Збройні сили ЄС

Нова Стратегія національної безпеки США неабияк занепокоїла європейців.

America First

У затвердженій 4 грудня 2025 року Дональдом Трампом новій Стратегії національної безпеки США, зокрема, підкреслювалася необхідність більшої відповідальності Європи за власну оборону. Вашинґтон дав зрозуміти європейцям, що очікує від них більшої самостійності замість покладання винятково на США традиційних гарантій безпеки.

Аналітики розцінили це як зміщення убік принципу America First із акцентом на національні інтереси США, який може ставити під сумнів традиційну роль Сполучених Штатів як гаранта безпеки Європи. Крім того, нова стратегія передбачає зосередження американських ресурсів і уваги на інших реґіонах, що в Європі сприйняли як сигнал можливого зменшення зобов’язань США у межах НАТО.

Відтак Politico констатувала: «Неактуальність Європейського Союзу (ЄС) для нового світового порядку Трампа очевидна». Натомість Мирослав Ліскович, український політичний оглядач, оцінив нову Стратегію національної безпеки США так: «Це, по суті, маніфест нової ери — ери, в якій Сполучені Штати офіційно відмовляються від ролі «Атланта», який тримав на собі глобальну безпеку, і повертаються до концепції «Фортеця Америка».

Якщо США вийдуть...

Чи не першим серед європейських політиків визнав необхідність більшої відповідальності ЄС за власну оборону Хосе Мануель Альбарес, міністр закордонних справ Іспанії. «Ми повинні мати власні засоби стримування», — закликав він європейців.

Після цього Андрюс Кубілюс, єврокомісар із питань оборони та космосу, заявив на безпековій конференції «Європа під тиском» у Селені: «Щоб вирішити зростаючі проблеми безпеки, які стоять перед континентом, та швидко приймати рішення, Європі необхідно створити Раду європейської безпеки та мати постійну армію чисельністю 100 тис. військовослужбовців, щоб бути готовими замінити існуючий контингент США у випадку, якщо Вашинґтон вирішить вивести свої війська».

«Нещодавні опитування в Іспанії, Бельгії, Німеччині та деяких інших країнах ЄС показали, що близько 70% громадян віддають перевагу тому, щоб їхню країну захищала Європейська армія, а не національна армія (10%) або НАТО (12%)», —також нагадав він.

Як приклад єврокомісар назвав Сполучені Штати: «Чи були б США сильнішими, якби мали 50 армій на рівні штатів замість єдиної федеральної армії або 50 державних оборонних політик та оборонних бюджетів на рівні штатів замість єдиної федеральної оборонної політики та бюджету? Відповідь — ні. Тоді чого ми чекаємо?»

Він наголосив, що Європа повинна вирішити найактуальніші питання щодо своєї інституційної оборонної готовності: «Якщо американці вийдуть із Європи — як ми створимо європейський стовп НАТО? Хто буде європейським командувачем сил НАТО? А як щодо європейських можливостей командування й управління та європейського штабу? Найголовніше — як ми замінимо 100-тисячні американські регулярні військові сили, які є основою військової міці в Європі? Питання залишається відкритим, оскільки існуючі національні «бонсай-армії» невеликого розміру не зможуть самостійно виконувати це завдання».

Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії (ЄК), по суті, погодилася з Кубілюсом на закритому засіданні Європейського парламенту, оскільки запевнила, що ЄС готується стати «військовою державою». Зокрема, готує власну стратегію безпеки і прагне підвищити оборонний потенціал.

Небажання втрачати

Втім, на литовському телеканалі LRT, коментуючи заяву Кубілюса, зауважили: «Створення єдиної європейської армії обговорюють уже багато років, але досі не отримали практичної реалізації через небажання держав-членів втрачати контроль за національними арміями». Свою чергою, Дмитро Шумлянський, редактор українського порталу Militarnyi, констатував: «Попри наявні публічні обговорення створення армії ЄС вимагатиме тривалих політичних консультацій та одноголосного схвалення від усіх держав-членів».

Радше тому в ЄС без ентузіазму реагували на заклик Володимира Зеленського, який пролунав торік 15 лютого на Мюнхенській конференції з безпеки: «Будьмо відвертими, зараз ми не можемо виключити ймовірність того, що Америка скаже «ні» Європі у питаннях, що загрожують їй. Багато лідерів говорили про Європу, яка потребує власної армії. І я справді вважаю, що час настав».

