Стратегія і тактика війни

Україна відчуває дефіцит особового складу й озброєння на низці ключових напрямків фронту. Києву потрібно ще близько 250 тис. військових, щоб переломити ситуацію на полі бою на свою користь. За даними британської газети The Times, міські райони Покровська та Мирнограду, а також Гуляйполе у Запорізькій області частково або майже повністю контролюють російські війська. Подальше просування армії Російської Федерації (РФ) у напрямку Запоріжжя може створити ризик активнішого застосування дронів-камікадзе, подібно до ситуації в Херсоні. Українські командири наголошують, що нестача підготовленої піхоти та операторів безпілотних літальних апаратів (БПЛА) суттєво обмежує оборонні можливості.

Амбітні плани

Тим часом американські аналітики розкрили стратегічний план Кремля, згідно з яким Путін готовий затягнути криваве протистояння за Донецьку область ще щонайменше на два роки. За даними західних розвідок, російський диктатор наразі демонструє цілковиту впевненість у власній перевазі на лінії фронту. Він виходить із розрахунку, що для встановлення повного контролю над територією Донеччини йому може знадобитися від півтора до двох років інтенсивних бойових дій. У Москві впевнені, що такий тривалий часовий проміжок грає винятково на руку аґресору, дозволяючи виснажувати ресурси України й її союзників у довготривалій перспективі.

У своїх воєнних планах російське керівництво робить ставку на безперервний терор цивільного населення та системне руйнування запілля. Диктатор вірить, що кожна нічна атака ракетами чи БПЛА по житлових кварталах та об'єктах енергетики поступово зміцнює позиції РФ у цій війні. На думку Путіна, щоденний тиск на інфраструктуру та мирних мешканців забезпечує йому необхідні стратегічні переваги, які зрештою мають змусити Україну до поступок.

Ян Бжезінський, заступник помічника міністра оборони США з питань Європи та НАТО у 2001-2005 рр., вважає, що для припинення війни міжнародні партнери повинні діяти рішучіше — нарощувати військову допомогу Києву та комплексно впливати на державу-аґресорку. «Якщо мова про зупинення цього вторгнення, про припинення вогню, нам потрібне збільшення підтримки для України, збільшення тиску на РФ, збільшення і посилення реакції західного світу на це вторгнення. Але тут треба пам’ятати, що, власне, Путін є продуктом радянської системи. І тут союзникам треба використати свою цю величезну силу та скомбінувати її одночасно з різними іншими заходами», — наголосив він і додав, що передусім ідеться про розширення військової допомоги Києву. «Насамперед нам потрібно збільшити кількість військової допомоги, яку надаємо Україні. І це передбачає також реанімацію військових пакетів від США для України», — зазначив експерт.

Він також підкреслив необхідність жорстких економічних кроків проти держави-аґресорки. «Нам потрібно, власне, знищити російську економіку. Потрібно повністю зруйнувати всі економічні зв’язки РФ із іншими країнами світу так, щоб ця економіка працювала лише як військова, отже, була зруйнована», — зазначив геополітик.

Крім того, за його словами, важливо активніше застосовувати інструменти інформаційного та кібернетичного тиску. «Потрібно використовувати інформаційні операції, які вже існують, та треба зробити ще більше для того, щоб погіршити ситуацію в Росії», — наголосив аналітик.

На його думку, вирішальним чинником може стати демонстрація сили та гарантій безпеки. «І, звісно, єдине, що я думаю, Путін найбільше поважає — це, власне, сила гарантій, подібних до п’ятої статті НАТО. І я думаю, що після цього Путін сяде вже за стіл перемовин», — додав п. Бжезінський.

Відсутність ресурсів

Проте Владислав Селезньов, колишній речник Генерального штабу Збройних сил України, вважає розмови про те, що Путін готовий воювати щонайменше ще два роки, схожими на намагання «силою слова» переконати українських урядовців поступитися. «Попри те, що останнім часом у відомих європейських медіа з’являється інформація, що російський диктатор, мовляв, готовий воювати щонайменше в найближчі два роки, нагадує інформаційно-психологічну операцію», — наголосив він.

За словами полковника, ресурсів для ведення активних бойових дій на дистанції довше, ніж шість місяців, у росіян фізично бракує. «Чим далі, тим в більшій стагнації перебуває російська економіка. Чим далі, тим більше вихолощується наступальний потенціал росіян. Тому треба вилазити з помиральної ями, але в жодному разі не розслаблятися, бо війна триває і певною мірою масштабується», — зауважив він.

Експерт запевнив, що у ворога немає бодай примарних перспектив докорінно змінити ситуацію на полі бою. «Ворог поступово вихолощує свій наступальний потенціал і чим далі, то тим менше у ворога ресурсів для продовження своєї аґресії», — додав він.

