Невтішні прогнози

Дмитро Кулеба, колишній міністр закордонних справ України, заявив, що миру в найближчі роки в Україні не буде. А Володимир Зеленський повідомив, що Російська Федерація (РФ) фактично ставить вимогу: Україна має два місяці, щоб вивести війська з Донбасу, інакше будуть висунуті «інші умови миру».

Коли це закінчиться

Політолог Володимир Фесенко наголосив, що зараз жоден політик у світі не може передбачити завершення війни. «Ні Кулеба, ні Зеленський, ні Трамп, ні Путін не знають, скільки це все ще триватиме», — зауважив він і пояснив, що війни розвиваються непередбачувано і можуть змінюватися залежно від багатьох факторів. «Що буде в 2027-2028 рр., сказати неможливо», — зазначив експерт.

Водночас він прогнозує, що перемовини триватимуть, але швидкого завершення війни очікувати не варто. «Теоретично може бути щось несподіване, але, ймовірно, до кінця 2026 року угоди про завершення війни досягнути не вдасться, — наголосив політолог. — Якщо нам вдасться зупинити російський наступ методом технологічної війни, тоді рано чи пізно, за певний час, наприкінці 2027-го або 2028 року неминуче відбудуться мирні перемовини про припинення вогню».

Він пояснив, що рано чи пізно сторони все одно будуть змушені домовлятися. «Доведеться через певний час, особливо якщо відбудеться стабілізація воєнної ситуації, домовлятися про припинення вогню, — наголосив п. Фесенко. — Головна передумова і саме це має бути шляхом до миру — припинення вогню, а не територіальне питання, в якому домовитися неможливо».

А спроби вирішити територіальні суперечки під час перемовин можуть лише затягнути війну. «Якщо РФ зберігатиме вимоги, що треба домовлятися про території, а американці підтримуватимуть цю ідею, будемо приречені на багаторічну війну. Це буде глухий кут», — не сумнівається Володимир Фесенко.

Водночас він не вірить у підписання повноцінної мирної угоди найближчим часом. «Вона неможлива, оскільки в територіальному питанні і в деяких інших між Україною і РФ принципові протиріччя, які неможливо узгодити», — зауважив він.

А також попередив, що найближчі місяці залишатимуться складними для України. «Росія готується до літнього наступу. Тому ще щонайменше пів року триватимуть інтенсивні бойові дії», — зазначив політолог і додав, що подальший перебіг війни залежатиме від кількох ключових факторів. «Військова ситуація, позиція США, ситуація в Перській затоці та РФ визначатимуть подальшу долю і російсько-української війни, і мирних перемовин», — підсумував він.

Скільки Москва ще може воювати

Здатність РФ продовжувати війну значною мірою залежить від економічних факторів, зокрема, стану світових ринків енергоносіїв. «Ситуація в Перській затоці, яка спровокувала різке підвищення цін на нафту, дала Кремлю нові фінансові можливості продовжувати війну», — пояснив п. Фесенко.

Водночас, за його словами, якщо ціни на нафту знову знизяться, економічні проблеми РФ можуть загостритися. «Якщо війна в Ірані завершиться і ціни знову впадуть, економічні проблеми, що почали проявлятися в Росії, почнуть проявлятися знову й у РФ буде менше грошей на війну», — пояснив експерт.

А український економіст Олег Пендзин дав власний прогноз щодо умов, які можуть призвести до закінчення війни в Україні. «Якщо буде доведено до логічного завершення обмеження можливості РФ продавати енергоносії, насамперед нафту, коли замість російської нафти на ринку з’явиться нафта іншого походження, це й буде тим моментом, який примушуватиме Росію йти на поступки щодо закінчення війни. Поки РФ отримує гроші від продажу нафти, вона воюватиме».

І російська влада готує інформаційне поле до затяжних бойових дій із високими втратами. Зокрема, Андрій Картаполов, голова комітету Державної думи РФ з оборони, заявив, що говорити про «тріумфальний весняний наступ» передчасно. Він також підкреслив складність боїв, особливо в районі Костянтинівки на Донеччині, де ситуацію ускладнюють розміри міста та потужні українські укріплення. «Кремль усвідомлює, що захоплення «Поясу фортець» російськими силами на полі бою не є неминучим, і тому вимагає, щоб Україна поступилася неокупованими частинами Донецької області. Кремль прагне такої поступки, щоб зберегти ресурси живої сили та техніки, а також поставити Росію у вигідніше становище для можливого повторного вторгнення в майбутньому», — заявили, своєю чергою, в американському Інституті вивчення війни.

