Підступна міопія

Мільйони людей у світі зараз страждають від міопії (короткозорості), і за прогнозами науковців, ситуація лише погіршуватиметься. Майже кожна третя людина у світі має цей один із найпоширеніших дефектів зору, і показники продовжують зростати. За прогнозами, до 2050 року короткозорими стануть близько 4,8 млрд людей, половина населення планети.

Софі Коверлдейл, дослідниця з Університету Бредфорда вважає, таку ситуацію дуже серйозною проблемою. «Не думаю, що це перебільшення, особливо якщо поглянути на прогнози», — заявила вона, коментуючи термін «глобальна епідемія» щодо міопії.

Адже йдеться не лише про потребу носити окуляри. За наявними даними, короткозорість щороку коштує світовій економіці сотні мільярдів доларів, а також підвищує ризик серйозних ускладнень — відшарування сітківки, макулярної дегенерації та глаукоми. Особливо це стосується важкої форми хвороби — високої міопії, на яку зараз страждають близько 500 млн людей. За прогнозами, цей показник подвоїться за 25 років, і саме висока міопія може стати провідною причиною сліпоти у світі.

Як пояснюють науковці, міопія виникає, коли світло фокусується перед сітківкою, а не на ній — через це далекі об'єкти виглядають розмитими. Проблема, здебільшого, не в лінзі ока, а в формі самого очного яблука. За словами д-ра Коверлдейл, більшість новонароджених мають дещо коротше очне яблуко, ніж потрібно, але з віком це зазвичай виправляється природним шляхом. У деяких людей, однак, очне яблуко продовжує рости і стає задовгим. «Саме це видовження і викликає розмите зображення та підвищує ризик певних захворювань», — зазначила вона. За результатами дослідження за участю 147 студентів, у кожного п'ятого очне яблуко продовжувало видовжуватися впродовж півтора року спостережень.

Тривалий час міопію вважали переважно генетичною проблемою — науковці справді знайшли сотні генетичних варіацій, пов'язаних із цією хворобою. Втім, за даними дослідження 2021-го, природний добір може пояснювати появу лише додаткових 100 тис. випадків міопії на покоління — це незначна частка від загальної кількості хворих. До того ж, поширення міопії відбувається надто швидко, щоб пояснювати це лише генетичними змінами. Як з'ясували дослідники, ключову роль відіграють два фактори: інтенсивне навчання та відсутність на свіжому повітрі.

Ян Морган із Австралійського національного університету зазначив: «Ми знаємо, що діти, які інтенсивно навчаються, у результаті стають більш короткозорими». За його словами, у Китаї, Сінгапурі, Тайвані та Південній Кореї, де діти навчаються дуже інтенсивно, на міопію страждають 80-90 % випускників шкіл.

Дослідження в Китаї показало: шестирічні діти, які вже ходять до школи, мають гірший зір, ніж їхні ровесники в дитячому садку. А за результатами дослідження за участю 4 тис. дітей із 51 школи Сіднея проф. Морган встановив: короткозорість частіше траплялася у дітей, які рідше виходили на вулицю.

Науковці пояснюють це тим, що денне світло стимулює сітківку виробляти дофамін — речовину, яка уповільнює ріст очного яблука. Показовий приклад — Тайвань, де 2010 року запровадили програму, за якою дошкільнят зобов'язали проводити щонайменше дві години на день на вулиці. З часом поширеність міопії там зменшилася вдвічі.

Попри поширену думку, безпосереднього зв'язку між екранним часом і міопією наука наразі не підтвердила однозначно. Дослідження 2025-го за участю більш ніж 300 тис. осіб засвідчило, що ризик міопії зростав на 21 % з кожною додатковою годиною за екраном — але лише до чотирьох годин використання, після чого ефект зникав. Нікола Лоґан із Астонського університету (Велика Британія), зауважила, що ризик пов'язаний не стільки з екранами, скільки з так званою близькою роботою — тривалим читанням чи розгляданням дрібних деталей зблизька. «Міопія — це хронічне захворювання, яке неможливо повністю вилікувати, але є методи лікування, які здатні уповільнити його прогресування», — пояснила проф. Лоґан.

Серед ефективних методів — спеціальні контактні лінзи MiSight, які дефокусують периферійний зір і уповільнюють видовження ока; ортокератологія — жорсткі нічні лінзи, що змінюють форму рогівки; краплі атропіну в малих дозах; а також терапія слабким червоним світлом, яку спрямовують на сітківку двічі на день по три хвилини.