та головне — мета зустрічі. Для чого зустрічатися? Путін казав, що готовий зустрітися в Москві в будь-який момент. Головне, щоб було для чого зустрічатися, і головне, щоб зустріч була результативною, а вона може бути тільки для того, щоб фіналізувати домовленості», — пояснив він і додав, що Москва не бачить із боку Києва «політичної волі до врегулювання конфлікту».

Ситуацію з перемовинами прокоментував Кирило Буданов, голова Офісу президента України. «Всі більш-менш чутливі аспекти не можу розголосити. Вірю в ту роботу, яку виконуємо, ось усе, що можу сказати», — зазначив він. За словами чиновника, щодо Донбасу вже напрацювали варіант рішення, який передусім відповідатиме інтересам України, але зауважив, що ніхто не має права торгувати землею. «Ніхто, гадаю, в Україні не піде на те, щоб визнати втрату навіть міліметра нашої території. Цього я абсолютно певен. Те, що ми не дійшли згоди, теж відома всім інформація. Але для цього й існує цей процес. Він може досягти або не досягти своєї мети. Це теж нормальна ситуація. Ми готові до будь-якого розвитку подій», — зазначив генерал.

Він наголосив, що якщо Україна залишатиметься сильною, вона матиме простір для маневру, а у разі слабкості їй нав’язуватимуть умови. «Ми перебуваємо в стані, коли, якщо будемо слабкими, з нами взагалі ніхто не розмовлятиме, — наголосив Буданов. — Українцям необхідно об'єднатися заради виживання держави, бо інших варіантів не буде».

Зрушити ж процес можуть лише світові гравці. Тож після тривалих закритих перемовин Пекін і Київ підписали стратегічну угоду, про яку досі ніхто не наважувався згадувати вголос. І першим спільним рішенням стало масштабне знищення російських військових об’єктів на території самої РФ і в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим (АРК).

За інформацією джерел, близьких до розвідки, китайська сторона надала Україні: розвідувальні дані супутникової розвідки в реальному часі, доступ до своїх систем радіоелектронної боротьби, і, за деякими даними, навіть окремі компоненти для високоточної зброї.

У відповідь українські Сили оборони провели серію потужних ударів, яких росіяни не очікували в такому масштабі. Відтак було знищено кілька ключових складів боєприпасів і палива в глибокому запіллі РФ; потужні вибухи пролунали на об’єктах у АРК і в Краснодарському краї; серйозно пошкодили логістику, якою рашисти постачали війська на південь. Китай при цьому публічно заявив, що «не підтримує аґресію» і «виступає за мирне врегулювання», але на практиці просто допоміг добряче вгатити» по російській машині війни.

Російська пропаґанда, природно, впала в істерику. Одночасно намагалася звинуватити «українських нацистів» і «західних покровителів», але виглядає це жалюгідно — бо всі бачать, що без Китаю такий рівень точності був би неможливим.

Тим часом іранська криза вже призвела до стрімкого зростання цін на авіаквитки в Європі. Аналіз Європейської федерації транспорту та довкілля підтвердив, що ключовим фактором такого стрибка стала саме залежність європейської авіації від імпорту палива.

Але йдеться не лише про імпорт нафти. Наразі Європейський Союз (ЄС) імпортує близько 95 % сирої нафти, але для виробництва авіаційного палива не вся сировина годиться, а імпорт потрібної сягає майже 100 %. Та ще важливіше те, що приблизно третину обсягу авіаційного палива ЄС імпортував як готовий перероблений продукт. І основним постачальником були саме країни Близького Сходу. Отже, ці постачання залежать від транспортування через заблоковану Ормузьку протоку.

Великі авіакомпанії вже скасовують тисячі рейсів, а вартість квитків зростає. Відбувається це ще й напередодні періоду літніх відпусток. Авіакомпанії визнають, що змушені змінювати маршрути, щоб уникати також небезпечного повітряного простору, що призводить до збільшення тривалості польотів і витрат на паливо.

Але найвідчутнішим наслідком дефіциту авіаційного пального є вимушені масові скасування рейсів. Lufthansa вирішила скоригувати літній розклад аж до жовтня; у цей період компанія планує скоротити близько 20 тис. рейсів. Це все короткомагістральні, тобто внутрішні європейські рейси. За оцінками експертів, такі заходи дозволять зекономити приблизно 40 тис. т авіаційного пального.

Рейси стають суттєво дорожчими для перевізників, створюючи додатковий фінансовий тиск, який не всі авіакомпанії можуть витримати. Тому низка авіакомпаній вже підняла ціни. Латвійська аairBaltic офіційно звернулася до уряду, свого основного акціонера, щодо зростаючого тиску на фінансовий стан компанії. Питання про урядову підтримку перевізника винесли на політичний рівень і Сейм Латвії підтримав надання airBaltic позики у 30 млн EUR.

Проте окремі країни запевняють, що ще не відчули дефіциту, хоча й там готуються до можливого погіршення ситуації. Втім, зростання ціни зачепило усіх, тож залишитися цілком поза кризою у глобальному світі неможливо. Зокрема, британська Airlines UK закликала уряд діяти на випередження та підготуватися до потенційного дефіциту пального, аби уникнути перебоїв у польотах у разі загострення кризи.

На півдні Європи також запевняють, що у них ситуація дещо стабільніша. Міґель Пінту Луш, міністр інфраструктури Португалії, заявив, що дефіциту авіаційного палива не очікує. Це частково пояснюється диверсифікованою структурою постачання: основний постачальник для португальських летовищ, компанія Galp Energia, отримує нафту переважно з Бразилії та переробляє її на власному нафтопереробному заводі в Сінеші. Стримано оптимістичні оцінки лунають і з Іспанії, де джерела імпорту — США та країни Північної Африки.

Гоп-ля

The Washington Post написала, що Сполучені Штати мають намір запросити Путіна на саміт лідерів G20, який у грудні ц. р. має відбутися в Маямі. Видання процитувало заяву Державного департаменту США про те, що Дональд Трамп ясно дав зрозуміти, що «Росія може бути присутньою на зустрічах G20, оскільки Сполучені Штати зосереджені на проведенні успішного та продуктивного саміту». Та неназваний чиновник сказав журналістам, що запрошення ще не надіслали. «Наразі офіційних запрошень не надходило, але РФ є членом G20, тож буде запрошена на міністерські зустрічі та саміт лідерів», — поділився він. Пізніше Дональд Трамп під час спілкувався з пресою підтвердив, що запрошення ще не надіслане, але схвально прокоментував цю ідею. «Я не запрошував Путіна на саміт G20, але якби він приїхав, це напевно було б дуже корисно», — заявив американський лідер. У відповідь Міністерство закордонних справ РФ заявило, що Путіна вже запросили на саміт G20.