Фальстарт світової війни

Події на Валдаї наприкінці грудня 2025-го і на початку січня 2026 року у разі успішної реалізації Путіним провокації з «ударами ЗСУ» по його резиденції, могли призвести до стратегічної зміни характеру російсько-української війни і поставити світ перед фактом глобальної катастрофи. Диктатор усвідомив, що почав серйозно програвати у боротьбі між Україною й її європейськими партнерами за прихильність Дональда Трампа.

Вже сам по собі факт термінового дзвінка президенту США зі скаргами на Збройні сили України (ЗСУ), які, як Путін переконував американського лідера, здійснили масований удар бойовими безпілотними літальними апаратами (БПЛА) по його резиденції, свідчать лише про те, що ця провокація була підготовлена навмисно для глави Білого дому. І перша реакція Трампа на ці скарги Путіна була для останнього обнадійливою. Трамп майже повірив у те, що Україна здійснила такий зухвалий напад у такий негодящий момент успішних перемовин з президентом Зеленським, що могло призвести до неґативних наслідків для України і кардинального перегляду українсько-американських взаємин.

Але швидка реакція міжнародних експертів, у т. ч. американського Інституту вивчення війни (ISW), а також західних спецслужб (насамперед ЦРУ), поставили під сумнів факт цієї атаки, назвали її фальсифікацією або провокацією Кремля. Жителі навколишніх населених пунктів біля резиденції повідомили, що не бачили БПЛА і не чули звуків роботи протиповітряної оборони (ППО), про які заявляли офіційні особи Російської Федерації (РФ).

Аналітики пояснили, що історія з обстрілом резиденції Путіна у Валдаї була створена для посилення ультиматумів у ході мирних перемовин, дискредитації України перед адміністрацією президента Трампа та створення формального приводу для подальшої військової ескалації в Європі.

Хоча російське керівництво використовувало цей інцидент для чергових загроз «переконливої відповіді», відсутність підтверджених фактів удару по резиденції диктатора та швидка реакція світового співтовариства не привела до загрози прямої конфронтації зі Заходом чи початку світової війни. На поточний момент ситуацію розглядають як невдалу спробу створити привід для різкої зміни умов війни, що був спростований відсутністю доказів і міжнародним тиском.

Чи могла бути ця путінська провокація загрозою для світової безпеки? Відповідаючи на це важливе запитання можна виділити кілька ключових аспектів загрози світової безпеки, що випливає з дій і політики володаря Кремля.

Варто нагадати, що 5 лютого ц. р. сплив термін дії останнього договору про обмеження стратегічних наступальних зброй (СНВ-III). Світ входить в зону «ядерного вакууму», де вперше за десятиліття відсутні механізми верифікації й обмеження ядерних арсеналів. Це при тому, що РФ оновила свою ядерну доктрину, розширивши умови застосування ядерної зброї проти неядерних держав, якщо їх підтримують ядерні держави.

Багато хто звернув увагу на те, що попри мирні ініціативи російське військово-політичне керівництво орієнтоване на досягнення цілей «спеціальної військової операції» протягом усього 2026-го.

Західні розвідки продовжують попереджати про ризики ескалації щодо країн Балтії та Польщі з боку РФ. Обговорюють сценарії створення сухопутного коридору в Калінінградській області, що може спровокувати прямий конфлікт із НАТО.

При цьому не можна забувати, що політика кремлівського диктатора спрямована на знищення суверенітету сусідніх держав і відновлення імперського статусу Росії. Вона продовжує використовувати кіберзлочинність, дезінформацію та втручання у внутрішні справи інших країн для послаблення західної демократії.

НАТО офіційно визначає РФ як «найбільш значущу і пряму загрозу безпеці союзників». Головна небезпека 2026 року полягає в переході гібридної конфронтації у фазу потенційного прямого військового зіткнення зі Заходом.

Дуже важливо, що американська преса та офіційні особи США відреагували на заяву Кремля про «атаку дронів» на резиденцію у Валдаї з крайнім скептицизмом, назвавши її передбачуваною провокацією для зриву мирних перемовин.

Провідні інформаційні ресурси, такі як The Wall Street Journal і телеканал CNN, за посиланням на джерела в ЦРУ і Аґенції національної безпеки повідомили, що американська розвідка не знайшла жодних підтверджень атаки з боку України. 31 грудня 2024-го Джон Реткліфф, директор ЦРУ, офіційно повідомляв про ці висновки президентові Сполучених Штатів.

