Зима війні не в поміч

Рашисти посилюють тиск на українські позиції на Слобожанському напрямку та намагаються створити так звану буферну зону в Харківській і Сумській областях. Про це розповів Вадим Карп’як, речник 8-го корпусу Десантно-штурмових військ Збройних сил України (ЗСУ). За його словами, ключове завдання українських підрозділів — не допустити реалізації намірів ворога. «Наше завдання зараз — не дати їм створити оцю «буферну зону», — наголосив військовий і додав, що малі піхотні групи армії Російської Федерації (РФ) також намагаються атакувати українські позиції в напрямку Миропілля Сумської області. Однак зазнають втрат і змушені відступати. Крім того, російські військові намагаються використати газову трубу для прихованого наближення до лінії бойового зіткнення. Проте й ці спроби також завершуються невдачею.

Успіхи росіян

Зараз російські окупаційні війська почали перекидати підрозділи десантників на Гуляйпільський і Горіхівський напрямки, щоб підтримати темп своїх наступальних дій. Про це розповів Владислав Волошин, речник сил оборони Півдня України. Він пояснив, що такі процеси свідчать про відчутний вплив втрат ворога на боєготовність підрозділів на тих напрямках. За словами спікера, підкріплення росіяни перекидають із Херсонського напрямку. «Ворог намагався пройти в глибину нашої оборони. На Горіхівському напрямку інтервенти періодично атакують наші позиції в Гуляйполі, Дорожнянці, Солодкому і в решті населених пунктів, яких є декілька біля Гуляйполя», — поділився він.

Речник додав, що ворог активно застосовує й авіацію, завдаючи ударів керованими авіаційними бомбами. Намагається зруйнувати будівлі та позиції українських оборонців. Проте дещо зменшилася кількість застосованих ворогом FPV-дронів. Це пов’язано з похолоданнями.

Але росіяни таки досягли успіхів у районі Гуляйполя, оскільки Україна допустила потрапляння ворожих сил до міста. «Це сталося, бо вони намацали слабку ділянку нашої оборони й сфокусували там невелику кількість підрозділів, завдали ударів і протиснули фланги навколо Гуляйполя. Зараз бої відбуваються безпосередньо у самому місті», — пояснив Павло Нарожний, засновник благодійної організації «Реактивна пошта». Він додав, що цей напрямок є стратегічним, оскільки дозволяє РФ не лише просуватися у Запорізькій області, а й створювати загрози для ліній постачання України на Донеччину. «Чому вдається просуватися? Якщо ворог зосередиться на якійсь ділянці фронту, особливо в таких умовах, як от конкретно там, де степ, де маленька щільність населених пунктів, там, де немає лісів, то протиснути вони нас зможуть. Адже в них перевага в особовому складі й авіації. Велику кількість ударів проводять буквально щодня. Саме тому й просуваються», — зауважив експерт.

Успіхи українців

Натомість українські війська нещодавно просунулися на Куп'янському та Покровському напрямках. Про це повідомили в американському Інституті вивчення війни (ISW). За даними аналітиків, українські війська просунулися на північ від Куп'янська на Харківщині.

Також вони повідомили, що російські війська намагалися атакувати в самому Куп'янську, на північний схід від міста поблизу Дворічної та Красного Першого, а також на схід від Куп'янська у напрямку Петропавлівки, Подолу та Кучерівки та на південний схід від Куп'янська у напрямку Піщаного та Курилівки. У відповідь Сили оборони України просунулися на північний захід від Світлого (на схід від Покровська) у Донецькій області.

Павло Нарожний повідомив, що співвідношення втрат в районі Куп’янська може складати один до 27 через проблеми росіян у логістиці. «Це астрономічна цифра. Зазвичай, коли ми перебуваємо в обороні, у нас один до шести-восьми. Адже ми ховаємося в укріпленнях. Основна частина ураження відбувається не стрілецькою зброєю, а безпілотними літальними апаратами (БПЛА), артилерією, з літаків. Міські бої дуже небезпечні, втрати зазвичай один до трьох. А тут ми бачимо один до 27. Чому це сталося? Ворога вдалося відрізати від ліній постачання», — зазначив він і додав, що Сили оборони України мають вибудовану логістику в районі Куп’янська. Тоді як у росіян всі логістичні поставки відбуваються через БПЛА. «Уявіть собі, ви сидите в незнайомому вам місті, у вас немає їжі, ви не можете навіть вогонь розпалити, тому що це означає, що вас побачили через п’ять-десять хвилин і вам щось скинули», — поділився експерт.

