Перемовини явні та приховані

Президент України заявив, що Сполучені Штати недостатньо тиснуть на Путіна, щоб змусити його відмовитися від своїх загарбницьких планів. За словами Володимира Зеленського, володар Кремля прагне повної окупації української держави та руйнування незалежності. «Не знаю, коли в голові Путіна це почалося, але сьогодні ми перебуваємо саме в такому часі», — додав він і зауважив, що лише санкційний тиск, що призведе до суттєвого зменшення надходжень до російського бюджету, може змусити Путіна припинити війну. «На мій погляд, Америці потрібно трішки сильніше тиснути на росіян, не давати альтернативи. Америка повинна чітко сказати: якщо не дипломатія, то буде весь тиск. Буде дуже сильний пакет зброї для України, буде дуже сильна підтримка України, будуть Сполучені Штати накладати санкції на всю економіку, на всі сектори, які приносять гроші росіянам», — зазначив він і наголосив, що, судячи зі щоденної риторики Путіна, російський диктатор не відчуває поки що такого тиску, який повинен бути.

Якийсь прогрес є

Прогресу стосовно припинення російсько-української війни досягнуто, але належить виконати ще багато роботи. Про це, своєю чергою, заявив Марко Рубіо. «Гадаю, що ми досягли прогресу. Але ще є куди йти. Очевидно, найскладніші питання завжди є останніми», — заявив він.

За словами державного секретаря, війни, здебільшого, закінчуються одним із двох способів: капітуляцією однієї сторони перед іншою або шляхом перемовного врегулювання. «Ми не бачимо капітуляції в найближчому майбутньому жодної зі сторін, тому тільки перемовне врегулювання дає нам можливість закінчити цю війну», — додав він.

Глава американського зовнішньополітичного відомства вважає, що миру можна домогтися шляхом перемовин, якщо обидві сторони щось матимуть із цього, а також якщо вони підуть на поступки. США намагаються з'ясувати, що можуть дати Україна і Російська Федерація (РФ), а також те, що вони сподіваються мати натомість.

Один журналіст запитав у Рубіо, чи готові США юридично визнати окуповану українську територію російською. Держсекретар заявив, що не може говорити про будь-які конкретні деталі майбутньої мирної угоди. «Дозвольте мені просто сказати: не може бути мирної угоди, якщо Україна не погодиться з нею. І не може бути мирної угоди, звісно, якщо не погодиться РФ. Але пам'ятайте, що будь-яка мирна угода — це та, з якою Україна має погодитися, тому що вони є учасником бойових дій. Якщо Україна скаже, ми не згодні з цим, миру не буде», — запевнив він.

Проте поспішив додати, що Вашинґтон не має наміру нав'язувати угоду Києву чи Москві, але хоче зрозуміти, чи зможуть обидві сторони війни дійти згоди. «Це займає багато часу. Нам доведеться проявити деяке терпіння в цьому. На жаль, це вже затягнулося довше», — резюмував Рубіо.

Водночас Зеленський заявив, що мирна угода може вважатися дійсною лише тоді, коли вона не обмежується формальним документом, а реально зупиняє війну й унеможливлює нову аґресію РФ. «Мир — краще, ніж війна, але не за будь-яку ціну, бо ми вже сплатили високу ціну. Для нас важливий справедливий і міцний мир, який не можна буде зруйнувати ще одним бажанням Путіна», — наголосив український лідер.

За його словами, ключовим елементом будь-якої потенційної угоди мають стати сильні гарантії безпеки, які унеможливлять навіть думку про повторну російську аґресію. «Це має бути не просто угода — хороша чи погана. Питання — для кого хороша і для кого погана? Сьогодні угоди немає», — наголосив глава української держави.

Він також зазначив, що майбутня домовленість повинна передбачати чіткі гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів та європейських країн. «Треба знати в деталях, що буде, якщо з Москви знову прийдуть з аґресією. Як американці й європейці страхуватимуть українців?» — резюмував президент.

«Вікно можливостей»

«Вікно можливостей» закінчити війну РФ проти України може з’явитись у проміжку між лютим і квітнем 2026 року, при цьому 90 % перемовин, які тривали та тривають, залишаються закритими. Таку свою думку висловив політолог Володимир Фесенко. За його словами, далеко не все, що наразі обговорюють політики, виносять на широкий загал, і певні таємні домовленості, про які поки що не знає суспільство, можуть бути приголомшливими. «У будь-яких складних перемовинах, завжди, без жодних винятків, є два взаємопов’язаних процеси. Не паралельних, і не окремих. Є публічна частина перемовин, офіційна. Приміром, як зустрічі у Стамбулі, чи в Берліні. Так ось, навіть такі перемовини проводять у закритому режимі. Не для публіки, не для журналістів. Останнім можуть потім щось повідомити», — пояснив експерт.

