Окупанти буксують

Уперше за всю російсько-українську війну російські війська влучили в об’єкт, пов’язаний із нафтогоном «Дружба». Атакували безпілотним літальним апаратом (БПЛА) по об’єкту інфраструктури в Бродах Львівської області, яким російську нафту транспортують союзникам Москви Словаччині й Угорщині. Унаслідок надзвичайної ситуації виникло задимлення через загоряння нафтопродуктів. Після атаки в місті скасували навчання у школах, мешканців закликали залишатися вдома та за можливості не виходити на вулицю. Дитячі садочки працювали зі щільно зачиненими вікнами та дверима. Аналогічні рекомендації надали й жителям міста. Фахівці Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб зафіксували тимчасове перевищення рівня оксиду вуглецю в с. Смільне, передмісті Бродів. А пресслужба державної компанії «Нафтогаз України» повідомила, що російські війська атакували їхній об’єкт у західному реґіоні України. «З міркувань безпеки, щоб захистити людей і не допустили забруднення навколишнього середовища, фахівці компанії негайно зупинили технологічні процеси на об’єкті», — поінформував Сергій Корецький, голова правління «Нафтогазу».

Повільніше, ніж за Першої світової

Своєю чергою, Генеральний штаб (ГШ) Збройних сил України (ЗСУ) повідомив, що на деяких ділянках фронту спостерігається затишшя. Але це аж ніяк не «добра воля» Кремля. Експерти вашинґтонського Центру стратегії та міжнародних досліджень (CSIS) підготували щорічну доповідь, в якій зазначили, що темпи просування армії Російської Федерації (РФ) в Україні стали найнижчими за більш ніж 100 років сучасної історії воєн. Ціною гігантських втрат, які сягнули в середньому 35 тис. осіб на місяць, впродовж 2025 року російські генерали змогли взяти під контроль 0,8 % території України (4 831 кв. км) і 0,6 % — 2024-го (3 604 кв. км). На ключових напрямках російський наступ виявився навіть повільнішим від операцій Першої світової війни, яка прославилася затяжними окопними боями без руху лінії фронту.

В CSIS полічили, що в лютому 2024 року наступ росіян на Часів Яр просувався зі швидкістю 15 м на день. За неповні два літа армія пройшла лише 10 км, але взяти місто під цілковитий контроль так і не змогла. Рух росіян на Куп'янськ, що стартував у листопаді 2024-го, йшов зі швидкістю 23 м на день.

Операція зі захоплення Покровська, яка розпочалася у лютому 2024 року, після кривавих боїв за Авдіївку, просувається зі швидкістю 70 м на день. Пройшовши 50 км за два роки, російські війська досі не контролюють усе місто.

Для порівняння: під час битви на Соммі, яка вважається однією з найкровопролитніших битв Першої світової, французька армія рухалася зі швидкістю 80 м на день. У битві при Белло Вуд 1918-го, коли американські піхотинці зупинили німецький наступ, швидкість просування становила 410 м на день.

Незначні фронтові завоювання далися РФ ціною втрат, яких не зазнавала жодна армія світу з часів Другої світової війни: з лютого 2022 року по грудень 2025-го втратили 1,2 млн російських військових, у т. ч. до 325 тис. убитими. Втрати ЗСУ у центрі оцінюють приблизно у 600 тис. осіб, у тому числі 140 тис. убитих.

У перші п'ять тижнів вторгнення російські війська взяли під контроль 115 тис. кв. км території України. Але вже у квітні 2022 року 35 тис. кв. км було втрачено, а до листопада ЗСУ відвоювали загалом 75 тис. кв. км.

Зараз армія РФ контролює 120 тис. кв. км в Україні, або приблизно 20 % української території (в т. ч. Крим, терористичні «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку», які перебували під контролем Москви і до вторгнення). Безпосередньо під час гарячої війни війська захопили 75 тис. кв. км. Утім, як констатує СSIS, російська стратегія полягає у війні на виснаження: Кремль готовий прийняти високі втрати, сподіваючись, зрештою, взяти мором українську армію та суспільство.

До квітня

Тепер російські окупаційні війська зосередили свої військові зусилля на сході Донбасу. Ворог уже роками намагається захопити Слов’янськ і Краматорськ, які перетворилися на міста-фортеці. Вони відіграють ключову роль у захисті решти 20 % східної частини Донецької області, що залишається під контролем України. Майкл Кларк, аналітик Sky News, вважає, що втрата цих міст призведе до краху східної лінії фронту. «Якщо Слов'янськ і Краматорськ упадуть, то решта піде за ними. Слов'янськ є історично та політично вкрай важливим, тому що українці відвоювали його 2014 року, — акцентував він. — Через це Слов’янськ має символічне значення для ворога. Водночас Краматорськ є центром, вузлом, більшим містом. Обидва міста розташовані на достатньо високій місцевості. Крім того, вони добре укріплені, тому їх дуже складно захопити».

