ЄС не купуватиме російський газ

Обидва законодавчі органи Європейського Союзу (ЄС) ухвалили обов’язковий до виконання регламент про повну відмову від російських газу.

Порушникам — штрафи

У Євросоюзу є два законодавчі органи. Перший із них — Європейський парламент (ЄП) — представляє громадян усіх держав-членів ЄС. Другий — Рада Євросоюзу (її ще називають Радою міністрів ЄС) представляє всі держави-члени унії.

Спершу ЄП ухвалив рішення про поетапну відмову від імпорту російського газу (як трубогінного, так і скрапленого — СПГ), а за ним — і Рада ЄС.

Чому поетапного? Частина держав-членів ЄС — Австрія, Угорщина й Словаччина — ще технічно прив’язана до російських трубогонів. Тож різка зупинка постачання газу від держави-аґресорки спричинила б у них узимку дефіцит газу. Поетапна відмова від його імпорту передбачає також перехідний період для вже укладених контрактів. Такий підхід покликаний зменшити вплив на ціни й енергетичні ринки.

Рада ЄС запевнила, що «нові правила також передбачають заходи щодо ефективного моніторингу та диверсифікації енергопостачання». Тобто перед тим, як дозволити ввезення газу до ЄС, його держави-члени перевірятимуть походження блакитного палива. Порушення правил загрожує штрафами до 2,5 млн EUR для фізичних осіб і до 40 млн EUR або 3,5 % від річного обороту компанії для юридичних осіб.

До 1 березня ц. р. держави-члени ЄС зобов’язані підготувати національні плани диверсифікації газових поставок і повідомити про їхні контракти з РФ. Щоправда, в разі загрози енергетичній безпеці Європейська комісія (ЄК), виконавчий орган ЄС передбачила тимчасове призупинення заборони на термін до чотирьох тижнів.

«Світанок нової ери»

Попри це, Урсула фон дер Ляєн, президентка ЄК, запевнила: «Це світанок нової ери — ери повної енергетичної незалежності від Російської Федерації (РФ). На початку війни ми платили Москві 12 млрд EUR на місяць за енергоносії. Зараз лише 1,5 млрд EUR, але і це ще дуже багато. Ми зведемо це число до нуля».

Натомість Ден Йорґенсен, європейський комісар із питань енергетики та житлової політики нагадав: «Путін перетворив газ на зброю, інструмент тиску і шантажу. А виторг від продажу газу використовував для війни. Сьогодні ми прощаємося з ненадійним постачальником і водночас підтверджуємо нашу непохитну підтримку України. Ембарго позбавить РФ близько 10 млрд EUR доходу від продажу енергоресурсів на рік».

Своєю чергою, Майкл Даміанос, міністр енергетики, торгівлі та промисловості Кіпру, який зараз головує в Раді ЄС, констатував: «Від сьогодні енергетичний ринок ЄС стане сильнішим, стійкішим і більш диверсифікованим. Ми відмовляємося від шкідливої залежності від російського газу і робимо важливий крок у дусі солідарності та співпраці на шляху до автономного Енергетичного союзу».

На що британський економіст Тімоті Еш зауважив: «Втрата європейського газового ринку є незворотною та катастрофічною для російської економіки. Газ — це не нафта, його не можна просто перевантажити в танкери та відправити в інше місце без наявності відповідної інфраструктури. Росія втрачає своє основне джерело твердої валюти, що неминуче призведе до скорочення фінансування її воєнних потреб і довготривалої стагнації видобувного сектору».

Сенс REPowerEU

Мету відмовитися від російських нафти та газу ЄС поставив собі після повномасштабного вторгнення РФ до України. Ще у травні 2022-го ЄК представила план REPowerEU, який визначав поетапні кроки для цього.

Щодо нафти Євросоюз запровадив тоді санкції, заборонивши її купівлю для всіх, окрім Угорщини та Словаччини, які інакше заблокували б рішення унії, оскільки для ухвалення санкцій потрібна одностайність усіх держав-членів ЄС. Однак торік частка російської нафти впала до менш ніж 3 % від її загального імпорту до ЄС.

Документи і пропозиції ЄК щодо повної відмови ЄС від російської нафти наразі не готові. Однак у документі, узгодженому між ЄП і Радою ЄС, зазначено, що «після політичного погодження Єврокомісія зобов’язана подати законодавчу пропозицію щодо заборони імпорту російської нафти на початку 2026 року».

Щодо газу санкцій досі не запроваджували, водночас держави-члени ЄС поступово самостійно від нього відмовлялися. Тож якщо до повномасштабного вторгнення частка російського газу в імпорті ЄС становила 40 %, то торік це було близько 13 %, що досі дає російській економіці дохід у понад 15 млрд EUR на рік.

