Дилема для Кремля

Минулого тижня Путін заявив, що врегулювання війни в Україні потрібно досягти якомога швидше, проте Москва продовжить послідовно досягати своїх цілей. Під час виступу на церемонії прийому вірчих грамот від послів 34 країн диктатор запропонував «повернутися до предметного обговорення ініціатив Російської Федерації (РФ) щодо нової та справедливої архітектури безпеки». Він також заявив, що РФ «виступає за зміцнення центральної ролі Організації Об’єднаних Націй» і знову звинуватив Київ у тому, що він нібито винен у тому, що війна триває. «Криза навколо України стала прямим наслідком інтересів РФ і створення загроз нашій безпеці, просування НАТО до наших кордонів, незважаючи на публічно дані нам обіцянки», — наголосив Путін і поскаржився на те, що ситуація на міжнародній арені «все дужче деградує».

Піке у стагнацію

«Економіка опинилася перед загрозою класичної стагфляції: коли через надмірно жорстку монетарну політику виробництво вже не може зростати, а ціни продовжують повзти вгору через витрати та дефіцит кадрів. Ми бачимо, що випереджальний індикатор рецесії перевищив усі критичні значення. Це вже не просто тимчасове охолодження, а початок структурного спаду», — зазначив Дмитро Білоусов, керівник напрямку аналізу та прогнозування макроекономічних процесів російського Центру макроекономічного аналізу та короткотривалого прогнозування.

В Україні також заговорили про проблеми в економіці країни-аґресорки. Так, Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки й оборони України (ЦПД) повідомив, що за його даними, вперше за дев’ять місяців промислове виробництво РФ пішло в мінус (0,7 %). «Очевидно, що йдеться не про сезонні зміни, адже саме промисловість була основою «воєнного зростання», формально утримуючи економічні показники у 2023-2024 рр.», — зауважила експерти.

Вони наголосили, що це прямий наслідок війни й управлінської неадекватності Кремля. «Влада РФ свідомо продовжує аґресію, навіть коли економічної бази для цього вже недостатньо. Тож економіка заходить у глухий кут», — повідомили в ЦПД.

Своєю чергою, Служба зовнішньої розвідки (СЗР) України заявила, що економіка РФ входить у фазу керованого хаосу. Зараз вона тримається винятково на жорсткому ручному управлінні, що свідчить про глибокий структурний розлад. А реальний сектор економіки РФ переживає один із найглибших кризових етапів, що характеризується зростанням ізоляції, відсутністю прозорості та прогресуючою нестабільністю.

Наразі близько третини підприємців прогнозують закриття бізнесу протягом найближчого пів року; банки відмовляють 90 % клієнтів у споживчих кредитах; прибутковість ломбардів зросла на 54 % за рік.

До кризи в секторі додаються плани влади, спрямовані на ще дужчу закритість. Зокрема, у Державній думі обговорюють скасування обов'язкового декларування доходів державними службовцями, що подається як «боротьба з корупцією».

Державний сектор також дедалі відчутніше втягується у так звану кризу неплатежів. 2025-го борги державних компаній перед підрядниками виросли у 2,7 разу та сягнули більше 4 млрд RUB і затримуються на кілька місяців.

Невтішні перспективи

Майбутнє економіки країни-аґресорки також не дає приводів для оптимізму. На думку експертів, війна зламає економіку РФ вже 2026 року. «Перспективи лише погіршаться, оскільки жорсткі нові санкції проти нафтового сектору Росії посилять дефіцит коштів», — написала The Washington Post.

Економісти заявили, що РФ зараз опинилася у найслабшій економічній позиції за останній час. Причиною стала значна витрата грошових резервів і запозичень, які використовували для фінансування військових витрат. Додатково проблем країні-аґресорці спричиняють і нові санкції, які зачіпають її нафтовий сектор, що може призвести до економічної кризи 2026-го.

Оскільки Кремль уже вичерпав значну частину своїх фінансових резервів і позикових ресурсів, які забезпечували його військові витрати, попереду на нього чекають ще серйозніші виклики — нова банківська криза.

Поступове сповзання російської економіки у фазу рецесії створює фундаментальні виклики для здатності Москви вести тривалу війну високої інтенсивності. Головна загроза полягає не у миттєвому колапсі, а у вичерпанні внутрішніх ресурсів, які раніше дозволяли підтримувати ілюзію стабільності. При переході до від’ємних темпів зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), що прогнозують падіння на рівні 0,5-1,2 %, державна машина буде змушена робити вибір між утриманням фронту та запобіганням соціальному вибуху всередині держави.

Фінансування воєнних потреб стає критично дорогим через інфляцію, яка у промисловому секторі вже значно перевищує офіційні показники та подекуди сягає 20 %. Це означає, що кожен наступний вироблений танк або ракета коштують бюджету дорожче, ніж попередні, причому витрати зростають швидше, ніж прибутки від експорту енергоносіїв.

