Загроза з РБ чи блеф?

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко вчергове запевнив, що не відправить в Україну солдатів. Однак додав, що вони воюватимуть проти українців у разі їхнього нападу на територію Республіки Білорусь (РБ).

Casus belli?

Не виключено, що заява Лукашенка є спробою заздалегідь створити політичне обґрунтування для можливих дій Мінська — сформувати потенційний casus belli (привід для вступу у війну). Подібний сценарій передбачають і представники білоруської опозиції.

Валерій Мацкевич, керівник апарату Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, розповів: «У нас було безліч даних щодо того, що російська сторона, яка, по суті, господарює на території РБ — і вздовж кордону, і де завгодно, може просто за методичкою створити провокацію на кордоні. Приміром, переодягнутися в будь-яку уніформу, зробити так, аби постраждали прикордонники, а потім просто сказати Лукашенку: «Дивись, ти маєш відповісти».

На можливі спроби формування такого приводу звернув увагу і політичний експерт Олександр Мусієнко, коментуючи заяву Олександра Вольфовича, державного секретаря Ради безпеки РБ. Той стверджував, що впродовж тижня 116 українських безпілотних літальних апаратів (БПЛА) перетнули кордон із Білоруссю.

При цьому про них він вирішив розповісти лише після накопичення такої «статистики». Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби України (ДПСУ), зіронізував із цього приводу: «Це ж скільки доводилось себе стримувати, щоб мовчати про такі провокації українців».

«Демонструє ознаки»

Він також розповів, що навпаки — це білоруська сторона демонструє ознаки підготовки до вторгнення в Україну. За словами посадовця, біля кордону з Україною в РБ фіксують розвідувальні БПЛА, триває будівництво доріг, а Російська Федерація (РФ) посилює контроль над військовою інфраструктурою країни.

Речник ДПСУ не виключив, що Москва може використати білоруську логістику й інфраструктуру будь-якої миті. Упродовж травня він не раз заявляв, що РФ посилює тиск на Мінськ із метою його ширшого залучення до війни проти України, натомість Україна продовжує укріплювати оборонні рубежі на всій протяжності північного кордону — від Волині до Чернігівщини, посилюючи фортифікації та систему спостереження.

Володимир Зеленський також заявив, що Росія посилює спроби втягнути Білорусь у війну проти України. За його словами, йдеться про системний тиск на Мінськ і можливі сценарії розширення російської аґресії з території РБ. Раніше президент повідомляв про аналіз даних розвідки щодо можливих наступальних операцій на Чернігівсько-Київському напрямку та про посилення українських сил на північному напрямку. Також наголошував на необхідності зміцнення оборони північних областей на тлі ризику ескалації.

«Імітує»

Тим паче, що Лукашенко багато разів своєю риторикою давав підстави розглядати його заяви як потенційний сигнал загрози. Зокрема 1 квітня ц. р. заявив, що Білорусь готується до війни, 17 квітня підписав указ про призов офіцерів запасу до збройних сил і прикордонних служб, 11 травня провів нараду з питань оснащення армії, а 12 травня оголосив про так звану точкову підготовку окремих військових частин до можливих бойових дій.

Водночас на офіційних ресурсах зазначається, що призов офіцерів запасу проводять у РБ щороку з 2022-го. За словами Павла Латушка, заступника керівника опозиційного перехідного кабінету Білорусі, у попередні роки вдавалося залучити лише близько 20 % резервістів.

А Віктор Ягун, колишній заступник глави Служби безпеки України, зазначив, що ці заходи не свідчать про підготовку до великого наступу, а радше є спробою створити напругу без достатніх ресурсів для ескалації. За словами ж Андрія Коваленка, керівника Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки й оборони України, РБ імітує бурхливу військову діяльність і виконує завдання РФ щодо утримання українських сил у напрузі.

Свою чергою, білоруський експерт Ігар Тишкевич наголосив, що так звана «точкова мобілізація» є плановою практикою радянського походження. За його словами, резервісти — це цивільні, яких періодично залучають до навчальних зборів. Такі заходи проводяться в Білорусі системно, зазвичай один-два рази на рік, вони охоплюють окремі підрозділи або райони, а не всю армію. Фахівець наголосив, що теперішні заходи не означають загальної мобілізації: білоруська армія значною мірою складається з кадрованих частин, які у мирний час мають обмежену боєздатність і потребують доукомплектування лише у разі необхідності.

