Тетяна вирощує тропічні фрукти

За кілька кілометрів від Львова, серед звичних українських пейзажів, заховався справжній тропічний світ. У великій оранжереї площею близько 500 кв. м ростуть банани, манго, папая, джекфрут, какао та сотні сортів цитрусових. Усе це — справа рук Тетяни Загородник, яка більше 15 років збирає власну колекцію екзотичних рослин. «Моя оранжерея розділена на дві зони — тропіків і субтропіків, — розповідає вона, показуючи простір, де панує зелень і аромат екзотики. — Колекція збирала не один рік, не два і не десять із першої рослинки».

Любов до рослин у жінки від батьків-фермерів, і вже на старті вона експериментувала з різними видами. Тепер тут ростуть високі банани, манго, авокадо, папая, джекфрут, дуріан і рідкісні цитрусові сорти. «Колекція бананів налічує у мене більше 50 сортів. Колись навіть уявити не могла, що кожен банан матиме інакший смак. Є банани, які мають кислинку, як яблуко, такий післясмак залишають. Є банани дуже солодкі, а є плантани», — ділиться Тетяна.

Особливу історію має банан зі Шрі-Ланки. «Було це 2018-2019 рр. Я поїхала на Шрі-Ланку і замість традиційних сувенірів мене цікавили лише плантації. Кажу гіду: «Можна взяти того банана?» Він спершу здивувався, але потім усе узгодили. Дали мені різом — клубок, з якого починається банан. Я його привезла і посадила», — пригадує садівниця.

Загалом кожна поїздка до теплих країн супроводжується привезенням нових рослин. Для максимальної продуктивності й економії місця Тетяна щепила манго різними сортами на одне деревце, створюючи власний «деревосад». У своїй оранжереї вона використовує різні методи запилення: якщо немає природних комах, робить це вручну пензликом. «Манго запилюють мухи, але якщо мух нема, я виконую ту функцію, і плоди нормально зав’язуються», — запевняє вона.

Перші спроби вирощування тропіків відбувалися в квартирі, де росли кілька саджанців. Згодом з’явилася маленька теплиця під цитрусові, але згодом місця стало замало і Тетяна разом із чоловіком облаштували масштабнішу оранжерею з продуманими системами: підігрів ґрунту, освітлення, вентиляція, рекуператори й автономне опалення. Чоловік підтримує дружину, дбає про технічне забезпечення оранжереї. «Тут насправді велика така структура, яку треба підігріти підлогу, щоб банани плодоносили. Ґрунт підігрівається, освітлення розраховане по люменах на метр квадратний, щоб рослина плодоносила, а плоди можна було споживати, а не просто милуватися зеленою масою», — ділиться власниця.

Автономність оранжереї забезпечують сонячні панелі, акумулятори, геотермальне опалення та газовий котел, а в екстремальних випадках — генератор. Завдяки цьому рослини виживають навіть під час тривалих вимикань електроенергії.

Для підтримки вологості в тропічній зоні Тетяна створила маленьке болітце з декоративними рибками кої. Вода допомагає рослинам отримувати необхідну вологу влітку, коли температура в оранжереї може досягати 60 градусів за Цельсієм у горішніх шарах. «Вологість для тропічних рослин має бути 80-85 %. Банани навіть на листочках і стовбурі акумулюють воду», — розповідає господиня.

У колекції Тетяни є більше тисячу рослин із різних країн. Тут і папая, джекфрут (плід одного дерева може досягати 30 кг), дуріан, мангостан, екзотичні види Євгенії з Бразилії (вишні). Кожна рослина має свої особливості догляду та смакові характеристики. «Мангостан другий рік дає по два листочки на рік, й я вже міркувала, пропаде чи ні. Але він вижив. Є рідкісні види, яких в Україні ще ніхто не пробував», — пояснює колекціонерка.

Цитрусові займають окрему зону: мандарини, лимони, кумквати, декопони, грейпфрути. В одній оранжереї можуть рости шість сортів щеплених на одне дерево, а плоди дозрівають у різні терміни. «Це як діти: ти доглядаєш, вони віддаються так само», — каже Тетяна.

У квітні минулого року вона отримала визнання за найбільшу колекцію тропічних і субтропічних рослин в Україні. Тоді представниця Національного реєстру рекордів України налічила 844 експонати, але колекція вже перевищує тисячу сортів із різних країн. «Вони були шоковані, що це реально можна вирощувати в Україні», — згадує вона.

Усі знання жінка здобувала здебільшого з Інтернету, експериментуючи та пристосовуючи методи під власні умови. Вона щепить рослини, самостійно запилює плоди, регулює освітлення та вологість, випробовує нові сорти і постійно вчиться. «Зазвичай ми біжимо до інструкції тільки тоді, коли вже щось сталося. До прикладу, коли перелила. Коли береш інформацію з Інтернету, її вже шліфуєш під свої умови. Бо в мене, до прикладу, рослина не хоче пити стільки води чи приймати стільки добрива, як там пишуть. І я поступово пристосувалася до рослин, — пояснює садівниця. — Складніше було з тропічним фруктами, оскільки в нас їх не вирощують, відповідно й інформації в Інтернеті нема. Черпати інформацію доводилися із відкритих джерел з-за кордону. Якщо в В'єтнамі вирощують банани, я залазила туди на сайт того розплідника, дивилась, як там вони удобрюють, як доглядають. І так шукаєш з кожного сайту по нитці, по нитці, так само на форумах дивилася. Перелопатила дуже багато інформації. А потім почала розуміти, коли виснажений ґрунт, чого потребує та чи інша рослина».

Своїм досвідом ділиться з іншими: продає саджанці, веде сторінку в соціальній мережі, відповідає на запити охочих займатися екзотикою. «За мною стежить дуже багато людей, в яких очі палають, коли бачать плоди та зелень. В мене так само очі горять», — каже вона.

Для Тетяни кожна рослина — як дитина. Її оранжерея — це не тільки гобі, а й справжнє мистецтво поєднання природи, науки та технологій, де тропічні рослини виживають у непростих умовах України завдяки знанням, терпінню та любові до кожної рослинки. «Приходжу сюди, тут живу, працюю, відпочиваю. Хоч це тяжко — додому вже ледве заповзаєш, але тримаєшся. І знаєте, іноді сама від себе радієш. То моя душа, я тим живу. Не віриться, що це можна осягнути — виростити, щоб для сім’ї, щоб попробувати й посмакувати», — розповідає господиня екзотичного саду. Найулюбленішого фрукта не називає. Каже, що вони всі для неї, наче діти.