Невтішні прогнози

«Те, що ми знайшли в Куп’янську після окупантів, зірве перемовини на роки!» — заявив командир бригади «Без фільтрів» Збройних сил України (ЗСУ), яка проводила зачистку міста. — Після допиту полонених русаків ми знайшли будівлі, де був їхній штаб, і там натрапили на знахідку, після якої кілька бійців опинилися в психлікарні! Влада одразу засекретила інформацію та наказали мовчати, адже якщо суспільство дізнається правду, миру ще довго доведеться чекати. Мене оголосять зрадником, але я все ж опублікував кадри цього жаху в Telegram-каналі нашої бригади, бо народ повинен знати правду! Навіть російські пропаґандисти на всю країну заявили, що їхня армія перейшла межу!»

Бойові дії не припиняться

А війна і й так із великою ймовірністю триватиме весь 2026-й рік. The Wall Street Journal виклала три сценарії розвитку подій: продовження війни — Кремль вірить, що ЗСУ виснажаться раніше за економіку Російської Федерації (РФ), однак Україна ще далека від краху; Україна здається першою, у разі виснаження Київ може піти на складну для прийняття українцями угоду, але яка буде кращою за альтернативний варіант війни; РФ втомиться, а бізнесова еліта буде невдоволена тим, як війна деформує економіку РФ і посилює залежність від військо-промислового комплексу та Китаю, проте Путін ігнорує невдоволення бізнесу і суспільства.

Своєю чергою, дослідження норвезької аналітичної компанії Corisk і Норвезького інституту міжнародних справ порівняло два сценарії. Перший — часткова перемога РФ, Москва відсуває фронт на захід, Україна змушена погодитися на «невигідне перемир’я» та втрачає до половини території. Це коштуватиме Європі 524-952 млрд EUR лише на біженців і соціальні витрати за чотири роки, а з урахуванням додаткових оборонних витрат — 1,2-1,6 трлн EUR. Сценарій 2 — перемога України: Європа озброює Україну — 1,5-2,5 тис. танків, 2-3 тис. артилерійських систем, до 8 млн дронів, сучасна протиповітряна оборона (ППО), що дозволяє відкинути російські війська та змусити Кремль до справедливого миру. Вартість цього варіанту оцінили у 522-838 млрд EUR за чотири роки — приблизно вдвічі менше, ніж у разі російської перемоги.

Політолог Володимир Фесенко висловив думку, що ніякого швидкого завершення війни зараз не очікують. «Очікування швидкого закінчення війни має ірраціональний характер. Це прояв втоми від війни. Якщо ж реально оцінювати ситуацію, то хоч і почалися достатньо продуктивні, серйозні перемовини в тристоронньому форматі, але передумов для завершення війни все ж немає. Поки не зміниться позиція РФ щодо виведення українських військ із Донбасу, жодного прориву у перемовинах не буде. Відповідно, не варто чекати і завершення війни найближчим часом», — зазначив він.

При цьому експерт зауважив, що вкрай маловірогідним є добровільний варіант виводу українських військ із Донбасу. «Зеленський навряд чи піде на такий крок як одностороннє виведення військ із Донбасу. Це, природно, викличе неґативну реакцію в суспільстві. Крім того, президент розуміє ризики. Виведення не гарантує завершення війни. Нагадаю, що позиція Кремля стосується не лише Донбасу. Росія додала до складу своїх територій, до своєї конституції Запорізьку та Херсонську області. Виведення військ із Донбасу може стати прецедентом, який зумовить наступну вимогу Путіна про те, що Україна має вивести свої війська і зі Запоріжжя та Херсона також. А потім із Харкова», — висловився він.

При цьому політолог додав, що найбільш вірогідним сценарієм найближчого майбутнього є продовження війни. «Виснаження у різних формах буде у обох сторін. Для українців існує більше ризиків, адже частина територій зараз є окупованими, війна триває на нашій території, тому ми страждаємо відчутніше й отримуємо більше ударів, ніж РФ. Тому я не погоджуюсь з тими, хто каже, що ми не повинні погоджуватися на припинення вогню», — зазначив він.

А французька Le Monde, кореспондент якої побував на сході України, написала, що українська влада не розраховує, що теперішні перемовини з росіянами та мирні зусилля США принесуть мир, і будує ешелоновані оборонні лінії, готуючись до ще кількох років війни.

Автор публікації описав, як українські інженерні підрозділи будують широку лінію фортифікаційних укріплень і перешкод на Дніпропетровщині, що тягнеться на сотні кілометрів уздовж фронту, на відстані 35 км від передових російських позицій.

Видання підкреслило, що величезний масштаб проєкту відображає переконання Генерального штабу ЗСУ, що Москва не має наміру зупиняти свою аґресію найближчим часом. Автор публікації наголосив, що російське просування, хоч і відбувається найповільнішими темпами в історії та коштує аґресору величезних втрат, Силам оборони України все ж не вдається його зупинити.

