Замало можливостей для маневру

Метью Вітакер, посол США при НАТО, вважає, що війни в Україні може завершитися до квітня ц. р. Він зазначив, що Україна страждає від російських атак по енергетиці, але й росіяни зазнають значної шкоди від українських ударів, тому ця війна має закінчитися. «Президент Трамп, гадаю, виходить саме з того, що вбивства мають припинитися. Вони безглузді. Це триває вже чотири роки. Ніхто не отримує жодних стратегічних переваг. І смерть і руйнування просто мають закінчитися», — сказав дипломат і додав, що Білий дім продовжує працювати над миром і тиснутиме на обидві сторони для досягнення мети.

Режим динамічної оборони

Проте британська The Guardian із посиланням на думки експертів написала, що аналітики мають мало надії, що ініційовані США мирні перемовини призведуть до закінчення війни в досяжній перспективі. Єдиною реалістичною стратегією Києва за теперішніх умов є економія сил на фронті, нарощення армійських резервів, удари на виснаження по Російській Федерації (РФ) та очікування зручнішої нагоди для укладення миру.

Видання зазначило, що Україна, хоч і не має якихось твердих причин із оптимізмом споглядати у 2026 рік, вона все ж далеко не переможена.

На думку журналістів, РФ і надалі утримуватиме ініціативу на фронті, просуваючись уперед, але вкрай повільно і з великими втратами. Щоб захопити решту Донбасу, яку Дональд Трамп пропонує віддати росіянам просто так, аґресору знадобиться рік, або й більше, і коштуватиме Москві ще щонайменше 400 тис. убитими та пораненими.

Німецький економіст Яніс Клюге оцінив, що РФ продовжує набирати щомісяця приблизно 30 тис. новобранців, чого достатньо для поповнення поточних втрат, але, вочевидь, недостатньо, щоб рішуче змінити ситуацію. Рівень мобілізації в Україні не відомий навіть приблизно. Хоча публічно називали показники 27 тис. на місяць, справжнє число, ймовірно, становить лише третину від цього, вважає The Guardian. Однак і рівень втрат у Силах оборони теж навряд чи перевищує 10 тис. на місяць убитими та пораненими. І поранених значно більше, ніж убитих.

Проблемою Збройних сил України (ЗСУ) автори публікації назвали виснаження української піхоти, що позначається на здатності тримати фронт. Росіяни просто просочуються між нечисленними українськими позиціями. «Після Курської битви Україна, схоже, не має можливості завдавати несподіванок на суходолі», — зазначили в публікації.

Богдан Кротевич, колишній начальник штабу бригади Національної гвардії України «Азов» та один із найвідоміших публічних критиків того, як Україна веде війну, вважає, що Сили оборони мають перейти до режиму динамічної оборони щонайменше на пів року. Замість утримання територій за будь-яку ціну, пріоритетом має стати створення резервів, вважає він.

Контур безпеки

Крім поля бою, існує ще й економічний фронт. РФ досягла певних успіхів у руйнуванні української енергетики, однак не схоже, щоб це вплинуло на готовність населення та війська продовжувати спротив аґресії. З іншого боку українські удари по РФ стають усе масштабнішими. Вони вже спричинили значне падіння нафтових прибутків Росії (на 34 % у листопаді 2025-го), а тепер Київ розпочав ще й прямі атаки на танкерний «тіньовий флот» РФ. «Одна з надій для Києва полягає в тому, що Кремль якимось чином зламається протягом наступних двох років, хоча після провалу маршу Євгена Пригожина на Москву в країні майже немає безпосередніх ознак опору», — зазначила The Guardian.

На думку авторів публікації, існують реальні шанси на те, що Дональд Трамп припинить підігравати Москві, якщо цього року республіканці програють проміжні вибори до Конґресу. «Найреалістичніша перспектива для України — це спробувати стримати Росію, в гіршому випадку, на рівні теперішнього майже повного застою, сподіваючись, що зрештою щось станеться», — резюмувало видання.

Однак Україні варто зосередитися не на ст. 5 НАТО, а на формуванні альтернативного контуру безпеки, адже Путін фактично вже не може існувати без війни. Таку думку висловив Юрій Богданов, консультант зі стратегічних комунікацій. За його словами, сама система колективної безпеки НАТО залишається до кінця неперевіреною, оскільки п’яту статтю Альянсу застосовувалася лише раз — після терактів «Аль-Каїди» проти США. «Мені здається, що й сам НАТО ще не до кінця розуміє, як працює п’ята стаття», — зазначив експерт.

Він звернув увагу на те, що на тлі заяв адміністрації президента США та прямих погроз Путіна країнам Балтії залишається відкритим питання, як Альянс діятиме у разі реальної атаки. «Ми бачимо абсолютно відкриті погрози Путіна Литві, Латвії й Естонії. Але не знаємо, як ця стаття спрацює в реальній кризі», — наголосив фахівець.