Він додав, що в таких от умовах росіян там методично знищують дронами, стрілецькою зброєю, ударами реактивних систем залпового вогню, тобто робиться все для того, щоб ворога відкинути. «Щодо контролю міста, контролювати його в таких умовах, коли немає нормальної логістики, практично нереально, це з галузі фантастики», — запевнив Нарожний.

Небезпечні дії

Тоді окупанти провели масштабну атаку на Чорнобильську атомну електростанцію (ЧАЕС), яка в результаті втратила все зовнішнє електропостачання. Також постраждали лінії електропередач, що живлять інші українські АЕС. За словами Рафаеля Ґроссі, генерального директора Міжнародної аґенції з атомної енергії (МАГАТЕ), кілька українських електричних підстанцій, життєво важливих для забезпечення ядерної безпеки, постраждали внаслідок військових дій. «МАГАТЕ активно стежить за розвитком подій, щоб оцінити вплив на ядерну безпеку», — зазначив він.

Однак українські енергетики таки зуміли заживити від Об’єднаної енергосистеми України всі об’єкти ЧАЕС, у т. ч. Новий безпечний конфайнмент і сховища відпрацьованого ядерного палива. Радіаційний фон на промисловому майданчику та в зоні відчуження зараз не перевищує контрольних рівнів. Станція забезпечена необхідним запасом пального та справними резервними джерелами живлення на випадок повторних атак. У Міністерстві енергетики України наголосили, що наразі прямої загрози для населення та навколишнього середовища немає. Енергетики та персонал ЧАЕС продовжують моніторинг ситуації у посиленому режимі.

У відомстві заявили, що атаки на енергетичні вузли, які забезпечують роботу ЧАЕС, є грубим порушенням принципів ядерної та радіаційної безпеки.

Відтак Київ наполягає на проведенні позачергової зустрічі керівної ради МАГАТЕ для оцінки наслідків російських ударів по українській енергосистемі. Про це домовилися Денис Шмигаль, міністр енергетики, та Рафаель Ґроссі.

Мобілізація

Водночас потроху вирішуються проблеми з особовим складом. «Ситуація з мобілізацією в Україні зараз покращилась, а рівень втрат серед особового складу знизився на 13 %, — заявив Олександр Сирський, головнокомандувач ЗСУ. Він зауважив, що комплектування збройних сил та мобілізація є чутливими питаннями для будь-якої армії, і тут не можна оперувати лише сухими числами. Ба більше, росіяни використовують проблеми мобілізації в інформаційному полі й інколи мають у цьому успіхи.

Але, за словами генерала, Україна досягла успіху у комплектуванні та мобілізації й ситуація за останні сім місяців покращилась. Він додав, що це сталося внаслідок покращення роботи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у ставленні командирів, у роботі всіх складових Сил оборони — у плані забезпечення самого процесу комплектування частин, у плані підготовки, в плані роботи з людьми, адже передусім проблеми з’являються там, де до людей, які мобілізуються, немає нормального людського ставлення. «Ми маємо стабільні показники саме в отриманні тієї кількості особового складу, яку планували, приміром, на місяць. Такий паритетний напрямок — це зменшення рівня самостійного покидання частин. Це нам дасть можливість додаткового отримання військовослужбовців і зменшення навантаження в плані мобілізації», — висловився Сирський.

Водночас він розповів, що 2025 року втрати серед особового складу ЗСУ зменшилася на 13 %, тоді рівень втрат РФ значно збільшився. «2024-го та 2025 року втрати супротивника склали понад 850 тис. особового складу. Маються на увазі й убиті, і поранені. Це свідчить про ефективність бойових дій», — резюмував генерал.

До слова

Володимир Зеленський раніше пропонував лідерам Європи створити спільні Об’єднані збройні сили Європи для захисту від РФ. «Загроза від Росії зрозуміла — вони планують до 2030 року мати армію у 2-2,5 млн солдатів. Тому армія в Європі — з урахуванням, безумовно, що в кожній країні залишиться своя суверенна армія, — але Об’єднані збройні сили, які готові реагувати, повинні мати щонайменше 3 млн», — наголосив він і додав, що Збройні сили Європи не означатимуть, що треба конкурувати зі США чи руйнувати НАТО. «Просто Європа — окремий континент, який повинен мати свою окрему сильну армію. Україна, безумовно, може стати одним із фундаментальних внесків посилення такої армії. Тут не тільки про армію, а й про обмін технологіями. Ми маємо досвід війни й ділимося своїми технологіями з партнерами. Без нашого досвіду під час війни деякі країни навіть не знали б, як їхня зброя реально працює, — зауважив президент України. — Проте рік минув — скажу відверто, жодного кроку назустріч цій ідеї ніхто не зробив. Може, зараз через всі ці виклики лідери Європи трішки задумаються про це».