Це вам не Голівуд!

Рівень життя, як у США, — мрія багатьох українців. Тепер, схоже, їхнє бажання здійснюється, але в дещо викривлений спосіб. Протягом останнього часу, зокрема у квітні, в Україні зафіксували низку інцидентів зі застосуванням вогнепальної зброї на вулицях в різних містах. Стрілянина лунала в Києві, Львові, Харкові, Бучі, на Закарпатті, в Хмельницькому. Загинули люди, навіть діти постраждали. Тож чому українське сьогодення, крім війни, дедалі стає дужче схожим на голлівудський бойовик і хто за цим стоїть?

Психічні розлади і російський слід

В Україні фіксують тривожну тенденцію: випадки збройних інцидентів і спроб терактів стрімко почастішали. Найгучніший випадок стався 18 квітня у Голосіївському районі Києва. Там 58-річний чоловік відкрив стрілянину, порішивши сімох людей і поранивши більше десятьох. Перед цим нападник підпалив власну квартиру, а потім ішов вулицею з рушницею і розстрілював усіх, кого бачив — чоловіків, жінок, дітей... Згодом забарикадувався в одному з супермаркетів, взявши заручників, а після перемовин його ліквідували.

Нападником виявився Дмитро Васильченков, 1968 року народження, уродженець Москви з українським громадянством, який раніше проживав у Бахмуті на Донеччині, а потім у Києві. Колишній український військовий, його батько — громадянин Російської Федерації (РФ) Василь Васильченков — полковник у відставці.

Васильченков-молодший заперечував легітимність України, використовував у публікаціях слова «так звана Україна». Всі ці факти свідчать, що Служба безпеки України (СБУ) та Національна поліція (НП) мали б зацікавитись ним іще задовго до траґедії. Натомість жив собі спокійно у столиці, ще й використовував зареєстровану зброю — карабін, який успішно перереєстрував 2025-го.

А 28 квітня в Хмельницькому сталася стрілянина на вул. Інститутській. На щастя, тоді ніхто не постраждав, а стрільця невдовзі затримали правоохоронці. Ним виявився 34-річний місцевий житель, який із невідомих причин здійснив близько п'яти пострілів із автоматичного пневматичного пістолета по службовому автомобілю патрульної поліції. Крім того, пошкоджена була ще одна приватна автівка.

Також у різний час хаотичну стрілянину влаштували чоловіки в метро Харкова, на вулиці в Бучі Київської області, в Києві та Львові. До речі, у місті Лева стріляв чоловік із психічними розладами — так потім сказали у поліції. На щастя, постраждалих внаслідок цих інцидентів немає.

Небезпечні соцмережі

Однак не лише чоловіки хапаються за зброю. 16 квітня в ліцеї міста Чоп (Закарпаття) 15-річний учень 9-го класу влаштував стрілянину просто під час уроку, поранивши однокласника з травматичного пістолета.

На місці події працювали правоохоронці та медики. Пораненому школяреві надали допомогу, а неповнолітнього стрільця затримали. Свого вчинку він пояснити не міг та у поліції не виключають, що тут може йтися про психологічний тиск на підлітка — мовляв, міг діяти під впливом та психологічним тиском невстановлених осіб, з якими контактував через один із месенджерів, а познайомився через онлайн-гру. Є підозра, що школяреві погрожували завдати шкоди його сім’ї, якщо не виконуватиме їхніх вимог.

Крім того, виявили, що пістолет, з якого стріляв хлопець, спершу був шумовою зброєю, але його модифікували для стрільби бойовими набоями. Слідство розслідує інцидент як терористичний акт, а затриманому підлітку оголосили підозру.

Як не потрапити під кулі

Експерти вважають, що такі випадки в Україні можуть ставати дедалі частішими і дають рекомендації, як не потрапити під кулі і що робити, якщо вже опинились у центрі подій.

