Український парламент «зламався»

На сьомому році своєї каденції український парламент опинився у найтяжчій для себе ситуації за всю історію. Керівництву монобільшості — фракції «Слуга народу» (СН) — дедалі складніше збирати голоси за важливі законопроєкти про зобов’язання перед міжнародними партнерами та необхідні для наповнення бюджету. Депутати не відвідують засідання, а 60 навіть написали заяви про складання мандатів.

«Слуги» втратили ядро

Верховна Рада України (ВРУ) IX скликання стала рекордною за тривалістю роботи, перевищивши конституційні п'ять років через воєнний стан. Це найдовша каденція в історії незалежної України, яка налічує понад 6,5 років роботи. На початку лютого ц. р. розпочалася 15-та сесія, хоча зазвичай парламент не доходив навіть до 13-ї.

Як зазначив народний депутат Олександр Юрченко, який був обраний від партії СН, але пізніше вийшов із фракції через корупційний скандал, багато хто з депутатів «хоче піти». За його словами, обранці вже втомилися від роботи та невдоволені зарплатою. «Декілька десятків депутатів вже написали заяви, хочуть скласти мандати», — заявив народний обранець. На запитання журналістів про те, чи йдеться про депутатів фракції СН, відповів ствердно.

А Андрій Мотовиловець, перший заступник голови фракції СН, ключовою причиною кризи назвав розслідування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) щодо п’ятьох депутатів, яких підозрюють у нібито отриманні неправомірної вигоди за голосування. За даними правоохоронців, вони незаконно отримували від 2 тис. до 20 тис. USD на місяць. Причому зафіксовані епізоди почалися ще до повномасштабного вторгнення Російської Федерації (РФ), 2021-го. Тож, на думку депутата, це посіяло страх серед частини депутатів.

«Ключова проблема — фракція втратила ядро. Що таке ядро? Коли збираю голоси у парламенті, то чітко розумію, які депутати готові підтримати той чи інший закон. Робити це стало складно після підозр НАБУ та САП. Водночас на допит викликали чимало голів парламентських комітетів та інших депутатів, загалом 17. Раніше я міг розраховувати на 180 депутатів від СН. Тепер ядро фракції складається зі 111. Знайти достатню кількість голосів навіть під важливі закони неможливо», — бідкався він.

Мотовиловець наголосив, що ситуація складається так, що неможливо голосувати за зобов’язання: утома, помножена на розгубленість і страх, призвела до того, що арґументи про збір голосів уже не працюють. І плану виходу із ситуації немає.

Загалом усі депутати підтверджують, що проблеми з голосами справді є, але їх провокує не один, а ціла низка факторів. Серед них — втома від рішень і пропозицій уряду Юлії Свириденко, обурення, що «досі не звільнили людей Міндіча», переляк через НАБУ, образа на Офіс президента (ОПУ) після минулорічного скандалу з голосуванням за відбирання, а потім за повернення незалежності НАБУ та САП, образа на главу держави через його ставлення до парламенту загалом і щодо окремих депутатів зокрема. При цьому, інколи одного і того ж депутата може спонукати одразу кілька зі згаданих вище мотивів.

Зеленський лякає фронтом

У відповідь президент Володимир Зеленський пригрозив депутатам, які «втомились», походом на фронт: мовляв, не хочете служити суспільству, служіть у шанцях. Саме так він прокоментував кризу у парламенті під час спілкування із журналістами. Президент зазначив, що готовий ініціювати перегляд змін до мобілізації.

«Народним депутатам доведеться або служити в парламенті згідно з українським законодавством, або я готовий проговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт. Якщо не служиш державі в парламенті, то служи державі на фронті. Це мій підхід», — сказав він.

Інший варіант розв'язання проблеми із голосуванням у ВРУ — це зміни до законодавства та проведення виборів, проте, за словами Зеленського, під час війни вони неможливі. Також, за словами глави держави, опозиційні фракції часто не голосують за важливі законопроєкти, приміром, ті, що стосуються фінансової підтримки Міжнародного валютного фонду, розблокування кредиту в 90 млрд EUR від Європейського Союзу, або ті, що необхідні для євроінтеграції. Тож анонсував свою зустріч із Давидом Арахамією, головою фракції СН, аби «подолати кризи у ВРУ».