Українська армія має клопоти з дефіцитом піхоти, яка б затулила прогалини у фронті, а також не має далекобійних засобів ППО, які б тримали подалі російських штурмовиків, що нищать керованими авіаційними бомбами укріплені позиції захисників. За широкою смугою цих перешкод розміщений другий елемент оборонної системи — замасковані й укріплені позиції піхоти. Ключовою новацією, порівняно з початковим періодом війни, є те, що тепер усі шанці мають бути перекриті товстим шаром ґрунту згори, аби захиститися від дронів і бомб. Такі траншеї сполучаються з підземними житловими приміщеннями, посиленими залізобетонними стінами.

Військова арифметика

Згідно з повідомлення Кільського інституту світової економіки (Німеччина), інституції Європейського Союзу (ЄС) і держави-члени унії зобов’язалися з 2022 року надати Україні 165,7 млрд EUR підтримки, тоді як США — близько 130,6 млрд EUR. Ґеорґій Фольк, експерт закладу, у межах проєкту для EU Neighbours east проаналізував популярну тезу популістів про те, що «фінансування України надто дорого коштує» і поділився своїми висновками.

Європейська парламентська дослідницька служба з ними погодилася і також зазначила, що станом на 2025 рік ініціатива Team Europe випередила Сполучені Штати за загальним обсягом фінансової, гуманітарної та військової допомоги. У сфері військового обладнання країни ЄС торік також виділили трохи більше, ніж Вашинґтон: 65,1 млрд EUR проти 64,6 млрд EUR, плюс ще 32,8 EUR млрд європейських зобов’язань.

Втім, ситуація складніша: значна частина американської допомоги — це ґранти, тоді як близько 75 % фінансування ЄС становлять кредити на вигідних умовах із тривалим пільговим періодом і субсидією відсотків. Це зменшує негайні витрати, але означає гірші довготривалі ризики — з розрахунком на погашення коштом російських активів або «репараційних кредитів».

Державний борг Києва уже досяг приголомшливого розміру. За даними Міністерства фінансів України, станом на 31 грудня 2025 року загальна сума державного та гарантованого державою боргу України становила 213,3 млрд USD, що на 29,5 % більше, ніж на кінець 2024 року.

Крім цього, ще не існує офіційних розрахунків ЄС щодо війни проти НАТО, але є оцінки потреб європейської оборони в разі втрати підтримки США. За аналізом брюссельського аналітичного центру Bruegel, Європі без допомоги Сполучених Штатів знадобиться б щонайменше 300 тис. додаткових військових і близько 250 млрд EUR щорічних оборонних витрат. Загальні витрати Європи сягнули б 1,2-1,6 трлн EUR у разі війни РФ проти НАТО. Цього достатньо, щоб перевищити всі теперішні витрати ЄС на підтримку України — і це ще без урахування можливих руйнувань інфраструктури у країнах Балтії чи Скандинавії та нових хвиль біженців.

Звіт Ukraine Support Tracker продемонстрував, що порівняно небагато, попри, а може, й саме через близькість війни витрачає на підтримку України Угорщина. Натомість менш заможні держави Балтії, а також інші нордичні країни, витрачають найбільше свого валового внутрішнього продукту. Польща, Чехія та Словаччина також демонструють виняткову щедрість у «середньому діапазоні», тоді як за абсолютними обсягами лідирують Німеччина та Франція.

Водночас серед міжнародних кредиторів і донорів існує широкий консенсус щодо нагальної потреби гарантувати безперервну підтримку України. В заяві від 26 листопада 2025 року Міжнародний валютний фонд (МВФ) підкреслив: «Оперативні дії донорів є критично необхідними для запобігання проблемам із ліквідністю».

МВФ наголосив, що фіскальні й зовнішні фінансові потреби України є величезними, а ризики — винятково високими через тривалість та інтенсивність війни й нестабільність донорської підтримки. Світовий банк оцінив зовнішні фінансові потреби України 2025-го в 37 млрд EUR, отже, забезпечення фінансування 2026 року має бути не меншим.

Пряма мова

Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та Бізнес-школи Українського католицького університету:

— За роки повномасштабної війни з РФ українське суспільство навчилося жити й працювати в умовах постійної загрози та невизначеності. Саме цей досвід робить Україну підготовленою до масштабних криз. В українському суспільстві вже сформувалося розуміння, як діяти в умовах хаосу. Навіть під час війни повсякденне життя в країні не зупиняється, а ключові системи продовжують працювати. Є такий сумний жарт, що якщо буде третя світова, краще жити в Україні, бо там люди добре знають, що робити. Водночас реальність в українських містах кардинально відрізняється від уявлень про повний колапс. Автомобілі їздять, метро працює, люди ходять на роботу, кафе відчинені, банкомати гроші видають, курс гривні не змінюється 56 разів на день. Мені дуже подобається ще один жарт, що в усіх українців зараз гнучкий робочий графік. Уранці прокинувся, якщо живий, йдеш на роботу, не живий — не йдеш.