День народження Кобзаря

Тарас Шевченко жив у своєму народі, жив як та вічна пісня. Він був конденсацією велелюбної душі українського народу, близьким усім народам, які страждали, жили в кайданах, але не переставали боротися, мріяти і сподіватися на краще майбутнє. Його поезія про людські поневіряння, але й про свободу лунали різними мовами світу. Вони доходили до глибини сердець цілих поколінь, які виступали до битви за свободу, честь, гідність і культуру свого народу. Кобзар увійшов у життя українського народу, як Дніпро в український пейзаж, як його вода попливла до моря. Український народ став керманичем своєї долі і ніколи не дозволяв впасти темряву на улюблені поетичні твори Шевченка, який, як той вогонь, вів людей до боротьби за справедливість.

Тарас Шевченко був видатним поетом. Попри численні дослідження його творчости, на все неосяжне багатство ним вигаданих слів, він зайняв гідне місце серед великих не тільки українських, але й світових геніїв людства. Поет залишив свій могутній слід у багатьох жанрах мистецтва, в яких світиться його розумна, кришталево ясна, проста і мудра думка. Шевченко — мислитель, бо у всій системі створених ним образів закликав народ іти вперед. Він промовляв до народу його літературною мовою, щоб закласти до неї національні традиції народної поезії, прози, театру, музики й живопису. Вмів створювати чудові жанрові картинки, майстерно малювати їх і зображувати в природі садок вишневий коло хати, Дніпро широкий, монастирі, собори, селянські подвір’я тощо.

Шевченко — поет світового значення, глашатай революції. Вийшов із народу, жив із народом, був істинно народним поетом, з ним міцно і кревно зв’язаний. В ім’я людського життя Шевченко став на прю з ненависним йому кріпосницьким світом соціальної неправди і неволі, і пройшов, не відступаючи, тернистий і страдницький, зате чесний шлях народного співця й революційного борця. У нього була дивовижна міць духу, ідей, що живилися з джерела прометеївської сили народу і його непоборности. Він підносив тему українського народу, що стогнав під гнітом Московщини. І тепер, коли на землях України триває бій за її національну незалежність, за побудову нового суспільства, гідного визволення української людини, народ із любов’ю та повагою вшановував пам’ять великого художника і поета.

Коли настав 1961-й, сотих роковин від передчасної смерти Тараса Шевченка, українці діаспори влаштовували ювілейні свята в багатьох містах, містечках різних держав. Приміром, у Лондоні, столиці Англії, у приміщенні «Вікторія Палас», 19 березня провели святковий вечір, відкритий О. Гербертом, який англійською й українською мовами коротко виклав, чим Тарас Шевченко став для України й усіх поневолених народів. Опісля В. Шаян пояснив рідною йому мовою про життя і діяльність людини, яка стала синонімом України. Прелегент зосередився на політично-філософському аспекті творчости Шевченка і тим підніс свій сконцентрований виклад на надзвичайно високий позем. В. Свобода у своєму виступі говорив про життєпис Кобзаря та його характеристику як великого борця за волю свого народу. В мистецькій частині виступала співачка Іра Маланюк, яка своїм мецо-сопрано заспівала кілька пісень, зокрема, «Ой три шляхи широкії». Відбувся дебют А. Вирсти (скрипка) і Л. Горницького (рояль). Кілька разів виступав хор «Гомін» під керівництвом Я. Гордія.

Заходами всеукраїнської громади міста Велінґборов 10 березня 1961-го в приміщенні кооперативної зали відбулися збори в річницю смерти Тараса Шевченка, на яких голова М. Щербатюк, осередку Союзу українців Британії, коротким словом відкрив збори, а дитячий хор під дириґуванням П. Ришковича виконав пісні на слова Шевченка. Майстерно продекламували вірші Кобзаря С. Дмитрик і Прокоп’юк, які зворушливо подіяли на авдиторію. Кожен з присутніх на зборах відчув, що упокоєний 100 років тому живе невмируще в серцях українського народу і вічно кличе народ до здійснення своїх заповітів. На закінчення зборів всі присутні стоячи заспівали «Заповіт» і з щирістю віддали пошану великому українському пророкові.

З неабияким духовним піднесенням зійшлися українці на академію, присвяченій сотим роковин смерти Т. Шевченка в Сконторпі 18 березня. Академію відкрив голова ювілейного комітету Г. Слобода. Зі сцени прозвучали «Борітеся-поборете», «Свою Україну любіть», «І чужого научайтесь» і «Розкуйтеся-братайтеся в чужому краї», а також відбулася інсценізація «Розрита могила», яку виконали діти під керівництвом Ж. Іванцюри. Про велич постаті Шевченка розповідали доповідачі Я. Душенко та В. Садовий. Широка художня програма на твори поета, що тривала майже дві години, була підготовлена М. Маслієм, учителем місцевої школи. Шевченківські врочистості відбулися ще й в таких англійських містах: Болтон, Олдгем, Манчестер, Лій.