Він зауважив, що є проблеми і з американського боку, і, звісно, з російського. «Проблема дуже серйозна насправді. Коли сторони хочуть реально домовитись, а потім уже винести це на публіку, на підписання, то розмови максимально закривають. Простий приклад. Після того, як у листопаді 2025-го до Києва привезли мирний план Трампа, ввечері вже з’явився витік. Стало відомо, що американська сторона була дуже невдоволена через витоки. Зверніть увагу, що після цього обидві сторони трималися жорсткого мовчання, щоб не заважати перемовному процесу, — поділився політолог. — Щодо перемовин США та РФ можу зазначити: проблема є з обох сторін. Перемовним процесом між США та РФ і між США та Україною займаються різні люди».

З боку США з РФ спершу домовлявся Стів Віткофф, потім приєднався Джаред Кушнер, зять Трампа. Це одна група, яка зосереджена на перемовинах і з росіянами, і з Україною. Однак офіційно по лінії Державного департаменту, працює Марко Рубіо. І в нього дещо інша позиція щодо РФ, ніж у Віткоффа. Третій суб’єкт, який намагається впливати на перемовний процес, Джей Ді Венс. Між ними є певні розбіжності.

В РФ схожа історія. Є активний перемовник зі Стівом Віткоффом Кирило Дмитрієв. Є Юрій Ушаков, який також налагодив свої контакти з американцями. Зокрема з тис же Віткоффом. Але є і інший рівень, офіційний. Зі своєю жорсткішою позицією. Це Міністерство закордонних справ (МЗС) РФ. Позиція його глави Сергія Лаврова та його заступників здебільшого вкрай жорстка. Вони не дуже довіряють американцям.

За словами а. Фесенка, найбільш закрита частина контактів між США і РФ та, де фігурують Дмитрієв і Віткофф. «Про цю частину ми або нічого не знаємо, або знаємо дуже мало», — відверто сказав він. — Закриті перемовини є неминучими. Ми справді не все знаємо, але уявляємо собі орієнтовні «червоні лінії» — наші та чого хочуть американці. Ми також нічого не знаємо про те, як відбуваються перемовини американців із росіянами. Простий приклад: коли відбувся візит Віткоффа та Кушнера до Москви, вони пройшлись по всіх 28 пунктах «мирного плану» Трампа. Є якісь оцінки? Жодних. Ні з російського, ні з американського боків. Крім того, що зустріч була продуктивною. Небезпека в наступному: я нагадаю про пакт Молотова-Ріббентропа про ненапад. Тоді також була секретна частина, так звані секретні протоколи про розподіл сфер впливу над країнами, про співпрацю. Я не люблю конспірології, але свідомо припускаю, що зараз є ризик, що такі люди, як Віткофф, можуть із Путіним та Ушаковим проговорювати певні речі, співпрацю між Росією та США, яких не буде в офіційних мирних документах. Для Трампа обмежень немає, для Путіна це нормально. І неофіційні речі можуть стосуватися не лише України, а й Європи, НАТО, стосунків із Китаєм. Може бути таємна домовленість про те, що США поступово виходитимуть з Європи, особливо — зі східної. Що Трамп не заважатиме відновленню впливу РФ над країнами Балті».

«Ризик для нас може полягати в тому, що нам продаватимуть «вічний мир» в обмін на те, щоб українці вийшли з Донбасу. Але неофіційно можуть сказати, що США не заважати тиску на Україну, щоб через певний час Росія вимагали від України Херсон і Запоріжжя. Або щоб не заважали впливу Москви на російськомовні реґіони — Харків, Одесу, Миколаїв, — припустив політолог. — Путін мислить, як Сталін. Резюмуючи, скажу, що перемовигт про завершення війни на 90 % відбуваються у закритому режимі. Іноді навіть більше. Але фінальний результат має бути офіційним і публічним, щоб виникла легітимність домовленостей. Якщо домовленості не будуть юридично зафіксовані, то вони не працюватимуть».

Фесенко поділився, що особисто у нього, з огляду на поточну військово-політичну ситуацію, немає відчуття наближення фіналу війни. «Станом на сьогодні Росія не готова до завершення війни, — припустив він. — Путін вважає, що він має перевагу. Мовляв, ще трохи, і Росія може виграти війну. Мовляв, ми не витримаємо, у нас можливий колапс, вважає, що може посипатись фронт, або ми можемо посипатися зсередини, або не витримаємо проблем із енергетикою, або не буде фінансової підтримки. Путін вважає, що, мовляв, ще трохи, і ми посиплемось, і він начебто отримає все. Але чимало українців вважають, що не витримає Росія».