Кругова атака

Володимир Зеленський припустив, що Російська Федерація (РФ) обмежує доступ до соціальних мереж, аби запобігти бунтам через оголошення загальної мобілізації для повторного великого наступу на Україну або нападу на одну з країн Балтії. Та в разі військової аґресії поблизу Сувальського коридору РФ може втратити контроль над Калінінградською областю, а також зазнати серйозних втрат у Балтійському реґіоні. Про це заявив Вайдотас Маліоніс, учасник Асоціації полковників Литви. Кажучи про Сувальський коридор, він наголосив, що якщо НАТО активізується, якщо почнеться аґресія, якісь військові дії, цілком закрити Калінінградську область буде дуже легко. «Вона маленька, і Росія може одразу ж втратити і Калінінградську область, і Балтійський флот», — наголосив полковник. Водночас, за його словами, для Москви такий сценарій є вкрай ризикованим, адже фактично означатиме відкриття другого фронту. «А Україна обов’язково використає це на свою користь. Тому що для вас відкриється вікно можливостей швидше забрати свої території назад, і легше», — зазначив експерт.

Тотальна зачистка

Кремль веде війну проти власного народу також. Так, Верховний суд РФ визнав «екстремістською організацією» міжнародний громадський рух «Меморіал». Тепер його діяльність заборонена на всій території країни. Судді заявили, що діяльність організації «має яскраво виражений антиросійський характер, спрямована на знищення фундаментальних основ російської державності, порушення територіальної цілісності, нівелювання історичних, культурних, духовних і моральних цінностей». У «Меморіалі» це рішення назвали неправовим, зазначивши, що воно знаменує новий етап політичного тиску на російське громадянське суспільство.

Засідання відбулося за зачиненими дверима. На нього не пустили навіть Леоніда Соловйова, адвоката організації. Статус «екстремістської» означає повну заборону діяльності організації в РФ, блокування її вебсайтів і матеріалів, а також ризик кримінальної відповідальності.

У норвезькому Нобелівському комітеті заявили, що визнання «Меморіалу» «екстремістським» є образою основоположних цінностей людської гідності та свободи вираження думки. Його співзасновником був академік Андрій Сахаров. Основним завданням організації, що з’явилася 1989 року, було дослідження політичних репресій у СРСР. Тепер «Меморіал» має осередки в Німеччині, Казахстані, Італії, Чехії, Бельгії, Франції, Україні, які ведуть дослідницьку, правозахисну та просвітницьку роботу.

Путін також боїться, що «воєнкори» можуть створити в РФ прототип громадянського суспільства. Про це повідомив американський Інститут вивчення війни. Там зазначили, що Олексій Земцов, адміністратор ультранаціоналістичного ресурсу «Воевода вещает» і колишній пілот російського бойового гелікоптера, опублікував відео, в якому заявив, що якщо це відео є в Інтернеті, то його «більше немає» і що «скористається своєю останньою офіцерською честю», тобто мав намір накласти на себе руки. Він заявив, що відсуває цензуру з боку російського військового командування. Блогера переслідували за дискредитацію «російських військових».

Інший російський блогер, який зосереджується на питаннях російської авіації, відповів Земцову та заявив, що російське військове командування намагалося придушити інакомислення за допомогою репресивних методів, поширених у військовій справі.

Втратили фахівців задарма

Зараз диктатору конче потрібна мобілізація, адже черговий російський наступ захлинувся. Російська армія входила в 2025 рік із ініціативою, чисельною перевагою, фінансовим ресурсом і політичним розрахунком Кремля на швидкий обвал української оборони та нав’язування перемовин. Були сподівання на тиск на всіх напрямках, масу замість якості, виснаження України через фронт та удари по енергетиці. Цей сценарій провалився і став фундаментом для краху 2026-го.

Темпи просування російських військ у першому кварталі ц. р. впали приблизно вдвічі порівняно з аналогічним періодом 2025-го, навіть із урахуванням локальних операцій на кшталт Курського напрямку. При цьому українська армія не лише стримала фронт, а й повернула собі частину територій.

Ключовий показник — баланс живої сили. У грудні 2025 року вперше російські втрати перевищили поповнення. У березні загальні втрати сягнули приблизно 35 тис. за місяць при поповненні 23-27 тис. За перший квартал 2026-го набір — трохи більше за 70 тис. І це при разових виплатах до 1,5 млн RUB і масовому адміністративному тиску на реґіони.

