Російські гроші

Лідери держав-членів Європейського Союзу (ЄС) на саміті Європейської ради (ЄР) наприкінці грудня 2025 року ухвалили пакет критично необхідної для України фінансової підтримки на приблизно 90 млрд EUR. Однак не за планом «А», який передбачав надання Україні репараційної позики коштом заморожених активів аґресора.

Бельгійський «шлагбаум»

Наразі в ЄС не досягнули згоди щодо юридичного механізму репараційної позики через застереження влади Бельгії. А саме в її столиці розташований депозитарій Euroclear — фінансова інфраструктурна установа, що зберігає й обслуговує найбільшу частину заморожених активів Російської Федерації (РФ), у т. ч. резерви її центрального банку.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України Євросоюз і його партнери запровадили санкції, якими заборонили аґресору розпоряджатися власними фінансовими активами в державах-членах ЄС. Відтак зосереджені в депозитарії близько 185 млрд EUR РФ фактично стали «нерухомими». Тобто аґресор не може ними розпоряджатися.

Однак бельгійська влада висловлює занепокоєння, що передача Україні російських фінансових активів може призвести до позовів проти Euroclear з боку Москви й неґативно позначитися на його нейтральному статусі та довірі з боку інших держав та інвесторів.

Тому наполягає на гарантіях, які дали б змогу депозитарію виплатити РФ у разі судового рішення на її користь суму, еквівалентну третині валового внутрішнього продукту Бельгії. Домагаються також розподілу потенційних позовів від РФ про відшкодування збитків між усіма державами-членами Євросоюзу. І використання для репараційної позики Україні російських активів, заморожених в інших державах. «З’їмо всіх курей, а не тільки мою», — закликав Барт Де Вевер, прем’єр-міністр Королівства Бельгія.

Й хоча експерти-юристи оцінюють шанси позовів проти Euroclear як низькі, більшість лідерів держав-членів ЄС усе ж надали Бельгії юридично обов’язкові фінансові запевнення «повної солідарності» на випадок можливих витрат, пов’язаних із виплатами аґресору. Однак ці гарантії не відповідають обсягу, на якому наполягала Бельгія, оскільки визначені пропорційно до розмірів економік держав-членів ЄС і не встановлюють ані конкретної суми, ані термінів дії.

План «Б»

Відтак план репараційної позики зняли з порядку денного грудневого саміту ЄС. А реалізували той, що від початку задумувався як запасний: домовилися про спільні запозичення Україні на 90 млрд EUR. Фрідріх Мерц, канцлер Федеративної Республіки Німеччина, наголосив: «Україні надали безвідсотковий кредит. Цих коштів достатньо для покриття військових і бюджетних потреб України на найближчі два роки».

Країни Євросоюзу залучатимуть для цього фінансування на ринках, забезпечене «бюджетним резервом» ЄС — у брюссельській термінології його називають «фінансовою подушкою». Це різниця між максимальними ресурсами, які Євросоюз може мобілізувати для свого довготривалого бюджету до 2027 року, й фактичними видатками. При цьому ЄС використає гроші не Центробанку РФ, а європейських платників податків.

Участь у цій схемі візьмуть не 27, а 24 держави унії. Винятків домоглися для себе Угорщина, Словаччина та Чехія.

Позика Україні є безвідсотковою. Як і у випадку з репараційним кредитом, її повернення розпочнеться лише після того, як РФ виплатить Україні репарації. Російські активи залишатимуться «нерухомими» стільки, скільки буде потрібно, незалежно від можливого продовження санкцій. Лідери Євросоюзу запевнили у спільній декларації, що ЄС може використати активи РФ для погашення позики (повернення коштів, наданих Україні).

Робота триватиме?

Водночас у висновках саміту зазначили, що робота над репараційним кредитом триватиме. Тобто процес його правового опрацювання ще не завершили. Він передбачає кілька напрямків:

1) Узгодження юридичних механізмів — визначення, як саме заморожені активи РФ можна використати для фінансування позики Україні, з урахуванням міжнародного права та можливих судових позовів.

2) Фінансові гарантії держав-членів — обговорення умов, на яких країни ЄС готові надати юридично обов’язкові гарантії «солідарності».

3) Визначення розподілу коштів — яка частина буде запозичена, на який термін і під які відсотки; а також як координувати участь різних держав (приміром, винятки Угорщини, Словаччини та Чехії).

4) Технічні й адміністративні аспекти — підготовка контрактів, взаємодія з фінансовими інституціями (зокрема, Euroclear) і моніторинг ризиків.

