Окупанти змінюють тактику

Після втрати Сіверська Донецької області свої посади втратили командири 54-ї та 10-ї бригад Збройних сил України (ЗСУ). Причиною звільнення стали неправдиві доповіді — звітували про наявність позицій у своїх смугах відповідальності, на яких насправді вже тривалий час не було особового складу. Зараз Сили оборони відчувають сильний тиск на півдні України, де вони значно поступаються за чисельністю російським бригадам, які в останні тижні 2025 року захопили сотні квадратних кілометрів території. Як повідомив один із офіцерів Служби безпеки України на псевдо «Банкір», росіяни просунулися відкритою місцевістю в кількох районах Запорізької області. За його словами, ситуація в реґіоні залишається напруженою. «Ворог намагається зміцнити свої позиції в перемовинах, намагаючись захопити більше території», — розповів військовий. Він зазначив, що окупанти відправляють невеликі піхотні групи, щоб прорватися до найменш захищених позицій Сил оборони.

У Гуляйполі

Найінтенсивніші бої відбуваються в Гуляйполі Запорізької області та його околицях. Портал DeepState заявив, що українські війська продовжують утримувати позиції в деяких частинах міста. Проте тепер це «сіра зона», в якій у росіян у рази більше особового складу. Аналітики також додали, що зміцнення позицій у Гуляйполі було ускладнене через його низьке розташування. «Українські війська можуть залишатися тільки в західній частині міста. У цих умовах Гуляйполе, як і Покровськ, можливо, вже фактично захоплене. Ці війська тривалий час утримували свої позиції та зазнали надзвичайно важких втрат за останні місяці, але не були відправлені в запілля для відпочинку і відновлення», — розповіли в організації The Conflict Intelligence Team.

Однак штурмові підрозділи Сил оборони України все ж зуміли заблокувати шляхи, якими військові РФ просочувалися в Гуляйполе. Про це розповів Дмитро Філатов, командир 1-го окремого штурмового полку ЗСУ на псевдо «Перун». «Усі логістичні маршрути, які у ворога були, які він використовував для просочення, заблоковані. В урбанізованій зоні, звісно, ще достатньо місць, аби переховуватись, але на тих ділянках, де виявляють загарбників, уже ніхто не послаблює пильності й уваги, і ворога знищують на 100 %», — наголосив він і додав, що українські військові зачищають місто від російської піхоти, що просочилася туди раніше.

Командир зазначив, що зараз в Сил оборони України є достатньо особового складу аби стримувати росіян, втім, залишається питання вмотивованості окремих підрозділів. «Це все враховує старше командування, вживають певних заходів із перегрупування, в т. ч. ланки управління, перепризначають зони відповідальності. Тобто намагаються провести не лише стабілізаційні заходи, а й заходи адміністративного характеру, які покращать стійкість в управління певних підрозділів», — наголосив він.

Під Покровськом

На Покровському напрямку в підрозділах армії Російської Федерації (РФ) фіксують зростання напруги серед офіцерського складу окупантів. У частинах 39-ї гвардійської мотострілецької бригади загарбників російські офіцери дедалі частіше подають рапорти з проханням про переведення в запілля або на менш активні ділянки фронту. Як зазначив партизанський рух «Атеш», російське командування намагається стримати відтік кадрів адміністративним тиском. Офіцерів попереджають про можливі дисциплінарні покарання, пониження у званні та фактичне блокування подальшої служби. Водночас від них вимагають звітів про «стабільну ситуацію», що, за словами самих військових, не відповідає реальній ситуації на місцях.

Крім того, офіцерів регулярно звинувачують у втраті позицій підрозділами та змушують підписувати формальні документи, що не відображають реального стану справ. Це, за даними підпільників, лише посилює внутрішню деморалізацію.

Багато хто з російських командирів погано орієнтується в умовах району бойових дій і сприймає Покровський напрямок як особливо небезпечний. Серед основних факторів — постійна загроза ударів Сил оборони України, діяльність партизанських груп, а також побоювання, що місцеве населення передає українській стороні інформацію про розташування командних пунктів і переміщення військ.

