Процес покарання не заглух

Сполучені Штати погрожують новими санкціями проти МКС, аби той пообіцяв не переслідувати Дональда Трампа. Reuters повідомила, що суд може націлитися на Трампа та його команду, коли термін його президентства закінчиться. Щоб змусити суд зняти ці звинувачення, США на початку запровадили санкції проти дев’ятьох посадовців МКС, зокрема, суддів і прокурорів.

Амністія не допоможе

Але Міжнародний кримінальний суд (МКС) не зупинить розслідування щодо російської аґресії через можливу мирну угоду, але його можуть відкласти. За словами заступниці прокурора МКС, спроби притягнути винних до відповідальності повинні йти пліч-о-пліч з мирними перемовинами. Однак, Рада Безпеки (РБ) Організації Об’єднаних Націй (ООН) може «попросити суд відкласти розгляд справи, якщо вважатиме, що є можливість укласти мирну угоду».

Проте МКС не відмовиться від ордерів проти Путіна та ще п’ятьох російських громадян, навіть якщо під час мирних перемовин щодо України під егідою США буде схвалена амністія. Про це заявили заступниці прокурора Нажат Шамім Хан із Фіджі та Мам Мандіай Ніанг із Сенегалу. Нагадаємо також, що Карім Хан, головний прокурор МКС, у травні 2025 року тимчасово покинув свою посаду на тлі розслідування обвинувачень проти нього.

Для призупинення дії ордерів, виданих судом, знадобиться резолюція РБ ООН, пояснили прокурорки. «Якщо буде укладена мирна угоду, в результаті якої Рада Безпеки попросить нас відкласти розслідування, то це буде питання політичного процесу в межах РБ. Але що стосується нас, у кінцевому результаті це не завадить здійсненню правосуддя», — пояснили вони.

Мам Мандіай Ніанг уточнила, що якщо не враховувати можливі модальності в межах РБ ООН, МКС зобов’язаний дотримуватися Римського статуту, який не надає значення деяким із політичних домовленостей на інших треках. Як передбачав початковий мирний план США із 28 пунктів, усі сторони, залучені до конфлікту, мають отримати повну амністію за дії під час війни.

Російський позов

Своєю чергою, Міжнародний суд ООН постановив прийняти до розгляду зустрічні позовні вимоги РФ проти України за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, при цьому заперечення України щодо недопустимості російських вимог було відхилено.

Суд визнав свою юрисдикцію за ст. IX Конвенції про геноцид для розгляду вимоги України щодо відсутності достовірних доказів про нібито вчинення нею геноциду на території Донецької та Луганської областей. Водночас інші пункти вимог України були тоді визнані такими, що виходять за межі юрисдикції суду.

Москва подала свої зустрічні позовні вимоги, посилаючись на ст. 80 Регламенту суду. Україна заперечила їхню прийнятність. Втім, суд вирішив, що зустрічні позови РФ підпадають під його юрисдикцію та безпосередньо пов’язані як юридично, так і фактично з основним позовом України. Рішення щодо прийнятності зустрічних позовних вимог ухвалила більшість у складі 11 суддів проти чотирьох. Суд також одноголосно визначив порядок подання сторонами наступних письмових документів і залишив подальшу процедуру для окремого рішення.

На крок ближче

Але в грудні 2026-го, світ таки трохи наблизився до моменту показового, публічного покарання держави-аґресорки за її злочини проти України. І хоча учасники цього процесу виступають із оптимістичними заявами про те, що пункт неповернення пройшли, схоже, що досі залишається небезпека його зриву. До того ж, щонайменше половина дороги досі попереду, і ця половина є найскладнішою, визнають навіть оптимісти.

Йдеться про заснування комісії, яка прийматиме юридично зобов'язальні рішення про обсяги репарацій, чи компенсацій, які зможуть отримати всі постраждалі українці, а також українські підприємства й українська держава. Конвенцію про заснування такої комісії на зустрічі у Гаазі (Нідерланди) підписала рекордна кількість держав, кажуть у Раді Європи, під парасолькою якої створений новий інструмент.

Дуже важливо, що учасники «групи за покарання РФ» не обмежуються лише Європою і лише так званими державами Заходу. І звісно ж, у Гаазі були очевидні «чиїсь» зусилля з підриву процесу. Держави Африки, що є найбільш залежними від РФ, відмовилися від участі у ньому. Більшість країн Південної Америки, навіть надіславши до Гааги делегації, зрештою, взяли павзу на роздуми. А от Європа залишилася об'єднаною.

Лише одна країна ЄС відмовилася підписувати будь-які документи на «антиросійській» зустрічі у Гаазі. Це, звісно, ж, Угорщина. Утім, угорці спробували всидіти на двох кріслах. Публічно подавши до Москви сигнал, що вони проти її покарання — на закритих зустрічах у ЄС Будапешт, по суті, дав зелене світло процесу покарання Москви, та не став блокувати відповідні рішення.