Система не генерує достатньо людей уже навіть за гроші. Деградація набору зафіксована незалежними дослідженнями, зокрема, аналітиком Янісом Клюґе: падіння на 20 % рік до року. Спроба добрати 44 тис. студентів дала всього близько 2 тис. рекрутів. Примус через губернаторів, вербування через обман і залучення фізично непридатних — це не посилення армії, а її розкладання. Якість особового складу обвалилася разом із кількістю. Втрата досвідчених бійців у «м’ясних штурмах» компенсувати нічим.

Програш у технологіях

Другий фактор — технологічний перелом. Україна не виграла «кількістю дронів», а виграла системою. Масштабування, швидке впровадження, пряма інтеграція з фронтом. Результат — до 8 млн FPV-дронів на рік і якісна зміна поля бою. Якщо раніше на одного солдата припадало три-чотири дрони, то тепер — вісім-десять. При цьому з’являються автономні системи з машинним зором, які не заглушити засобами радіоелектронної боротьби, їм не потрібне постійне управління. Наслідок — майже 80 % втрат російських штурмових груп ще до вступання в бій, на дистанції 10-15 км від передової. Паралельно знищується логістика. Не один склад — сотні. Не один великий удар — тисячі дрібних. Ефект накопичувальний: підрозділи втрачають техніку, боєприпаси, ремонтні бази ще до контакту зі супротивником.

Третій фактор — технологічна деградація РФ. Навіть у Кремлі визнають, що нові розробки не доходять до фронту через бюрократію, корупцію і страх відповідальності. Пріоритет — «перевірене», навіть якщо воно вже застаріло. В той час як Україна працює за моделлю швидкого тесту та масштабування, російська система блокує інновації.

Критичний удар — втрата оперативного зв’язку, зокрема, через проблеми зі Starlink. Раніше цикл «виявлення-удар» займав хвилини. Тепер — години. Це знищує координацію між піхотою і дронами. А штурми перетворюються на сліпі атаки.

Стратегії немає

Четвертий фактор — відсутність стратегії. Формальна ціль — Слов’янськ і Краматорськ. Фактичні дії — розпорошення сил по всій лінії фронту, в т. ч. на другорядних напрямках. Це пряме порушення базових принципів військової науки — відсутність концентрації, резервів, проривних груп.

Армія діє за примітивною формулою: «атакувати всюди». Підрозділи стимулюють до просування будь-якою ціною, що руйнує координацію і веде до хаотичних атак. Результат — величезні втрати без оперативного ефекту.

П’ятий фактор — провал стратегічного тиску. Кампанія ударів по енергетиці України не досягла головної мети — падіння держави. Енергосистема витримала, військове виробництво зростає, логістика працює. Ракети не змогли зупинити війну.

Москва ще здатна на локальні сплески — концентровані атаки на окремих ділянках. Але системно вже не здатна вести широкомасштабний наступ із результатом. Кожна нова атака буде дорожчою і менш ефективною. Кожен місяць — мінус у людях і техніці. Фінал очевидний: не швидкий колапс, а поступове, але невідворотне виснаження російської військової машини.

Пряма мова

Віктор Ягун, директор Аґенції з реформування сектору безпеки:

— Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, зібрав різні процеси на Заході в одну картинку і назвав її «змовою проти Росії». Насправді ж ідеться про три паралельні реальності, які Кремль свідомо зливає в один наратив. Перше — це спроба нав’язати тезу про «зраду домовленостей», хоча жодних публічно зафіксованих «аляських угод», які б обмежували США у стримуванні РФ чи підтримці України, не існує. Є перемовний процес, політичні сигнали, але не більше. І коли Лавров каже «Вашинґтон не відмовився від стримування», то фактично визнає головне: ніякої «великої угоди» за спиною України не було. Друге — європейці вперше за десятиліття серйозно готуються до сценарію, в якому США можуть зменшити свою військову присутність. Та це не «новий блок проти Росії», а спроба не залишитися беззахисними. Третє — американська внутрішня дискусія. Так, у Вашинґтоні розмовляють про нові формати безпеки, де Україна може бути не об’єктом, а суб’єктом. Але це лише ідеї, а не оформлена політика. І саме тут Москва навмисно підмінює поняття: перетворює дискусію на «вже створюється військовий альянс».