Однак Федір Веніславський, член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, вважає, що заяви щодо мобілізації депутатів, якщо вони перестануть працювати, навряд чи посилять їхню мотивацію. Адже в умовах воєнного стану Конституція чітко визначає неможливість припинення повноважень ВРУ. «Тому такі заяви — політичні заяви», — зауважив він. Адже ключова проблема — це відсутність системного відвертого діалогу між представниками парламенту, між фракцією більшості, урядом, ОПУ про необхідність ухвалення тих чи інших рішень.

Пряма мова

Ярослав Железняк, заступник керівника фракції «Голос»:

— Рада запрацює, як тільки запрацює її зв’язка з урядом. А це неможливо в складі чинного Кабінету Міністрів (КМУ), який лише номінально був делегований коаліцією, й яка зараз його ненавидить дужче, ніж усі опозиційні сили вкупі. Та й за сім місяців уряду вже стало очевидно, що і результатів від нього не буде. Тож вихід із кризи має бути таким: заміна прем’єра — новий має бути з команди влади, мати підтримку більшу, ніж президент чи СН, не боятися стати політичною фігурою. Таких є троє: Стефанчук, Федоров, Буданов. КМУ має бути сформований з представників ВРУ. Просто для того, щоб міністри самостійно мали можливість проводити закони і були продовженням парламенту, а не чужим для нього елементом. У нас є купа вільних вакансій у виконавчій та дипломатичній гілках. Всі охочі — welcome. Я знаю ряд колег із опозиції, які зі задоволенням пішли б на послів у країни, де зараз ця вакансія пустує. Ймовірно в СН формально буде менше за 226 депутатів, але це не матиме жодного практичного наслідку. Ба більше, всі, хто зі своїх причин хочуть йти зараз, не треба тримати, нехай складають мандат. Насправді таких буде не більше п’ятьох-шістьох. Крім того, президент має перестати втручатися в роботу парламенту й уряду. Тоді така конструкція проіснує до виборів.

Ірина Геращенко, співголова фракції «Європейська солідарність» (ЄС):

— Мобілізація як покарання — чи може бути бездумнішою та безвідповідальнішою позиція влади в теперішніх умовах затяжної війни? Та глобальнішим ризиком є те, що верховний головнокомандувач цією мобілізацією лякає. Не створює мотивації. Не подає законопроєкт про терміни служби чи збільшення грошового забезпечення. А посилює в суспільстві сприйняття мобілізації як кари. Хто не буде слухатися і тицьнути кнопку — марш у військо.

Давид Арахамія, лідер фракції СН:

— Слова Зеленського про мобілізацію депутатів неправильно інтерпретували. Він не мав на увазі примусову мобілізацію депутатів, йшлося лише про обговорення змін до законодавства, які дозволять депутатам бути військовими. Деякі депутати самі хочуть вступити до Збройних сил України, але чинне законодавство цього не дозволяє. Президент готовий обговорити з парламентом зміни, які дозволять депутатам служити.

Віталій Портников, український політичний оглядач:

— Володимир Зеленський є найближчим аналогом Віктора Орбана, прем’єр-міністра Угорщини. Зеленський, як і Орбан, позбавив свою державу сутності республіканізму після того, як сформована під нього партія фактично нівелювала функції парламенту й уряду, коли своєї ролі на тлі війни почали позбуватися незалежні медіа, а судові процедури були підмінені санкційним механізмом. На ключових посадах з’явилися люди, пов’язані з першою особою або абсолютно лояльні до бажань лідера. Відмінність лише в тому, що Орбан керує державою, яка втратила імперські землі. А Зеленський керує державою, яка була поневолена імперіями й зараз проходить період територіальних втрат і відстоювання власного суверенітету. Проте, попри процес демонтажу республіки, який тільки посилився у воєнний час, в українців є всі шанси повернутися до республіканізму, отже до відповідальності влади.

Мовою чисел

Станом на лютий ц. р. парламент працює довше за 6,5 років (15 сесій). Кількість депутатів рекордно низька — 393 замість конституційних 450. Вперше в історії у ВРУ була сформована монобільшість — 248 депутатів. Гендерний склад: найвищий відсоток жінок серед народних депутатів — близько 19-20 % від загального складу. Парламент працює в умовах повномасштабного вторгнення, що суттєво змінило його діяльність, зменшивши кількість «проти» до статистичної похибки. Наразі у ВРУ офіційно працює 393 народних депутати. Більшість з них є членами СН. Загалом вони розподілені так: «Слуга народу» — 228. «Батьківщина» — 24, ЄС — 26, «Голос» — 19, «За майбутнє» — 17, «Довіра» — 19, «Платформа за життя та мир» — 21, «Відновлення України» — 17, позафракційних 22.