Утрата союзників чи зміна пріоритетів?

На тлі бравурних заяв Володимир Зеленського, що Росія поступово втрачає ініціативу на полі бою і що найближчими тижнями можливе відкриття першого перемовного клaстеру щодо вступу до Європейського Союзу (ЄС), п’ять країн НАТО заблокували допомогу Україні, а три продовжують блокувати імпорт української сільськогосподарської продукції. Експерти вважають, що для України це не означає втрати союзників, проте підтримка й надалі залежатиме від національних політичних рішень у кожній окремій країні, а не від автоматичних механізмів.

Не надто захоплені ідеєю

Марк Рютте, генеральний секретар НАТО, планував під час саміту НАТО в Анкарі (Туреччина), який відбудеться 7-8 липня ц. р., винести пропозицію про виділення членами Альянсу 0,25 % свого валового внутрішнього продукту (ВВП) на військову допомогу Україні. Мовляв, Європа має взяти на себе більше відповідальности за підтримку України, а не покладатися лише на допомогу США. Цю ідею підтримали щонайменше сім країн, які наразі витрачають на допомогу Україні більш ніж 0,25 % свого ВВП. Однак Велика Британія, Франція, Іспанія, Італія та Канада цю ініціативу генерального секретаря НАТО заблокували.

Глава Альянсу стверджував, що допомога Україні «не розподілена рівномірно в межах НАТО», і що багато хто «витрачає недостатньо, коли йдеться про підтримку України». Він запевняв, що підтримка України залишатиметься одним із головних пріоритетів Альянсу. Україна має широку міжнародну підтримку, зокрема, через ініціативу PURL, яка забезпечує постачання американського озброєння. Але союзники повинні й надалі мобілізовувати ресурси та допомагати Києву, оскільки безпека України безпосередньо пов’язана з безпекою НАТО.

Проте згодом визнав, що його ініціатива не буде реалізована через відсутність одностайної підтримки союзників. «Вони не надто захоплені цією ідеєю», — зазначило джерело The Telegraph.

Щодо Лондона така позиція викликала особливу увагу, оскільки британський уряд традиційно виступає одним із головних союзників України. Додаткової критики уряд Кіра Стармера зазнав і через нещодавнє пом’якшення санкцій щодо імпорту нафтопродуктів російського походження. Британські міністри вирішили надати тимчасових винятків у закупівлі авіаційного та дизельного пального, переробленого з нафти Російської Федерації (РФ) у третіх країнах, з огляду на ситуацію на Близькому Сході.

Наразі офіційний внесок Сполученого Королівства для допомоги Україні становить близько 3 млрд GBP щороку, що дорівнює приблизно 0,1 % ВВП країни. За обсягами допомоги це третій показник після США та Німеччини, однак він залишається значно нижчим за рівень, запропонований Рютте.

Серед країн, які вже витрачають на Україну понад 0,25 % свого ВВП, є Нідерланди, Польща, а також держави Балтії та Скандинавії. Проте це не вплине на загальне рішення Альянсу, оскільки Лондон, Париж, Мадрид, Рим та Оттава виступили проти.

Дискусії та вагання

Зараз усередині Північноатлантичного альянсу тривають складні та делікатні дискусії щодо майбутнього формату фінансової та військової підтримки України, а також справедливого розподілу цього тягаря між союзниками. Про це повідомила Олена Гетьманчук, керівниця Місії України при НАТО.

За її словами, зараз Альянс активно готується до саміту в Анкарі, де українське питання визначене як один із трьох головних пріоритетів. Проте країни досі не дійшли згоди щодо конкретної фінансової формули. «Сім країн підтримали цю ідею. Але деякі країни хотіли б мати більше гнучкості та не мати зафіксованих зобов'язань щодо підтримки України. Ідея Рютте дала поштовх набагато ширшій дискусії про те, як зробити фінансування України передбачуваним та стабільним у довготривалій перспективі. Наразі більшу частину видатків забезпечує лише невелика група держав. Відбувається складна та делікатна дискусія щодо розподілу фінансового тягаря серед країн НАТО», — пояснила експертка. Вона також додала, що під час пошуку компромісу важливо не створити умови, за яких країни, що вже зараз надають колосальну допомогу, будуть штучно обмежені якимись новими встановленими лімітами.