Звісно, за можливості краще уникати місць великого скупчення людей, якщо в цьому немає потреби, і триматися подалі від підозрілих ситуацій або конфліктів. Важливо заздалегідь звертати увагу на шляхи евакуації — у будинках бажано знати щонайменше два виходи. Якщо відбувається надзвичайна подія, не варто підходити ближче або намагатися фіксувати те, що відбувається, на телефон.

У разі звуків стрілянини необхідно негайно шукати укриття — лягти на землю або сховатися за міцними перешкодами, такими як бетонні стіни або насипи. Потрібно триматися подалі від вікон, вітрин і відкритих просторів, а телефон перевести в беззвучний режим, щоб не привертати зайвої уваги.

Якщо людина опинилася поряд із місцем події, головне — якнайшвидше покинути небезпечну зону, уникаючи паніки і тисняви. При цьому можна допомогти іншим, але якщо це не створює додаткового ризику. Також важливо не розповсюджувати неперевірену інформацію, щоб не посилювати тривогу серед людей.

У разі, якщо підозріла ситуація помічена заздалегідь, необхідно одразу повідомити про це поліцію, намагатися запам'ятати прикмети людини — зовнішній вигляд, поведінку, напрямок руху. При цьому категорично не рекомендується намагатися самостійно втручатися чи затримувати підозрюваних.

«Колумбіна» по-українськи

А тим часом СБУ спільно з НП запобігли серії кривавих терактів у навчальних закладах Одеської та Кіровоградської областей, які готували російські спецслужби, використовуючи українських підлітків. Дітей вербували через групи в Telegram і TikTok. «Ворог проводив вербування юнаків, маніпулюючи темами досягнення «справедливої мети», захисту родичів від розправи, «покарання винних», які ображали їх у школі, тощо. За завданням кураторів підлітки мали підірвати свої ліцеї та розстріляти однокласників із вогнепальної зброї», — йдеться у повідомленні правоохоронців.

Так, 15-річний учень ліцею на Кіровоградщині отримав від куратора з РФ завдання виготовити саморобний вибуховий пристрій із підручних засобів. Готову вибухівку мав принести до свого навчального закладу та підірвати під час перерви між уроками. Крім того, мав взяти із собою рушницю діда та мисливський ніж, щоб самостійно добити вцілілих.

Іншому завербованому підлітку російські спецслужби планували відправити поштову посилку з вогнепальною зброєю та мисливським ножем. Цю зброю юнак мав використати для масового вбивства учнів свого ліцею.

Все це дуже нагадує події 20 квітня 1999 року, коли двоє учнів середньої школи «Колумбіна» у Літтлтоні (штат Колорадо) застрелили 13 осіб. Про це створив документальний фільм відомий режисере і письменник Майкл Мур під назвою Bowling for Columbine. Цього разу повторення трагедії в Україні вдалося уникнути. Та чи так буде завжди?

Пряма мова

Аліна Сарнацька, волонтерка, науковиця, журналістка:

— Раніше РФ змогла спровокувати в Україні вбивства військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також схвалення таких дій у значної частини населення. Поступово сформувався міт про збереження економіки й генофонду під гаслом «я потрібніший у запіллі» й «на фронті тільки заважатиму». Але передумови для цього створила українська влада. Влада країни, що воює четвертий рік, обслуговує інтереси «ухилянтів» у надії на їхні голоси на (примарних) виборах, уникає згадувати та брати на себе відповідальність за мобілізацію. А ухилянти тепер убивають не на фронті, а в запіллі. Ми всі в цьому винні, все українське суспільство, адже ми відповідальні за свою владу.

Артур Дронь, письменник і поет, ветеран:

— На 13-й рік російсько-української війни та на п’ятий рік її повномасштабної фази у тиловому Львові вбивають. Та ці вбивці не варті навіть нитки з однострою українського війська. Але за рік-два на вулицях нападатимуть ще й на військових. Битимуть за те, що служив чи служить у Збройних силах. Можна також згадати і про загибель молодої поліціянтки під час теракту. Й усіх цих убивць рятує українська армія, якої вони не варті.