Надії не виправдалися

В Європейському Союзі (ЄС) вирішили скористатися загостренням конфлікту на Близькому Сході, щоб знову відкласти рішення, пов’язане зі вступом України до унії.

Швидкий шлях перекрили

Минулого тижня більшість країн ЄС не підтримали ідею вступу авансом, чи «зворотного розширення», яку раніше Європейська комісія (ЄК) запропонувала для України. На зустрічі послів ЄС у Брюсселі (Бельгія) низка дипломатів повідомили Урсулі фон дер Ляєн, президентці ЄК, що не готові підтримати швидке прийняття України до ЄС.

Нагадаємо, що йшлося про безпрецедентну ідею, яка забезпечила б Україні часткове членство в Євросоюзі вже 2027 року. Ця модель передбачала надання країні членства в ЄС без виконання усіх вимог, проте і з поступовим отриманням усіх прав і привілеїв.

Відтак Паула Пінью, речниця ЄК, заявила, що ЄС не може визначити дату вступу України, оскільки це суперечить принципу заслуг країни-кандидата. «Ми врахували заяву та зобов'язання президента Зеленського. Добре розуміємо, наскільки він відданий процесу розширення та перемовинам. Але це орієнтир українського президента, а не наш. А ми з нашого боку зобов'язуємося зробити все можливе, щоб допомогти Україні рухатися далі в цьому процесі», — зазначила вона.

Тож наразі сподівання України на швидкий вступ до ЄС зазнали удару. Проєкт висновків Ради ЄС до засідання 19 березня також свідчить, що лідери, ймовірно, підтримають підхід, що ускладнює перспективу швидкого вступу України.

Романтики та прагматики

Опоненти швидкого вступу України до ЄС наполягають на суворому дотриманні критеріїв, оскільки без правової синхронізації виникає інституційне відторгнення. Коли закони всередині унії та закони окремої держави суперечать між собою, спільний ринок або безпековий простір перестають функціонувати. Це перетворює членство на формальність, яка не дає користі ні Євросоюзу, ні державі-кандидату.

Спротив прискореному вступу України до ЄС сформувався довкола двох різних, але взаємодоповнюючих позицій: технічного прагматизму «Заходу» та політичних вимог «сусідів». З одного боку, такі держави, як Нідерланди, Австрія, Данія та Франція, наполягають на суворому дотриманні правил. Там стверджують, що інтеграція країни з неадаптованим законодавством спричинить юридичний параліч спільного ринку. Для них вступ — це передусім «домашня робота» з реформування судів та економіки, яку неможливо замінити політичними жестами, оскільки це підірве стабільність усього союзу.

З іншого боку, Угорщина та Словаччина розглядають процес крізь призму національних інтересів. Будапешт блокує швидкий поступ, висуваючи конкретні вимоги щодо прав національних меншин і мовного законодавства, тоді як Братислава висловлює занепокоєння через економічну конкуренцію, особливо в аграрному секторі. Для цих країн розширення є інструментом політичного торгу, де вони прагнуть гарантувати власну безпеку й економічні преференції перед тим, як відчинити двері новому члену.

У підсумку, обидва табори сходяться в одному: вступ не може бути автоматичним. Поки «правові реалісти» вимагають ідеальної синхронізації законів, «політичні скептики» чекають на вирішення суперечок, що вкупі створює високий бар’єр для будь-яких спроб «прискореної» інтеграції.

У Києві ставлення до відмови ЄС від «прискореного вступу» розділилося на два ключові табори. З одного боку, частина суспільства та політикуму сприймає це як «історичну короткозорість» Брюсселю. Арґумент простий: Україна захищає європейські кордони ціною життів, і вимога суворого дотримання кожної бюрократичної коми в такі часи виглядає як несправедливість і відсторонення.

З іншого боку, панує прагматичний підхід: краще довше, але надійно. Прихильники цієї думки вважають, що вступ без реальної адаптації законів перетворить Україну на слабку ланку, яка постійно конфліктуватиме з інституціями ЄС.

Київ фактично прийняв правила гри скептиків. Замість того, щоб сперечатися з послами Нідерландів чи Франції про швидкі шляхи, Україна обрала стратегію аґресивного впровадження реформ, аби на момент фінального голосування у ЄС просто не залишилося технічних арґументів для зволікання.

Палки в колеса

Зараз у Євросоюзі триває активне обговорення нового механізму розподілу фінансової допомоги Україні, який може змінити внутрішні баланси впливу в унії. Нова ініціатива Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) пропонує переглянути підхід. Берлін виступив із пропозицією прив’язати витрати за майбутньою позикою у 90 млрд EUR до рівня допомоги, що вже була надана Україні країнами-членами ЄС.

Цей підхід може суттєво зміцнити позиції ФРН, яка є найбільшим донором України від початку повномасштабного російського вторгнення. Однак така ініціатива ризикує спровокувати невдоволення країн, які надали меншу підтримку, зокрема, Італії та Франції.