Погодилися тоді з президентом України лише в пан-європейському політичному русі Volt Europa, представленому в більш ніж 30 країнах Європи. 5 березня минулого року він навіть запустив петицію з вимогою створити загальноєвропейську армію.

Однак уже наступного дня Жозеп Боррель, тодішній головний дипломат ЄС, відповів: «Краще співпрацювати між країнами, ніж мати єдину армію». А ще 2022 року він стверджував: «Не обов’язково потрібно створювати армію ЄС. Жодну з 27 армій не буде замінено єдиними європейськими силами. Нам просто потрібно об’єднати наші сили, координувати дії та краще вкладатися в оборону. Не більше».

Чи свідчать січневі заяви президентки ЄК та єврокомісара з питань оборони, що російська загроза та America First змусили керівництво ЄС переглянути свою опортуністичну позицію, покаже час, якого може не вистачити...

Коментарі експертів

Вайдотас Малініоніс, литовський військовий експерт:

— По-перше, необхідна матеріальна база. Європейські країни повинні адаптувати свої ресурси: гроші, інфраструктуру і, звісно, людський ресурс. По-друге, потрібні інституції — структури, які цим займатимуться. Тобто організація проєкту: штаби, система управління, хто і як призначатиметься, як усе це працюватиме на практиці. Більшість європейських країн уже перебувають у НАТО. Їхні збройні сили — це одночасно й національні армії, й сили Альянсу. Тому не думаю, що створюватимуть якісь зовсім нові збройні підрозділи паралельно до тих, які вже існують. Процес, який зараз ініціює Андрюс Кубілюс, радше доповнює те, що вже є в НАТО. Можливо, буде створений додатковий механізм активації тих військ і збройних сил, які вже існують і одночасно є частиною Альянсу. Гадаю, що приблизно 90 % системи так і залишиться попередньою. Найімовірніше, спільні компоненти формуватимуть передусім у сфері протиповітряної та протиракетної оборони. Крім того, стратегічна логістика, запаси озброєнь і боєприпасів, а також мобільність військ. Роботи попереду дуже багато. І цей «запасний механізм» справді є вкрай важливим. Кубілюс як комісар каже про необхідність створювати додаткові — не дублювання, а саме резервні ланцюжки управління, логістики та координації.

Богдан Попов, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна»:

— Євросоюз може стати альтернативною базою для нового альянсу безпеки — принаймні, на континентальній частині Європи. Ідея об’єднаної європейської армії тут виглядає цілком релевантною, тому що всі лідери ЄС сьогодні розуміють: Росія поруч, і від неї треба боронитися. Водночас Об’єднане командування ЄС — це не лише піхота, що стоїть на кордоні, а й логістика, розвідка, авіація, артилерія тощо. Тому 100 тис. — це замало. Потрібно розширювати сам контингент і різко збільшувати фінансування. Ми розуміємо, що для утримання такого контингенту знадобляться інвестиції десь 300 млрд EUR і навіть більше. Відповідно, інвестиції зростуть колосально. Щоб створити таку армію, закупити техніку та профінансувати перші роки її існування, національні бюджети країн-членів ЄС повинні взяти на себе зобов’язання щодо фінансування такої загальноєвропейської армії. Якщо ж брати теперішню ситуацію у країнах Євросоюзу, то повноцінна армія, по суті, є лише у Польщі. Усі інші армії значною мірою імітують діяльність. Той же Бундесвер, чи французька армія: непогана авіація, непоганий флот, на картинці — красива піхота. Але ключове питання в іншому: чи готові ці люди до реального бою, до таких бойових дій, які зараз ведуться на території України? Польська армія потенційно може бути готовою, але тільки в ситуації «тут і зараз». Якщо цього не відбувається, населення все одно не буде підготовлене до активної фази бойових дій і не буде готове тримати оборону. Національні збройні сили — це добре. Але якщо мова про те, що європейцям потрібно робити насамперед, то це не лише переозброєння, яким вони зараз активно займаються, а ще й внутрішня підготовка населення до того, що в разі нападу РФ доведеться битися, захищатися, бити ворога і не жаліти себе.