Ухил на дрони

Водночас рашисти змінили тактику повітряних атак по Україні, зробивши ключову ставку на безпілотні літальні апарати (БПЛА). Про це повідомив Центр протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки й оборони України. Та зазначили, що РФ вп’ятеро збільшила використання БПЛА — з 10 849 до 53 732 на рік. Крім того, майже вдвічі зросла кількість використання балістичних та аеробалістичних ракет — з 306 до 568. Водночас відбулося зменшення кількості крилатих, зенітних та авіаційних ракет, випущених аґресорами, з 1 645 2024-го до 1 330 2025 року. 2024-го росіяни використовували тактику комбінованих ударів із дорогих крилатих ракет як основних засобів ураження. Тоді як дрони були лише допоміжним засобом. Натомість 2025 року РФ стала використовувати як основний засіб ураження масовані «рої» дешевих дронів. Крилаті ж ракети використовують лише для точкових ударів, а балістичні — для атак по критичній інфраструктурі. «Росія зробила ставку на дешеву війну — масове виробництво іранських дронів Shahed замість дорогих крилатих ракет. Це дозволяє їм атакувати щоночі, виснажуючи українську протиракетну оборону й енергетичну інфраструктуру», — поінформували в ЦПД.

Своєю чергою, Максим Жорін, заступник командира Третього армійського корпусу ЗСУ, заявив, що найскладнішим викликом 2025 року стала масштабна поява у росіян дронів на оптоволокні. «Наразі однозначно ефективних рішень щодо протидії таким БПЛА немає», — зауважив він і додав, що кардинально змінилась тактика супротивника. «Мова йде про інфільтрацію ворожих груп, які проникають в запілля, навіть не вступаючи в контакт із передньою лінією наших сил. Далі ворог накопичується, прорізає логістику, руйнує систему оборони. В комплексі з величезною кількістю дронів це створює дуже складну ситуацію для української армії», — деталізував підполковник.

Він прогнозує, що 2026 рік, вочевидь, буде не легшим. «Нам доведеться адаптуватися до постійних змін і вдосконалюватись, інакше не матимемо жодних шансів. А якщо буде перемир’я (на яке я б не сподівався), працювати доведеться ще пильніше», — висловив свою думку військовий.

Полонених більшає

А нещодавно Сили оборони України полонили групу російських штурмовиків, виведених із лісосмуги за допомогою дрона. Її виявили пілоти 108-ї окремої бригади Сил територіальної оборони під час аеророзвідки. «Окупанти зрозуміли: шансів вижити під вогнем немає. Вони обрали єдиний правильний шлях — склали зброю, вийшли з укриття та підняли руки», — йдеться у повідомленні. За допомогою БПЛА українські воїни вказали полоненим шлях і супроводили їх до позицій Сил оборони.

Загалом за майже чотири роки повномасштабної війни в Україні у полон потрапили більше 10 тис. російських окупантів, найбільше — торік. Про це повідомив Координаційний штаб із питань полонених із посиланням на дані проєкту «Хочу жити». Це перші дані про загальну кількість полонених російських військових, що були публічно оприлюднені від початку повномасштабної війни в Україні.

За 2025 рік у полон потрапило більше російських військових, ніж 2022-го і 2023 року вкупі взятих. У середньому щотижня здаються від 60 до 90 окупантів, а в серпні 2024 року цей показник сягав навіть 350 осіб на тиждень. Із червня 2023-го окупанти потрапляють у полон частіше, ніж українці — в російський. Найбільше полонених взяли в Покровському та Бахмутському районах Донецької області, у Курській області та Пологівському районі Запорізької області.

2025 року різко зросла кількість іноземних найманців у полоні. Щотижня два-три полонені виявляються завербованими громадянами третіх країн. Загалом майже 7 % усіх російських військовополонених в Україні — це іноземці з 40 країн світу. Типовий російський військовополонений: 83 % — рядовий склад, 13 % — сержанти, майже 3 % — офіцери віком від 18 до 65 років, близько 76 % — контрактники, 19 % — мобілізовані, майже 5 % — строковики.

Про примус або обман заявили 24 % російських полонених. 40 % мають судимості, найчастіше — за крадіжки, наркотики, грабунки і розбій, тяжкі тілесні ушкодження й убивства. Лише 7 % полонених мають вищу освіту, тоді як 30 % не закінчили навіть середньої школи. До війни 38 % були безробітними. Майже половина має дітей, 8 % — трьох і більше. Сотні осіб потрапили в полон із тяжкими хронічними захворюваннями, зокрема, ВІЛ/СНІД, туберкульозом, діабетом і психічними розладами.

У межах обмінів на українських захисників до РФ повернули трохи більше ніж 6 тис. військовополонених, більше половини з них — торік. Відомо про щонайменше 237 колишніх російських полонених, які після обміну загинули або зникли безвісти, будучи повторно відправленими на фронт. Четверо російських солдатів перебувають у полоні вже вдруге.

Насамперед Москва забирає етнічних росіян без тяжких поранень і з коротким терміном перебування в полоні. Іноземних найманців Москва на обмін не подає. Тисячі військовополонених армії РФ, зокрема, поранені, хворі та строковики, досі залишаються в Україні. Росія вже четвертий рік відмовляється від обміну за принципом «всіх на всіх».