У грудні 2025-го лідерам ЄС не вдалося домовитися щодо використання заморожених активів Російської Федерації (РФ) для фінансування потреб України. Альтернативою стало рішення виділити Україні кредит обсягом 90 млрд EUR під гарантії бюджету ЄС. 60 млрд EUR мали витратити на військову підтримку, а ще 30 млрд — на покриття бюджетного дефіциту, однак цей кредит заблокував Будапешт.

А Національна асамблея Угорщини схвалила резолюцію про відмову від підтримки вступу України до ЄС. У ній парламент закликав уряд не підтримувати початок перемовин про вступ України до унії. Також у документі є заклик не надсилати гроші й озброєння Україні, перешкоджати перескеруванню європейських фондів, нібито призначених для Будапешта, на потреби Києва.

Як стверджували автори резолюції, частка фінансування України в наступному семирічному бюджеті ЄС може перевищити 360 млрд EUR, частково коштом скорочення сільськогосподарських субсидій. Вони також згадали про план відновлення України, який, за підрахунками авторів, нібито коштуватиме кожній угорській родині майже 1,4 млн HUF. Резолюція також вітає запит уряду про опитування населення щодо подальшого фінансування України у формі національної петиції. У документі міститься заклик до уряду вжити всіх необхідних заходів для запобігання продовженню політики ЄС щодо підтримки України у війні, а також «втягуванню Угорщини й ЄС в російсько-українську війну».

Падіння фінансової підтримки

А свіжі дані Кільського інституту сигналізують і про різке падіння військової й оборонної підтримки з боку ЄС. Україна зараз переживає рекордно низьку кількістю нових рішень про надання допомоги від початку повномасштабної війни 2022 року. Європа виділила лише близько 4,2 млрд EUR військової допомоги, а цього недостатньо, щоб компенсувати припинення підтримки США.

Водночас внутрішні диспропорції в Європі зросли: Франція, ФРН і Велика Британія значно збільшили свої внески, але відносно валового внутрішнього продукту все ще поступаються нордичним країнам. Натомість Італія й Іспанія зробили мінімальні внески.

ФРН є головним донором систем протиповітряної оборони (ППО) й танків, тоді як Польща, Чехія та країни Балтії передали найбільше важкого озброєння. Ірландія також активно долучається: оголосила фінансову підтримку України обсягом 125 млн EUR додатково до попередньо оголошених 35,4 млн EUR гуманітарної та стабілізаційної допомоги.

За даними Європейської парламентської дослідницької служби (ЄПДС), інституції ЄС і 27 держав-членів у форматі Team Europe з лютого 2022 року мобілізували для України близько 177,5 млрд EUR фінансової, військової та гуманітарної допомоги.

Сюди входить макрофінансова допомога та програма Ukraine Facility з бюджетом 50 млрд EUR на 2024-2027 рр., з яких 38,27 млрд EUR — пряма бюджетна підтримка, переважно у вигляді пільгових кредитів. Також враховували військову допомогу, яку ЄПСД оцінює в 63-65 млрд EUR.

Нарешті, підтримка біженців — стаття витрат, яку громадськість рідко пов’язує з Україною безпосередньо, — становить близько 155 млрд EUR. Загалом військова допомога та витрати на біженців складають приблизно 330 млрд EUR за 3,5 роки.

Зброї буде менше

Крім цього, Борис Пісторіус, міністр оборони ФРН, заявив, що Берлін має обмежені можливості для подальшого нарощування допомоги Україні. За його словами, ФРН уже зробила значний, навіть непропорційно великий внесок у зміцнення української ППО. Зокрема, Україна отримала більше третини наявних у ФРН зенітно-ракетних комплексів Patriot. Урядовець також нагадав, що ФРН є єдиною в світі країною-виробником систем IRIS-T та продовжує регулярно передавати їх Україні. Проте на тлі посилення російських повітряних атак ці зусилля залишаються недостатніми.

Водночас Франція не підтримала план зі спрощення механізму закупівлі британських крилатих ракет Storm Shadow для України в межах нового європейського фінансового інструменту. Коаліція з 11 країн ЄС запропонувала пом’якшити правила, які дозволили б офіційному Києву використовувати майбутній кредит у 90 млрд EUR для придбання британської зброї. Однак Париж хоче, щоб ці гроші були витрачені всередині ЄС.

Європейські чиновники розглядали британську крилату ракету Storm Shadow як можливий варіант для заповнення прогалин у ППО. Вони запропонували чотирирівневу систему, яка могла б поставити Велику Британію вище за США у пріоритетності закупівель, якщо Лондон зможе задовольнити оборонні потреби України.

А українські чиновники оцінили, що 2026-го Україні знадобиться військова техніка, вироблена за межами ЄС, на загальну суму 24 млрд EUR. Здебільшого, це стосується постачань американських систем ППО Patriot і перехоплювачів PAC-3, але ракети дальньої дії були визначені як іще одна потреба, яку європейські країни, можливо, не зможуть задовольнити.