Рецесія неминуче призведе до скорочення податкових надходжень від цивільного сектору, який і так перебуває під тиском рекордної ключової ставки. У таких умовах уряду доведеться або вмикати друкарський верстат, що остаточно знецінить рубль, або вилучати кошти безпосередньо у бізнесу та населення через надзвичайні збори.

Технологічна деградація в умовах економічного спаду стає ще помітнішою. Нестача валютного виторгу й обмежений доступ до складних мікросхем через посилення санкцій змушують російський військово-промисловий комплекс переходити на спрощені зразки техніки. Це безпосередньо впливає на якість озброєння на полі бою: заміна сучасних оптичних систем і систем зв’язку на дешевші аналоги знижує ефективність підрозділів. Крім того, кадровий голод, що загострився через мобілізацію та виїзд фахівців за кордон, в умовах рецесії стає хронічним. Компанії не можуть підвищувати зарплати для утримання працівників, оскільки прибутки падають, а витрати на логістику й імпортозаміщення зростають.

Реакція на ситуацію

Рецесія підриває концепцію довгої війни на виснаження. РФ розраховувала на те, що її економіка виявиться стійкішою за українську та західну допомогу, проте внутрішні дисбаланси вказують на зворотне. Соціальна ціна війни стає занадто високою, коли реальні доходи населення починають падати на тлі дефіциту базових товарів. Це обмежує можливості для проведення нових хвиль мобілізації, оскільки кожна вилучена з економіки людина тепер коштує ВВП набагато дорожче, ніж рік тому. Таким чином, економічне охолодження стає тим невидимим фронтом, який системно обмежує стратегічну ініціативу аґресора.

Тож Кремль готується до різкого посилення податкового тиску на населення та бізнес через погіршення економічної ситуації в країні. За офіційними даними, економічне зростання в РФ майже зійшло нанівець, а промисловий сектор уже перебуває у стані рецесії.

Водночас воєнні витрати Кремля продовжують стрімко зростати, тоді як економіка не забезпечує достатніх бюджетних надходжень. У цих умовах російська влада обирає найпростіший шлях — компенсувати дефіцит коштом громадян і підприємців.

У РФ уже підвищили податок на додану вартість (ПДВ) до 22 %, фактично демонтують спрощену систему оподаткування для малого бізнесу та запроваджують нові збори для населення. Під прикриттям риторики про «справедливість» і «технологічний розвиток» фінансовий тягар війни перекладають на плечі простих росіян.

Як наголосили у ЦПД, громадяни РФ уже відчувають наслідки: ціни зростають, а реальні прибутки падають. Вимога Кремля «значно збільшити» податкові збори є сигналом подальшого погіршення соціально-економічної ситуації. Економіка, виснажена війною, та суспільство, змушене фінансувати імперські амбіції диктатора, наближаються до критичної межі.

Відтак російська економіка входить у фазу «дорогих грошей», що стає новою нормою на тлі війни проти України та затяжної макроекономічної нестабільності. Про це також повідомила СЗР. За сигналами «Банку Росії», висока вартість капіталу збережеться надовго, змушуючи бізнес відмовлятися від інерційного планування, скорочувати інвестиції та жорстко контролювати оборотний капітал.

Російські компанії будуть вимушені переглядати терміни окупності проєктів, умови відтермінування платежів і реальну ціну позикових коштів. У результаті навіть за формально стабільного попиту зростатиме обережність і падає готовність до розвитку. Додатковий удар по бізнесу завдаватиме податкова політика.

Із 1 січня ц. р. в РФ застосовують підвищену ставку ПДВ. Це ускладнює розрахунки з контраґентами, збільшує ризики податкових суперечок і підвищує адміністративне навантаження, що особливо болісно для малого та середнього бізнесу в умовах воєнної економіки. Ринок праці залишається напруженим: вакансій більше, ніж працівників. Низьке безробіття на тлі мобілізації та демографічних втрат означає для компаній зростання конкуренції за персонал і тиск на фонд оплати праці.

Водночас очікуване уповільнення зростання зарплат змушує бізнес шукати заміну «зарплатній гонитві» через автоматизацію, скорочення функцій і підвищення вимог до універсальних навичок. Проблеми накопичуються й у логістиці. Обов’язковий електронний документообіг і посилення регулювання міжнародних перевезень створюють ризики затримок і перевірок.

Для продавців на маркетплейсах ситуацію погіршують нові правила економіки, завищені податки та регуляторна невизначеність, що різко підвищує ціну будь-якої помилки. «У сукупності ці фактори демонструють, що економічні наслідки війни проти України дедалі потужніше вдаряють по внутрішньому бізнес-середовищу РФ. Замість розвитку й інвестицій компанії змушені концентруватися на виживанні, юридичній обороні та мінімізації ризиків, що свідчить про системну деградацію економіки в середньотривалій перспективі», — зазначили в СЗР.