Крім цього, вдвічі зменшилась кількість країн, що беруть участь у чеській ініціативі зі закупівлі боєприпасів для України, з 18 до дев’яти. Про це повідомив Петр Павел, президент Чехії. «Ця ініціатива забезпечувала до 50 % усіх боєприпасів великого калібру для українців, тож у цьому сенсі її не можна легко замінити чимось іншим», — заманячив він. З 2024 року Прага організувала постачання до Києва більш ніж 4 млн артилерійських снарядів великого калібру. Тепер майбутнє ініціативи може стати одним із питань для обговорення на саміті НАТО в Анкарі.

Свою чергою, Петер Мадяр, прем'єр-міністр Угорщини, заявив, що його країна не відправлятиме зброю та бойову техніку «на російсько-українську війну». Але за підсумками зустрічі Марком Рютте в Брюсселі він запевнив, що Угорщина знову стане надійним партнером найпотужнішого військово-оборонного союзу світу. Угорські військові також продовжать брати участь у миротворчій місії НАТО в Косово.

Всупереч угоді

Та, як-то кажуть, біда сама не ходить. Крім блокування підтримки НАТО, три країни ЄС продовжують блокувати імпорт української агропродукції. Так, Польща, Угорщина та Словаччина наразі продовжують застосовувати односторонні обмеження на імпорт окремих видів української аграрної продукції, попри чинну Угоду про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом.

За словами одного посадовця ЄС у коментарі українському виданню «Європейська правда», усі три держави зберігають заборони на ввезення певної сільськогосподарської продукції з України, попри позицію Європейської комісії (ЄК). У Брюсселі вважають, що причини таких рішень мають головно політичний характер. Водночас оновлена угода про вільну торгівлю між Україною й ЄС уже містить механізми захисту європейських фермерів у випадку, якщо український імпорт створюватиме проблеми для місцевого аграрного ринку.

Представник ЄС зазначив, що ЄК продовжує перемовини з Польщею, Угорщиною та Словаччиною, закликаючи їх відмовитися від односторонніх обмежень і перейти до врегулювання торговельних питань у межах чинної угоди з Україною.

Крістоф Гансен, європейський комісар із питань сільського господарства та продовольства заявив, що контактує з угорським, польським і словацьким урядами, аби знайти рішення для скасування заборон на імпорт аргопродукції з України. «Звісно, це не сприяє справі, адже ми маємо глибоку та всеосяжну угоду про вільну торгівлю з правильно збалансованими тарифними квотами, які дозволяють контролювати те, що ввозиться, а що ввозитися не повинне. Це також пов’язане з поступовим приведенням у відповідність до наших виробничих стандартів, тому продовжуємо діалог із відповідними державами-членами, щоб ухвалити своєчасні рішення, які дозволять забезпечити вільний обіг тих товарів», — поділився він.

Раніше односторонні заборони на імпорт української сільгосппродукції запроваджували також Румунія та Болгарія. Але вони перейшли на систему ліцензування імпорту за погодженням з Україною, як того і вимагає оновлена зона вільної торгівлі.

Пряма мова

Стівен Сайдеман, директор школи міжнародних відносин Нормана Патерсона в Оттаві:

— Те, що Канада входить до ширшої групи держав, не охочих йти на цей крок (виділення членами Альянсу 0,25 % свого ВВП на військову допомогу Україні. — Ред.), свідчить, що йдеться не стільки про відданість Україні, як про небажання зв’язувати собі руки. Як на мене, справа насамперед у механізмах, адже уряди цих держав уже відчувають значний тиск щодо необхідності досягти певних рівнів витрат для інших потреб. Усім цим країнам уже й так складно досягти взятого раніше зобов’язання стосовно витрат 3,5 % ВВП на оборону, тому вони не бажають брати на себе ще 0,25 % зобов’язань. А Дональд Трамп ніколи б не погодився на подібне для США.