Комітет дирекції Європейського культурного центру в Брюсселі (Бельгія) організував академію, що відбулася 18 березня в кімнатах для імпрез Центру. Раймонд Ганно, його генеральний директор, відкрив свято словами, метою яких було представити Шевченка як співця української нації та її боротьби за свободу. У першому пункті програми виступив молодий бельгійський письменник П’єр д’Урсель, потім виступав декламатор Жак П’юврез та О. Лощенко, студентка Лювенського університету, яка також декламувала «Послання» Шевченка. У програмі академії виступав тенор-бандурист Володимир Луців із Лондону. З його репертуару прозвучало 12 українських пісень. За чудове виконання українських пісень публіка винагородила п. Луціва щедрими оплесками.

Відзначити ювілей Тараса Шевченка та послухати його полум’яні пророчі слова зібралася в неділю 2 квітня українська громада околиць Ля Люв’єру, Рессе, Моража й інших міст Бельгії. Попри тяжкі для громадської праці умови, ретельно підготовлена робота святкового комітету в складі панів Михайлишина, Котляра, Шпинди і пані Котляр, академія відбулася успішно і на високому рівні. У залі на вул. Мількамп виступали З. Витязь, М. Виговський, С. Шпинда, С. Стасюк і молодий акордеоніст Євген Біленко, який виконав кілька пісень на слова Кобзаря. Найбільше успіху мали мистецькі виступи з декламацією В. Шкляра, який завітав на це свято з Льєжу. Він виступив з творами «Кавказ», «Іржавець» та «Юродивий».

Для вшанування ювілею невмирущого Тараса Шевченка невелика громада українців у Нідерландах створила комітет, що підготував святочну імпрезу, яку реалізували 26 березня в Утрехті. У програмі свята брали участь: о. Бачинський, який відправив службу Божу і панахиду по Т. Шевченкові; М. Скрипник, голова Об’єднання українців Голандії (ОУГ), який відкрив свято; а М. Брик, секретар ОУГ прочитав свій реферат. Візантійський хор під дириґентурою М. Антоновича заспівав «Заповіт», чарівна мелодія якого зворушила серця присутніх. О. Кушпета коротко прочитав голандською лекцію «Чим був Тарас Шевченко». Під закінчення свята виступав Візантійський хор, відспівавши кілька пісень, створених на слова Шевченка. свято закінчилося нідерландським та українським національними гімнами.

22 квітня з ініціативи Українського вільного університету організували Шевченківське свято в німецькому Мюнхені. Святкову доповідь на святі виголосив Павло Зайцев. Він подав статистичні дані про число пам’ятників Шевченка, вулиць і колгоспів його імені та скільки було видано перекладів його творів в Україні та діаспорі. Своїми словами дав характеристику картин із життя поета і закликав на конечну потребу перекладати поетичні твори світовими мовами. До академічної частини програми долучилася Н. Дорошенко, ветеранка українського театру, яка продекламувала деякі вірші поета. Її молодий адепт І. Омельчук продекламував поему «Гамалія». Під час програми виступав В. Луців, який своїм ліричним голосом співав дуже добре, захопивши слухачів. Інші ювілейні свята в Німеччині здійснилися в Гільдесгаймі (26 березня), Вестгофені (23 квітня), Новому Ульмі (23 квітня і 14 травня), Реґенсбурзі (13 березня), Штутґарті (19 березня), Ляндсгуті (19 березня), Кельн-Мінґерсдорфі (19 березня) й Амберґу.

15 жовтня 1960 року у Відні заснували ювілейний комітет для вшанування сотих роковин смерти Тараса Шевченка, який очолив о. Орест Купранець. До складу комітету ввійшли відомі громадяни австрійської столиці. Вони постановили 25 березня 1961 року у великій «Ербарзалі» Віденської консерваторії реалізувати ювілейний концерт за участю українських віденських вокальних та інструментальних мистців та українського чоловічого хору «Буковина» під керівництвом Петра Бабича. Реалізація ювілейних святкувань таки здійснилася за визначеними планами.

А в столиці французьких Альп заходами українців міста Гренобль та околиць 12 березня відбулося величаве свято з нагоди ювілею великого пророка України. Серед інших свят у місті такого величного досі не було. Це сталося тому, що в цьому ювілейному святі по вшануванні великого Кобзаря взяли участь багато українців без поділу на «ми і вони», і лише завдяки цьому об’єднанню, українці побачили і відчули свою силу в Греноблі. І серце раділо, дивлячись на ту суцільну українську сім’ю, яка стоячи на колінах, слухала «Заповіт» Шевченка. В одній із місцевих церков Службу Божу відслужив о. Степан Черновецький. Його їмось дбайливо підготувала спільний традиційний обід, після якого відбувся ювілейний концерт, що тривав до того моменту, поки заспівали український національний гімн.

На американському континенті здійснилися ювілейні академії, присвячені ювілею Шевченка, в таких містах, як Детройт (19 березня), Клівленд (12 березня), Алентавн (12 березня), Чикаґо (12 березня), Портленд (12 березня). Ювілей Кобзаря також відбувся і в канадських містах: Ванкувер, Едмонтон, Калґарі, Вінніпеґ, Торонто та Монреаль.