Ніхто не може передбачити майбутнє

Один із поінформованих дипломатів запевнив журналіста «Радіо Свобода», що план, який напередодні був основним, ніхто не викинув, а його «радше відклали на полицю». Водночас інший дипломат вважає, що «ця ідея зараз, у кращому випадку, під’єднана до апаратів штучного дихання».

Однак Тетяна Висоцька, кореспондентка інтернетвидання «Європейська правда», в Брюсселі вважає: «Хоч уся публічна увага зосереджена на Бельгії, насправді вона була не єдиною, хто виступав проти передачі російських коштів Україні. Просто інші держави вміло ховалися в бельгійській тіні».

Микола Княжицький, народний депутат України, пояснив: «Наразі зрозуміло, що ЄС не буде конфісковувати заморожені російські активи для фінансування України. Упродовж усієї своєї історії Євросоюз ухвалював закони, спрямовані саме на те, щоб не допустити подібних ситуацій. Оскільки жодна країна ЄС не перебуває у стані війни з РФ, законодавство про воєнний стан, яке дозволяло б конфіскацію активів аґресора, не може бути застосоване. Відтак у разі конфіскації, зокрема, у формі так званого репараційного кредиту, Москва гарантовано звернеться до суду. А оскільки судова система в Європі є незалежною, ніхто не може передбачити майбутнє судове рішення».

Юридичні експерти, опитані інформаційною аґенцією Reuters, погодилися: «Європейська комісія наразі розглядає безпрецедентні заходи задля фінансування Києва, через що складно прогнозувати результати потенційних судових процесів». Відтак прем’єр Бельгії побоюється, що вона «порине в судову тяганину».

Політики ЄС бояться

Однак австрійський політолог Мартін Малек дійшов іншого висновку: «Очевидно, що всі економічні й юридичні аргументи проти використання заморожених у Бельгії російських коштів були надуманими, непереконливими або й фактологічно хибними. Вони лише прикривали просту реальність: політики ЄС бояться».

По-перше, Reuters попередила: «Хоча судові процеси навряд чи зможуть зупинити передачу коштів, їхні наслідки для міжнародної фінансової системи залишаються важко передбачуваними».

Зокрема рейтинґова аґенція Fitch помістила Euroclear під категорію Rating Watch Negative (під наглядом із неґативними очікуваннями) через невизначеність щодо потенційного правового тягаря для депозитарію. Fitch також зауважила ризик ліквідних невідповідностей: якщо Euroclear доведеться виконувати зобов’язання перед РФ без достатніх правових і фінансових гарантій, це може призвести до «дірки» в балансі установи.

По-друге, Ден Саббаг, редактор британського часопису The Guardian із питань оборони та безпеки, і Дженніфер Ренкін, кореспондентка цього видання в Брюсселі повідомляли з посиланням на європейські спецслужби, що Головне управління розвідки Міністерства оборони РФ розгорнуло кампанію залякування бельгійських політиків і Валері Урбен, генеральної директорки Euroclear. Сайт EUobserver інформував, що та просила поліцію надати їй охорону.

Після відмови посадовиця та інші керівники депозитарію найняли особистих охоронців. Та й глава бельгійського уряду заявляв, що Кремль погрожував йому особисто.

По-третє, американський часопис Politico інформував із посиланням на чотирьох неназваних дипломатів держав-членів ЄС: «Представники адміністрації Трампа чинили тиск на європейські уряди — принаймні, на ті, які вони вважають найбільш дружніми, — з метою домогтися відхилення плану використання російських активів на суму 210 млрд EUR для фінансування України. Американська кампанія впливу, в рамках якої чиновники адміністрації Трампа обходили Брюссель і вели залаштункові перемовини зі столицями, призвела до того, що Італія, Болгарія, Мальта та Чехія приєдналися до групи країн, які висловили незгоду».

І наостанок

Утім, якщо Україна таки отримає репараційну позику, то сума їй складе вже не близько 185 млрд EUR. Економічний оглядач Іван Верстюк попередив: «ЄР у своїй заяві каже про те, що в разі знайдення можливості отримати заморожені кошти РФ, їхня частина піде до самого ЄС, щоб повернути йому 90 млрд EUR».

Євросоюз також розглядає можливість використати частину заморожених активів для власних оборонних потреб — країни Балтії та Польща бояться аґресії Кремля. Крім того, Україна повинна повернути кредит на 50 млрд USD «Великій сімці», яка позичила ці кошти, а акумульовані вони прибутками від заморожених активів РФ.