На його переконання, якщо відкинути дипломатичні формули, існують лише дві базові гарантії безпеки для України — ЗСУ та можливість стабільно забезпечувати їх грошима й озброєнням. «Саме на цьому маємо зосереджуватися», — закликав п. Богданов.

Перемовна рамка

Зараз Україна спільно зі західними партнерами сформувала чітку перемовну рамку щодо завершення війни. Відповідний план вже пройшов узгодження зі Сполученими Штатами й європейськими країнами. Про це заявив Михайло Подоляк, радник Офісу президента України (ОПУ). За його словами, на теперішньому етапі війни, враховуючи наявні ресурси та можливості, Київ виходить на конкретну «формулу фіналу», якої очікує суспільство.

Представлений план є перемовною рамкою, що фіксує позицію України з ключових питань: припинення вогню — умови та механізми зупинки бойових дій; територіальні питання — вирішення статусу окупованих земель; контур безпеки — хто нестиме колективну відповідальність за дотримання миру; військова суб’єктність — відновлення оборонного потенціалу України у післявоєнний час.

Чиновник підкреслив важливість того факту, що документ не є одностороннім баченням Києва. Він отримав підтримку ключових союзників. «Що мені в цьому проєкті подобається, то це те, що він узгоджений із нашими американськими колегами. І частково, в тій частині, яка стосується участі в усьому цьому європейців, він узгоджений і з європейськими партнерами», — зазначив він.

Попри готовність документа та погодження з боку Заходу, реалізація плану впирається у невизначеність позиції Кремля, який продовжує ігнорувати реалії сучасного світу. «Проблема знову ж таки виникає на словосполученні Російська Федерація. Вона не вміє жити в сучасному часі. Тож нам треба дочекатись офіційної реакції Москви», — резюмував радник ОПУ.

Своєю чергою, Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, озвучив ключові цілі РФ на 2026 рік. За його словами, Москва хоче повністю окупувати Донбас і Запорізьку область. Цілі Кремля чітко окреслені в російському військовому плануванні, що передбачає: повний контроль над Донецької областю; максимальне просування в Дніпропетровській області; продовження наступальних дій у Запорізькій і Херсонській областях; розширення так званих санітарних зон уздовж кордону.

Пряма мова

Володимир Зеленський, президент України:

— Мир — пріоритет України і вона має бути сильною за столом перемовин. А щоб бути сильними, нам потрібна підтримка світу, Європи та Сполучених Штатів. В цій війні ми прагнемо миру, а РФ демонструє бажання продовжувати війну. Та якщо весь світ, Європа й Америка, буде на нашому боці, ми всі разом зупинимо Путіна. Бо ми всі разом хотітимемо одного — закінчення війни, нормального миру, сталого миру, безпечного для всього світу. Якщо ж США чи Європа будуть на боці РФ, це буде продовження війни. Тут немає інших варіантів. Або закінчення війни якнайшвидше, зупинка Росії, або продовження бойових дій. І це ризик для всіх країн світу, бо РФ не зупиниться, попри будь-які угоди й красномовні їхні меседжі. Україна не починала цю війну, ініціатором воєнної аґресії була Москва. Київ підтримав пропозицію президента Трампа щодо припинення вогню. Україна пішла на багато різних компромісів і в цьому є фіксація в наших робочих домовленостях, у 20-пунктному плані. Україна йде на все, що може зупинити цю війну.

Валерій Димов, директор Центру суспільно-інформаційних технологій «Форум»:

— Дональд Трамп намагається отримати капітуляцію України в умовно надзвичайно стислі терміни. Це фактично те саме, що колись казали про «Київ за три дні». Тепер — припинити війну за два-три тижні. Американський лідер, по суті, так само намагається добитися капітуляції України за ті ж умовні три дні. Дедлайни, які озвучує президент США, постійно змінюються і вже давно не сприймаються серйозно. То казали про якісь «великодні» дати, потім — що він зустрінеться з Сі Цзіньпіном у Пекіні та разом із Путіним «поділить світ». Потім з’являлися інші дати, зокрема, до Дня подяки. Зараз намагаються поставити капітуляцію попереду припинення війни. Я не знаю таких прецедентів. Путін фактично вимагає, щоб Україна одразу підписала всі його максималістські пункти. Ми нібито маємо виторгувати інтерпретацію цих пунктів. Насправді Трамп хоче «продати» це спершу українцям, а потім — власним громадянам, аби закрити питання внутрішнього порядку денного. Та більшість громадян США проти того, щоб Америка припиняла підтримку України. Вони за те, щоб Україна перемогла РФ, яка сама ж цю війну розв’язала. Тому не бачу можливостей для компромісів. Якщо ворог хоче тебе знищити, а ти хочеш жити, то в тебе немає можливості якось із ним домовитись.