Успіхи та невдачі

Через зупинку роботи Starlink у рашистів на фронтах навіть не проблема, а справжня катастрофа. Про це повідомив Сергій «Флеш» Бескрестнов, радник міністра оборони України. «Там усе управління військами лягло. На багатьох ділянках зупинили штурмові дії», — зазначив він. Відтак окупанти намагаються налагодити постачання на фронт терміналів супутникового Інтернету. «У Російській Федерації (РФ) є кілька провайдерів на основі супутників «Ямал» і «Експрес», — поінформував військовий. Він також пояснив, у чому їхня особливість і як їх виявляти: всі антени ворожих терміналів виглядають як супутникова тарілка для телебачення діаметром 60-120 см. Крім цього, росіяни намагаються завербувати українців і погрожують родинам військовополонених, аби ті реєстрували на себе термінали Starlink. У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими закликали одразу ж звертатися до них та до правоохоронних структур у випадку шантажу. Проте успіхи в цій царині в росіян — мізерні. Тож представники РФ та Ірану заявили на засіданні Організації Об’єднаних Націй, що Starlink «порушує міжнародне право» та «розмиває межу між комерційними та військовими технологіями». Делегація Кремля припустила, що мережа SpaceX може порушувати положення Договору про космічний простір 1967 року, ратифікованого США та більш ніж 100 іншими країнами, що вимагає від операторів супутників враховувати інтереси інших космічних гравців. Іранські ж дипломати заявили, що «незаконна експлуатація» Starlink порушує суверенітет їхньої країни.

Чи розпочався контрнаступ?

Нещодавно російські військові блогери та пропаґандисти здійняли ґвалт через нібито контрнаступальні дії Сил оборони України. За їхніми твердженнями, українські захисники активізувались на кількох ділянках фронту на стику Дніпропетровської та Запорізької областей. Наступ буцімто відбувається з боку Покровського та Великомихайлівки через Тернувате, яке вже перейшло під контроль Збройних сил України (ЗСУ). За версією російської сторони, мета ЗСУ — розсікання їхніх підрозділів і виходу їм у запілля. Також з’явилася інформація, що наступ українців ведеться одразу на кількох відтинках фронту, зокрема, й у районі Гуляйполя. Активізація Сил оборони України почалися з настанням туманної погоди, що нібито дозволяє обходити російські позиції.

Водночас російські загарбники намагалися пробратись крізь газову трубу у районі с. Яблунівка Сумської області. Про ці плани довідалась розвідка й попередила десантників 71-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ, які зустріли 22 рашистів на виході. Оператори дронів та артилерія знищили непроханих «гостей», тільки-но ті вибралися з-під землі.

«Якщо порівняти мапи, які поширюють кремлівські пропаґандисти, з офіційними даними Генерального штабу ЗСУ, то можна побачити суттєві розбіжності», — пояснив Владислав Волошин, речник Сил оборони Півдня. За його словами, ворожа сторона заявляє, що їхні війська нібито майже підійшли до Покровського в Дніпропетровській області, однак реальна ситуація на фронті цього не підтверджує. Також військовий оприлюднив заяви росіян про «взяття» Тернуватого, хоча до реальної лінії бойового зіткнення там щонайменше 10-15 км. «Вони перебували там лічені години, після чого були знищені нашими військовими», — зазначив він.

Спікер наголосив, що росіяни навмисно малюють спотворену лінію бойового зіткнення, намагаючись виправдати власні попередні неправдиві заяви, поширюючи вигадки про нібито український контрнаступ. «Ми й справді проводимо розвідувально-пошукові дії — щодня до двох десятків — для виявлення їхніх інфільтраційних диверсійних груп. Ми провели зачистки скрізь, де росіяни заявляють про початок нашого «контрнаступу», — пояснив він. Та, як підсумував речник Сил оборони Півдня, з військової точки зору ці дії контрнаступом не є.

Своєю чергою, Юліан Рьопке, військовий аналітик німецького видання Bild, повідомив, що українські військовослужбовці вслід за Тернуватим провели зачистку сусіднього с. Придорожнє. Контрдиверсійні дії провели бійці 33-го окремого штурмового полку ЗСУ і тепер у селищі немає жодного російського військовослужбовця.

Втрати на полі бою

Тим часом Володимир Зеленський повідомив, що кількість полеглих на полі бою українських воїнів від початку повномасштабного вторгнення РФ складає 55 тис. осіб. За його словами, також є велика кількість людей, яких Україна вважає зниклими безвісти.