А Юрґен Гардт, експерт із питань зовнішньої політики ХДС/ХСС, висловився про те, що зараз РФ зазнає військових невдач в Україні, тож Путін не може перемогти у цій війні. «Я вже давно бачу, що Росія військово не просувається вперед. 2025 року окупанти досягли лише незначних територіальних здобутків порівняно зі загальною площею України. Натомість втрати були величезними», — сказав він.

За словами політика, з огляду на це мирна угода, що без єдиного пострілу пропонує віддати Росії українські території, які Москві не вдалося завоювати упродовж чотирьох років війни, є неприйнятною для України. «Тому не вірю, що на цій основі можна укласти мир, — заявив він і наголосив, що не бачить реальних шансів на успіх «женевського процесу». — Якщо ми побачимо те, на що я сподіваюся, що Україна завдяки нашій підтримці, у т. ч. не в останню чергу, європейській, ставатиме військово дедалі міцнішою і стійкішою, і що ми дійдемо до пункту, коли Путін буде змушений серйозно рахуватися з відчутними невдачами або навіть із тим, що, можливо, може навіть програти війну, тоді, вважаю, що диктатор піде на серйозні перемовини ще до того, як ця поразка стане очевидною. Але до цього ще далеко».

Чи довго ще?

Водночас Олександр Півненко, командувач Національної гвардії України, запевнив, що й Україна готова воювати ще кілька років і жодні території аґресору ніхто не віддаватиме. Він зазначає, що повернення територій — це стратегічне завдання для України, зокрема, в майбутньому. А зараз завданням України є збереження підконтрольних територій та особового складу. «Ми дуже багато втратили свого населення і території для того, щоб просто так зупинитися і просто так віддати територію», — наголосив генерал.

А The Wall Street Journal із посиланням на європейських чиновників, написала, що війна в Україні триватиме ще від одного до трьох років. «РФ веде перемовини недобросовісно, намагаючись отримати на них те, чого не може досягти на фронті, зокрема, контроль над Донбасом. А Володимир Зеленський у приватному кабінеті з найближчими радниками заявив, що, мовляв, перемовини провалилися й Україна має розробити план війни ще на три роки», — йдеться в публікації.

Крім цього, Київ відмовився передати Москві контроль над Запорізькою атомною електростанцією (ЗАЕС), а РФ відмовилася передати її під контроль США. Кремль наполягає на власному контролі над ЗАЕС. Нагадаємо, що американський план передбачав, що Сполучені Штати здійснювали б управління станцією, зокрема, розподіл електроенергії між Україною та РФ. Однак Москва від цієї пропозиції відмовилася.

Натомість наполягає на тому, щоб самостійно контролювати ЗАЕС. У Кремлі запевняють, що нібито таким чином Україна отримувала б електроенергію за низькими цінами. Та офіційний Київ на це не погоджується.

Reuters із посиланням на власні джерела повідомила, що контроль над ЗАЕС є одним із найсуперечливіших питань у перемовинах. Обидві сторони демонструють принципову позицію: Росія не бажає поступатися, а Україна не приймає жодної форми спільного управління.

Пряма мова

Михайло Федоров, міністр оборони України:

— Щодня кожен українець думає про одне: коли закінчиться війна? Ми хочемо миру дужче, ніж будь-хто у світі. Президент, перемовна група, дипломати щодня працюють, аби його наблизити. Але РФ продовжує воювати, бо вірить, що може зламати українців силою та ресурсом. Відтак паралельно з дипломатією треба посилювати оборону так, аби змусити ворога до миру. Наш план війни має три конкретні цілі:

Закрити небо. Захистити цивільних та інфраструктуру. Ідентифікувати 100 % повітряних загроз у реальному часі та перехоплювати щонайменше 95 % ракет і дронів. Уже запустили створення багаторівневої системи «малої» протиповітряної оборони та масштабування перехоплювачів. Коли небо закрите, країна функціонує.

Зупинити ворога на землі, у морі та кіберпросторі. Фронт тримається завдяки безапеляційному подвигу українських воїнів. Ворог платить за кожен кілометр української землі. На Донеччині це 156 солдатів на 1 кв. км. Наш орієнтир — більше 200 убитих окупантів за 1 кв. км. Це рівень втрат, за якого просування стає неможливим.

Позбавити РФ економічного ресурсу воювати. Війна триває, бо в Кремля є гроші. На ракети і дрони. На контракти солдатам. На пропаґанду. Джерело — нафта. Росія продає її по всьому світу через так званий тіньовий флот. Саме з цього бюджету фінансують війну. Якщо перекрити цей канал, ресурс на війну різко вичерпається. Потрібні посилення санкцій, координація з партнерами, стратегія протидії «тіньовому флоту», спільні дії з партнерами в морі. Щоб дефіцит бюджету РФ став найбільшим в історії. Мир в Україні настане тоді, коли небо буде закрите, російська армія втратить наступальний потенціал, а економіка РФ не витримає навантаження.