Для захоплення усього Донбасу Кремль встановив новий дедлайн — до квітня ц. р. Про це повідомив Павло Паліса, заступник керівника Офісу президента України. Він зазначив, що плани окупантів не змінилися, вони хочуть захопити весь Донбас. І ці плани залишалися незмінними протягом 2025 року. «Мільйон раз переносили, та я особисто не бачу спроможностей у Росії виконати це завдання в такі терміни», — наголосив полковник.

За його словами, у Харківській, Сумській і Дніпропетровській областях окупанти планують створити так звані буферні зони. На стратегічному рівні хотіли б наступати на Одесу та Миколаїв, але розуміють нереалістичність такого завдання. «Об’єктивно, оцінюючи власні спроможності, верхівка російського генералітету наразі не дивиться в тому напрямку», — пояснив чиновник.

Він зауважив, що наразі для окупантів першочергове завдання — окупація Донбасу та створення умов для оперативного успіху на Запорізькому напрямку. Росіяни намагаються швидко досягти стратегічного успіху та в процесі отримати ще й оперативний. «Станом на зараз оперативний успіх змогли реалізувати лише українці. На початку війни була тимчасово окупована частина Запорізької області, але спишемо на ефект раптовості», — резюмував Паліса і висловив сподівання, що цього року фронт зміниться для України на краще.

Водночас бійці 225-го окремого штурмового полку ЗСУ провели бойову операцію проти російських військових зі застосуванням БПЛА. За даними підрозділу, окупанти намагалися використати дренажну трубу як укриття, однак були виявлені та знищені. Українські бійці зазначили, що російських військових загнали у дренажну систему. Вони намагалися непомітно пройти повз українські позиції, однак були викриті. У результаті зазнали втрат у повному складі. Українські військові регулярно використовують БПЛА для розвідки й ураження цілей, що дозволяє ефективніше виявляти переміщення ворога та зменшувати ризики для власного особового складу.

Роботи на війні

А зовсім недавно стався випадок, коли один наземний робот полонив трьох російських окупантів. Ці кадри стали не просто «черговим епізодом війни», а символом нової технологічної реальності. Uncrewed Ground Vehicles (UGV) перестали бути екзотикою.

Як зазначив Джеймставнський фонд у Вашинґтоні (округ Колумбія), Україна зараз є абсолютним світовим лідером у їхньому створенні та бойовому застосуванні. Роботи стали незамінними для підвезення припасів на передову й евакуації поранених. Цього року їх усе частіше використовуватимуть для вогневої підтримки, беручи участь у прямих боях як у наступальних, так і в оборонних операціях зі застосуванням великокаліберних кулеметів та іншого озброєння.

Часопис Forbes написав, що прогрес України в цій сфері вражає. Якщо на початку вторгнення використовували поодинокі закордонні зразки, то тепер 99 % наземних дронів — українського виробництва. Від сотень одиниць 2024 року виробництво зросло до планових 15 тис. 2025-го. Цього року планують випустити більше 20 тис. роботів. Зараз на фронті працюють більш ніж 200 моделей від 40 різних українських виробників.

Секрет такого успіху — в унікальній екосистемі. Інженери працюють у прямому контакті з військовими. Цикл «бойове застосування — відгук — модернізація» займає не роки, а тижні. Це дозволяє створювати машини, ідеально пристосовані під конкретні завдання: від підвезення боєприпасів до штурмових дій.

Порівняння українського підходу з американським наочно демонструє прірву в ефективності. Сполучені Штати з їхніми величезними бюджетами намагаються створити бойових роботів із 1980-х рр. Однак програми буксують: останній проєкт армії США згорнули минулого літа через надмірну ціну — прототипи коштували майже 3 млн USD за одиницю.

Україна пішла іншим шляхом: замість «золотих» технологій — доступність і масовість. Українські роботи збирають із комерційних компонентів. Вартість — від 5 тис. до 30 тис. USD. Результат: те, що Пентаґон тільки планує (робот, який воює пліч-о-пліч із піхотою), ЗСУ вже масово застосовують на полі бою.

Forbes повідомив, що головне досягнення цього прогресу — збереження людських життів. Роботи беруть на себе найризикованіші завдання. Як писав «Міст», у грудні 2026-го 3-я штурмова бригада ЗСУ повідомила, що робот DevDroid із кулеметом 12,7 мм самотужки утримував позицію проти російських військ протягом 45 днів. Машиною керували дистанційно, поверталися лише на перезарядку. Підсумок: позиція була утримана, а втрат серед українських бійців — нуль.

Технологічна перевага змінює і психологію ворога. Здаватися полон роботу — логічний крок. Боротися зі супротивником, який не відчуває болю, не знає страху й якого (на відміну від людини) «не шкода», — деморалізуючий фактор. До того ж, робот-«конвоїр» виключає ризик «хибної здачі», коли ворог намагається атакувати останньої миті. Бо оператор перебуває в безпеці і не повинен приймати миттєвих рішень під цівкою автомата.