The New York Times написала, що за чотири роки війни загинуло, пропало безвісти або було поранено вражаюче число українців і росіян. Щомісяця в середньому гинули майже 35 тис. росіян. Ендрю Крамер, керівник київського бюро Times, який разом із командою висвітлює російсько-українську війну, розповів: «Минулого літа я їхав через містечко в центральній Україні. Всі машини зупинилися, люди виходили на вулиці і ставали на коліна. Хтось розкидав квіти вздовж дороги, проїжджала похоронна процесія з багатьма машинами, заповненими солдатами. У багатьох містах на вулицях вітер розносить сухі квіти. А наприкінці минулого року львівське військове кладовище вже було переповнене — на могили накладали українські прапори, неподалік відкривалося нове кладовище».

Іван Нечепуренко, український кореспондент NYT, пояснив: «Більшість росіян хочуть миру, проте лише 21 % готові до поступок, а 59 % вважають, що за відсутності миру Росія повинна збільшити удари по Україні. Багато людей не підтримують вторгнення Путіна або критикують Кремль, але побоюються колапсу, як у 1990-х рр. після розпаду СРСР. РФ використовує складну схему вербування: переважно чоловіків старшого віку залучають до боїв за винагороду. Таким чином більшість населення залишається на периферії війни».

Марк Сантора, оглядач NYT, додав: «Передати масштаб смертей і руйнувань складно. Лінія фронту дедалі смертоносніша — зона ураження, що розділяє сторони, постійно розширюється, а дрони та бойові машини роблять будь-який рух смертельно небезпечним».

Проте президент Зеленський після закінчення війни або ж припинення вогню планує зберегти чисельність українських військ на рівні 800 тис. Він зазначив, що військових треба буде заохочувати високими зарплатами. За словами глави української держави, у цьому питанні Україні знадобиться передусім фінансова допомога Європи, оскільки українське військо є частиною захисту субконтиненту. «Я дав завдання новому міністру оборони в рази підвищити рівень зарплат для першої лінії, там де люди ризикують своїм життям», — поінформував він.

Пряма мова

Микола Княжицький, народний депутат України:

— Цей рік буде переламним не лише для України, а й для світового ладу загалом. Обіцянки про те, що вже навесні ми проведемо президентські вибори й затвердимо на референдумі перемир’я, виглядають радше політичними бажаннями, ніж реальними сценаріями. Дональд Трамп зацікавлений у припиненні вогню не з гуманітарних причин. Наприкінці 2026-го у США відбудуться парламентські вибори, де демократи мають серйозні шанси повернути собі контроль над Конґресом. У такому разі процедура імпічменту президента знову стане реальною. Саме тому йому критично важливо довести, що обіцяний ним «мир» усе ж настав. Крім того, Трамп завжди мислив у категоріях бізнесу, який, у його уявленні, можна було б робити разом із РФ.

Паралельно глава Білого дому послідовно намагається послабити Європейський Союз (ЄС) як економічного конкурента та політичного гравця. У цьому його інтереси ситуаційно збігаються з інтересами Путіна. Для Кремля розпад Європи — стратегічна мета. Через підтримку ультраправих партій володар Кремля прагне привести до влади сили, які мислять винятково категоріями грошей і яких легко корумпувати.

Чому ж у перемир’ї зацікавлена сама Росія? Тому що її економіка перебуває у вкрай важкому стані й лише слабшатиме. Військових успіхів немає, стратегічної перспективи на фронті також. Захопити Україну військовим шляхом РФ не здатна. Єдиний шанс для Кремля — нав’язати «мир» на своїх умовах, домогтися зняття санкцій, повернути свої гроші та спробувати привести в Україні проросійську владу. Саме тому бачимо спробу політичного бліцкригу: швидка зміна влади, швидка угода, швидке оголошення «перемоги». Але жодна українська влада на капітуляцію не погодиться.

Це не означає, що виборів не готують. Їх готують усі — і влада, й опозиція. Але виглядає так, що жодних виборів і жодних мирних угод цього року не буде. Про це свідчить сам формат перемовин: у них беруть участь військові, які розмовляють не про політику, а про технічні сценарії, зокрема, про можливе замороження конфлікту. Наше ж ключове завдання — зберегти єдність ЄС і підтримку з боку США. У Сполучених Штатах більшість виборців підтримують Україну і жоден президент не зможе повністю ігнорувати цю позицію. Європа також продовжить підтримувати Київ, і саме тому Москва намагатиметься максимально дестабілізувати ситуацію, поширювати антиукраїнську пропаґанду та послаблювати західні суспільства.

Якщо російська еліта усвідомить, що військових перспектив немає, санкції лише посилюватимуться, а економіка продовжить падіння, саме вона призведе до поступового демонтажу путінської системи. У цей момент російський імперіалізм почне розсипатися, мов картковий будинок, а всі українські території повернуться до України. Але для цього потрібні три речі: повна підтримка України з боку ЄС та Сполучених Штатів і внутрішня єдність. РФ намагається втомити українське суспільство ударами по енергетиці й інфраструктурі, щоб підштовхнути до внутрішнього протистояння. Та якщо вистоїмо цей рік, уже наступного можна буде говорити про реальний мир. Не принизливий і не капітулянтський.