Провісники миру

Закінчення війни в Україні, до якого ще, можливо, мине чимало часу, все ж матиме низку чітких передвісників. Їхній перелік упевнено назвав Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив». «Першим дзвоником стане неспроможність російських військ тримати оборону. Першим етапом стане неспроможність наступати, і з цього буде виходити те, що вони не зможуть тримати оборону. Як тільки почне «сипатись» оборона, одразу ж зміниться їхня риторика», — зауважив він.

На думку експерта, зараз росіяни не можуть повноцінно організувати ефективну наступальну загальновійськову кампанію на весняно-літній період-2026. «Це ознаки того, що вони вже на рівні достатньо суттєвого виснаження. Настільки, що це впливає на їхні наступальні дії. Не просто впливає на полі бою, через що вони просуваються доволі повільно. Рашисти не можуть стримувати наші контратаки на деяких ділянках. Вони не можуть їх зупинити, — висловив він своє бачення ситуації. — 2026-го росіяни захоплювали українські території у меншій кількості, ніж українські війська під час контратак звільняли. Можна сказати, що це натяк на те, що росіяни можуть досягнути тієї критичної межі, коли їхні будь-які наступальні дії не матимуть суттєвого результату. Зараз бачимо, що десь у них оборона достатньо щільна та потужна, але повсюди можна знайти шпарину, напрямок удару, який буде доволі критичним».

Аналітик повідомив, що у Кремлі зараз розглядають щонайменше три сценарії ведення війни: затягування війни щонайменше до 2028 року, але це неможливо без проведення додаткової мобілізації; поступове припинення вогню та заморожування конфлікту, відтак пропаґанда поширює тезу про «погано поінформованого» Путіна та генералів, які нібито «брехали про реальну ситуацію на фронті»; війна з паралельним переходом до гібридного конфлікту з НАТО до 2028 року.

Він також вважає, що можливі удари України по РФ балістикою можуть стати панацеєю. «Тільки питання: удари по чому? Якщо по столиці, міністерству оборони, то не бачу у цьому особливого сенсу. А ось вдарити так, аби вся Москва була знеструмлена, цілком можливо. Чи можна вдарити по позиційним районам розміщення російських засобів протиповітряної оборони, — висловив версії експерт. — Але це має бути масований удар, щоб одночасно було 30-40 ракет. Такі удари повинні стати шоком, особливо для мешканців Москви. І це може стати репутаційним ударом, демонстрацією масштабування. Продемонструє, що 23 лютого 2022 року в Росії було тихо та спокійно, а зараз ось що відбувається. Крім того, це справить шоковий ефект, який відчують мешканці російської столиці. Одного з небагатьох міст РФ, де можна сказати, що там комфортне життя».

Страх диктатора

Водночас Філіп Інґрем, полковник армії Великої Британії у відставці, висловив думку, що Путін панічно боїться мирної угоди, якщо вона не передбачатиме його перемоги. Бо після завершення війни для кремлівського режиму виникнуть серйозні ризики.

Він зазначив, що Володимир Зеленський запропонував мирний план або щонайменше шлях до його реалізації. У ході перемовного процесу президент України на кожному етапі демонстрував готовність до більших поступок, коли цього вимагав Дональд Трамп. Водночас Київ не відступав від національних інтересів.

Натомість диктатор на компроміси не пішов і навіть посилив свої вимоги. Він чомусь певен, що контролює ситуацію, тому не зацікавлений у реальних перемовинах. «Путін розуміє, що йому кінець, якщо не повернеться з перемогою, без плану реінтеграції у суспільство величезної кількості людей, яких затягнув в армію, без плану з виведення російської економіки з воєнного режиму, — пояснив полковник. — Ймовірно, кінець буде дуже жорстоким. Плану немає. Тому припинення війни не в інтересах Путіна. Йому вигідно продовжувати».

За словами експерта, поки володар Кремля має змогу маніпулювати Трампом і затягувати міжнародні процеси, він відчуває контроль над ситуацією. Також Путін і його оточення бояться повернення окупантів із фронту, бо ті можуть становити загрозу для режиму. Їх вигідно утримувати у зоні бойових дій.