Тепер же ЄС перейшов до жорсткіших кроків, ухваливши юридичний регламент, що зобов’язує всі країни блоку відмовитися від російських енергоносіїв до осені 2027-го. Зокрема, з 25 квітня 2026 року почне діяти заборона укладати короткотривалі контракти на СПГ, а з 17 червня — на трубогінний. Довготривалі контракти заборонили з 1 січня 2027-го на СПГ, а з 30 вересня 2027 року на трубогінний.

Відтак Максим Гардус, фахівець із комунікацій української міжнародної громадської організації Razom We Stand пояснив: «REPowerEU створив ситуацію, в якій повернення до російського газу стає не просто репутаційно токсичним і політично небажаним, а юридично забороненим. Навіть якщо окремі уряди змінять риторику, вони будуть обмежені правовими зобов’язаннями, фінансовими умовами та логікою внутрішнього ринку ЄС. Саме в цьому і полягає практичний сенс цього плану: зробити енергетичну незалежність від Росії не питанням політичної волі конкретного моменту, а вбудованою характеристикою європейської економічної політики та курсу на стратегічний суверенітет Європи».

Лише двоє наразі проти

Угорщина вже подала позов до Суду ЄС, вимагаючи скасування регламенту про повну відмову від російських газу. Один із арґументів Будапешта: заборону на імпорт енергоносіїв мають ухвалювати лише як санкції, що потребують одностайності, а не як захід торговельної політики, який можна ухвалити більшістю.

Саме для того, щоб обійти вето Угорщини, а також Словаччини, яка й собі заявила про намір позиватися, ЄК не вдавалася до санкцій, а пішла шляхом торговельної політики. Під час голосування регламенту лише ці дві країни виступили проти.

Ще один арґумент Будапешта, який озвучив Петер Сіярто, міністр закордонних справ Угорщини, це право країн-членів ЄС самостійно визначати постачальників. Схожі арґументи про «специфічні обставини окремих країн» навів і словацький уряд.

Та на думку Бена Мак-Вільямса, експерта з питань енергетики аналітичного центру Bruegel, між Угорщиною й ЄС таки буде досягнуто компромісу, зважаючи на тривалу підготовку рішення. «За такого рівня попереднього повідомлення Угорщина не має виправдань, щоб не відмовитися від російського газу. Якби йшлося про негайну відмову чи ситуацію 2022 року, було б більше розуміння, бо це справді складно зробити швидко. Але сьогодні газові ринки спокійні, європейська мережа працює справно, маємо величезні сховища в Австрії безпосередньо поряд із Угорщиною. Реальних виправдань для того, щоб Угорщина не відмовилася від російського газу, немає, — пояснив він. — ЄС уже готовий до повної відмови від російських енергоносіїв, і вплив на ціни у ЄС буде незначним. Можна з упевненістю сказати, що повторення ситуації 2022-го не буде. Бо тоді частка постачань із РФ скоротилася з приблизно 40 % до близько 10 % сьогодні. Зараз говоримо про рух у напрямку нуля».

Ще можуть розмити

Натомість Сергій Макогон, експерт із енергетичної безпеки та газових ринків Європи, вважає, що зарано радіти. «Рішення ЄС поступово заборонити імпорт російського газу до кінця 2027 року виглядає переможно лише на рівні заголовків. На практиці воно радше фіксує вже зроблене, ніж створює нову реальність, — зауважив він. У документі закладені серйозні ризики обходу через змішані потоки, свопи, сховища та маніпуляції з документами походження. Аналітики вже попереджають про потенціал laundering — фактичного «відмивання» російського газу через складні ланцюжки постачання і ребрендинг».

Для України головний висновок простий: дедлайни 2027 року є не гарантією остаточного розриву з російським газом, а радше політичним компромісом, який іще можуть «розмити» винятками, судовими процесами та слабким виконанням на національному рівні. Тому завдання Києва не аплодувати датам, а вимагати механізмів, які зроблять заборону реальною: жорсткої верифікації походження, уніфікованого контролю на вході, прозорих правил щодо змішаних потоків і дієвих штрафів. Інакше частина російського ресурсу продовжить заходити в ЄС під іншими етикетками, а разом із ним — і гроші до бюджету РФ.

Водночас Євросоюз розглядає пропозицію замінити обмеження цін на російську нафту забороною на послуги з її морського перевезення в рамках 20-го пакету санкцій проти Москви за війну в Україні. Якщо цей крок підтримають країни-члени унії, європейським компаніям можуть заборонити надавати такі послуги, як страхування і транспортування, необхідні для перевезення російської нафти, незалежно від ціни товару. «Повна заборона значно посилить обмеження, запроваджені щодо російської нафти, і спростить забезпечення дотримання санкцій», — вважає Bloomberg. — Важливо, що ЄС прагне затвердити новий пакет до кінця лютого. Доходи РФ від нафти вважаються життєво важливими для підтримки російської економіки під час війни проти України. Постачання нафти звідти впали до найнижчого рівня з початку вторгнення на тлі санкцій США і Європи та низьких цін. Очікується, що до санкційного списку знову увійдуть танкери «тіньового флоту».