«Цікаво вийшло»

Водночас Лукашенко заявив про готовність до зустрічі зі Зеленським у будь-якому місці Білорусі чи України, під час якої, за його словами, можна було б обговорити стан двосторонніх відносин між країнами. На це Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, відповів, що «в української сторони є з ким зустрічатися» і що Київ очікує візиту до України Світлани Тихановської, лідерки білоруської опозиції.

І вона взяла в Києві участь у IV Міжнародному саміті міст і реґіонів. Український лідер під час свого виступу з трибуни зауважив: «Нещодавно Лукашенко сказав, що президентам України та Білорусі вже час зустрітися. Так цікаво вийшло: сказав Лукашенко, а приїхала Світлана Тихановська. Радий вас бачити, Світлано».

Дипломат Костянтин Єлісєєв пояснив запрошення Тихановської до Києва так: «Це спроба української сторони показати Лукашенкові, кого вона бачить офіційним представником білоруського народу. Водночас це сигнал, що Україна не піддається шантажу з боку РБ та російського аґресора, який нині загрожує її суверенітету й територіальній цілісності».

Павло Радь, дослідник програми російських і білоруських студій Ради зовнішньої політики «Українська призма», зазначив, що Україна змінила підхід до білоруського напрямку і діє жорсткіше у відповідь на потенційні загрози з півночі. За його словами, раніше Київ уникав різких кроків щодо Мінська, однак тепер демонструє готовність застосовувати превентивні інструменти.

Аналітик вважає, що останні заяви України необхідно розглядати радше як політичні сигнали, а не як оцінку реальної військової загрози. А також зауважив, що Київ переходить до більш жорсткої моделі взаємодії з Мінськом і готовий діяти на випередження, тоді як білоруській стороні варто враховувати зміну української позиції.

«Готовий здати»

Світлана Тихановська, зокрема, відповіла в Києві на запитання про ймовірність участі її співгромадян у війні так: «Лукашенко готовий здати білоруський суверенітет, надавати інфраструктуру країни і заробляти гроші на крові українців лише для того, щоб зберегти підтримку з боку Путіна».

А Францішак Вячорка, керівник її апарату, повідомив, що візит п. Тихановської до Києва пов’язаний із ризиками подальшого втягування Білорусі у війну РФ проти України. За його словами, мета візиту — подякувати Україні за мужність і рішучість, налагодити співпрацю з демократичними силами РБ, а також об’єднати зусилля для недопущення втягнення білорусів у війну та посилення тиску на Путіна і Лукашенка.

В інтерв’ю «Радіо Свобода» лідерка білоруської опозиції запевнила: «Наші партизани на залізниці, вони стежать за тим, що йде з Росії до Білорусі, якщо в нас уже є певне розуміння того, що йде зброя, то ми, звісно, передаватимемо це нашим українським та іноземним партнерам».

У ході візиту п. Тихановської в Києві офіційно відкрили Місію демократичних сил Білорусі. Лідерка білоруської опозиції пояснила, що це важливий крок до сильнішої та систематичнішої співпраці між демократичною Білоруссю та Україною. А також наголосила на необхідності робити більше для підтримки України: політично, інформаційно, через співпрацю з українськими інституціями, підтримуючи білоруських волонтерів і бійців, а також допомагаючи білорусам, які живуть в Україні. «Ця місія зробить нашу роботу більш послідовною та помітною. Вона стане платформою для діалогу, практичної співпраці та підтримки. Вона допоможе українцям зрозуміти, з ким працювати, а білорусам в Україні — куди звертатися», —запевнила вона.

Депутат українського парламенту Микола Княжицький дійшов такого висновку: «Сьогодні ставлення Зеленського до Лукашенка нагадує ставлення Трампа до Мадуро напередодні американської військової операції. Можливо, в цьому й є мета — за рахунок стратегічної невизначеності щодо українських планів тримати Лукашенка в напрузі, щоб той не робив зайвих рухів і знову почав згадувати «звідки на Білорусь готувався напад».