Ця провокація могла б повністю розв’язати руки Путіну, проте які все одно нічим і не зв’язані, при визначенні можливих його кроків як відповідь на удари по його резиденції. Очікуваною відповіддю була б масована ракетна атака на урядовий квартал у Києві, в т. ч. будівлі Офісу президента України, Генерального штабу ЗСУ і будівлі спецслужб. Москва могла б оголосити Україну «терористичною державою», що юридично розв’язує руки для застосування більш руйнівних видів зброї або тактичного ядерного озброєння як «акту помсти».

З урахуванням надзвичайно потужної державної пропаґандистської машини Путіна, ця подія могла б викликати різкий вибух патріотизму та підтримки путінської влади серед населення. Але при цьому могло б виникнути і питання про нездатність системи ППО організувати безпеку навіть резиденції президента.

Водночас ці події дали б Путіну можливість запровадження військового стану на всій території країни або режиму «контртерористичної операції», що призвело б до повного закриття кордонів і жорсткої цензури. Безумовно, цією провокацією диктатор розраховував і на геополітичну реакцію у світі. Союзники України, ймовірно, дистанціювалися б від такої операції. Офіційний Вашинґтон не раз заявляв, що не підтримує атаки на керівництво РФ, забезпечуючи неконтрольовану ескалацію та початок ядерного конфлікту.

Пряма атака на голову ядерної держави могла б бути інтерпретована частиною світового співтовариства (особливо країнами Глобального Півдня як терористичний акт, що істотно вплинув би на дипломатичну підтримку Києва. Водночас не можна забувати й про те, що невідомо як би розвивались події, пов’язані з провокацією.

Події могли набрати загрозливого характеру для долі людства. Але, в будь якому разі, такого штибу провокації нагадують деякі історичні події, які стали спусковим гачком для світової війни. Згадаймо хоча б, що стало офіційним приводом до початку Другої світової війни. Провокація в Ґляйвіце, яку вчинив Адольф Гітлер, ідеологічний побратим Путіна. Вона була потрібна Берліну для створення хибної підстави для вторгнення в Польщу 1 вересня 1939 року, щоб представити Німеччину жертвою аґресії, а не аґресором. Метою було переконати союзників Польщі (Велику Британію та Францію) у неправомірності їхньої підтримки, а німецьке суспільство — у необхідності війни проти «польських нападів», використовуючи напади, інсценовані СС.

Гітлеру необхідно було створити видимість, що Польща першою напала на Німеччину. Це було важливо, щоб вступ у війну союзників Польщі було не «зобов’язанням за договором», а «допомогою жертві». Представити поляків ворогом і що настав час переконати німців у необхідності дати відповідь «польській аґресії».

Не виключено, що головна мета провокації у Валдаї полягала не лише у тому, щоб зірвати мирний процес, який динамічно просувався між США, Україною й Європейським Союзом, а в тому, щоб офіційно оголосити Україні війну, закінчивши тим самим «спеціальну військову операцію». Оголосити військовий стан по усій території РФ і загальну мобілізацію. Ідеологічним і пропаґандистським прикриттям цих божевільних кроків якраз і мала б стати провокація з «атакою українських дронів» на резиденцію Путіна наприкінці грудня 2025-го. Це б дало можливість кремлівській пропаґанді для потужної дискредитації України на міжнародній арені, що намагалася б звинуватити Київ у «державному тероризмі» та замаху на главу держави, щоб вбити клин між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом, виставивши Україну «недоговороздатною» стороною.

Невідповідність офіційних заяв Сергія Лаврова, міністра закордонних справ РФ, який заявляв про 91 збитий БПЛА, реальній ситуації на місцях створює підґрунтя для критики навіть серед лояльних кіл через «незграбність» цієї провокації.

Надзвичайно успішні та професійні дії американських спецслужб у Венесуелі мали налякати Путіна. Його приятель Мадуро теж вважав, що перебуває у безпеці, але як видно з результатів, це було не так. Трамп учергове продемонстрував, що з ним жарти короткі.

Але хай там як, виходить так, що Україна багато у чому буде визначати міжнародний лад у світі, і саме від неї залежатиме чи буде збережене життя на планеті. Путін був дуже близький до того, щоб підпалити полум’я світової війни. Його провокація не вдалася. Це був фальстарт війни, але чи допустять цивілізовані країни, щоб диктатор іще раз спробував таку провокацію, але вже вдалу.

Як написам Фарід Закарія у The Washington Post, «Україна буде великою історією 2026-го. Вона покаже нам, зможе західний альянс, який значною мірою підтримував міжнародну стабільність упродовж 80 років, вижити в суворішому столітті, чи ми спостерігаємо за розпадом історичної домовленості в режимі реального часу. Траґедія полягає в тому, що вибір не між миром і війною. Це між світом, який запобігає наступній війні, і світом, який її планує».