Також неоднозначною залишається роль США. Американці офіційно не приєдналися до рішення про репарації, але допомагали його готувати і не стали зривати ухвалу. А пункт, що читався як амністія РФ за агресію, прибрали з оновленого «мирного плану».

Втім, у ЄС розуміють, що попереду будуть і нові атаки. Тому у Гаазі чітко звучала думка, що покарання РФ має бути за будь-яких обставин. Бо в іншому разі нова російська (і не лише) аґресія буде неминучою.

По-суті, у Гаазі завершився ще один етап на шляху, який Україна прокладає разом із Радою Європи, створюючи нові міжнародні інструменти за допомогою цієї організації. Мета — накласти на РФ фінансове покарання за ті збитки, яких вона завдала Україні під час повномасштабної війни. Основу процесу поклало рішення ще восени 2022 року, коли Україна за підтримки тоді ще дружньої до нас адміністрації США зібрала голоси майже 100 держав — а це справді багато — на підтримку резолюції ГА ООН про відповідальність Росії. Потому процес пішов — повільно, крок за кроком.

Першим етапом стало створення у Гаазі міжнародного реєстру, у якому українці можуть залишати претензії до аґресора. Відтак цей реєстр запрацював, і наразі він відкриває нові й нові категорії заяв. Але сам по собі реєстр лише перевіряє та фіксує факт збитків. Це теж важливо, до прикладу, для того, щоб згодом компенсація не зникла. Її також зможуть отримати нащадки.

Той механізм, який створили у Гаазі, робить наступний крок — він визначатиме суму компенсації для конкретної людини як покарання російської держави за її дії. Після цього питання виплати репарацій перетвориться з «якщо» на «коли». Звісно, за умови, якщо цю репараційну комісію підтримає значна кількість держав із різних куточків світу, але підстави розраховувати на це є.

У Гаазі міжнародну конвенцію, що засновує цей механізм, урочисто підписали 34 держави, плюс Євросоюз як інституція. Ще десять держав підписали «заключний акт» конференції, який підтверджує політичну вимогу до Москви виплатити репарації українцям, і підтверджує, що компенсаційна комісія — правильний інструмент для цього. По суті, ці десять держав — це ті, хто дають політичну обіцянку підписати конвенцію, але ще не завершили внутрішньодержавні процедури для цього. 45, і навіть 35 підписів під щойно створеною конвенцією — це дуже-дуже багато. Навіть якщо не брати до уваги те, що це — політично чутлива тема.

Втім, вважати, що процес став незворотним ще зарано. Попереду боротьба за запуск репараційної комісії. Адже договір мало підписати, його треба ратифікувати, і зробити це якнайшвидше. Лише після того, як це зроблять 25 держав, процес запуститься. Але для реальної міжнародної легітимності треба мати більше. В Гаагу надійшло кілька позитивних сигналів. Але тепер буде найскладніше — знайти гроші на виплати й як вилучити їх у РФ. Саме це визначить, коли саме українці зможуть отримати призначені їм репарації.

До слова

Нещодавно в Нідерландах відбулися два заходи в межах проєкту Break the Fake, спрямованого на викриття російської дезінформації та привернення уваги міжнародної спільноти до жахливих умов утримання українців у російському полоні. Про це повідомило Посольство України в Амстердамі.

Михайло Данканач, ініціатор проєкту, та Юліан Пилипей, колишній український військовополонений, взяли участь у зустрічі з членами Комітету закордонних справ Палати представників Генеральних штатів Королівства Нідерланди.

Сесію модерував Дерк Босвейк, речник зі закордонних справ партії CDA. На зустрічі були присутні депутати від провідних політичних сил країни (D66, GroenLinks-PvdA, JA21 і FVD). Зустріч транслювали на живо, забезпечивши відкритий доступ для громадськості.

Презентація проєкту Break the Fake відбулася у Лейденському університеті. Подія, організована IRSA Leiden і відкрита послом Андрієм Костіним, зібрала більше 60 студентів. Учасники долучилися до ґрунтовної дискусії про російські кампанії дезінформації в європейських країнах, важливість критичного мислення та фактчекінгу в демократичних суспільствах і реальні наслідки пропаґанди та гібридної війни. Ключовою темою обох заходів стала ситуація українських військовополонених і цивільних, незаконно утримуваних Російською Федерацією (РФ).

Юліан Пилипей поділився особистими свідченнями. Він наголосив, що РФ систематично порушує права захоплених українців, а катування, знущання й убивства є не поодинокими випадками, а частиною цілеспрямованої державної політики Кремля. Для України пріоритетами залишаються протидія російській дезінформації, звільнення утримуваних і забезпечення відповідальності винних у цих злочинах.