Повернення спадщини

Найбільшим сюрпризом для туристів в Івано-Франківську є палац засновника міста графа Потоцького, про який мало хто знає. Франківська резиденція представника одного з найвпливовіших і найбагатших родів Речі Посполитої не зафіксована на давніх ілюстраціях і гравюрах. Не знайшли дослідники в архівах і його планів чи креслень. Такий собі палац Шредінґера. За свою історію від XVII ст. він був шляхетською резиденцією, військовим шпиталем, приватною нерухомістю, а від 2017 року перебуває у комунальній власності міста.

Ревіталізацією історичного комплексу в Івано-Франківську займається комунальне підприємство «Простір інноваційних креацій «Палац». Його архітекторка Анна Сербін поділилась досвідом, як цю занедбану історичну архітектуру повертають до життя, але вже з новими функціями.

Резиденцію забрали за борги

Палац збудував для себе засновник Івано-Франківська (тоді Станіславова), майбутній польний гетьман коронний Анджей Потоцький. Маєток був вписаний в оборонну систему міста-фортеці, яке будували за принципом «ідеальних». Перша резиденція Потоцьких була дерев’яною, 1682-го її замінили мурованою. Місто і палац розділяли мур і рів.

Очевидно, що палац у Станіславові, як і більшість шляхетських резиденцій того часу, мав розкішне внутрішнє оздоблення, приймав високих гостей у презентаційній лицарській залі. Серед них згадують короля Яна III Собеського, володаря Трансільванії Ференца II Ракоці, дружину і доньок гетьмана Пилипа Орлика й австрійського цісаря Йосифа II.

Однак, як не дивно, не збереглося жодного історичного зображення чи креслення цього палацу. Лише опис XVIII ст. згадує шість склепінчастих кімнат, кручені сходи, велику залу з паркетом і двома великими заскленими дверима з виходом на вал, оббиті тканиною стіни, білі подвійні двері зі золоченим листям, коминок. Поруч були спальні й гардероби, кав’ярня і покій із дубовим паркетом і дерев’яними панелями.

Резиденцією палац пробув не довго: вже 1801 року останній власник із Потоцьких збанкрутував і все місто стало державною власністю, на той час уже Австро-Угорщини. Раціональні австрійці розібрали фортифікаційні укріплення, а палац переобладнали на військовий шпиталь. З цією функцією будівля пропрацювала аж до 2004-го, хоч влада і військо мінялися кілька разів. Природно, що всі оздоби, ознаки розкоші були знівельовані.

Тому у наш час головна триповерхова споруда колишнього маєтку виглядає більш ніж звичайно. Анна Сербін розповіла, що коли люди приходять поглянути на палац, то не розуміють, що вже стоять біля нього. «Простір інноваційних креацій «Палац» навіть випустив футболки з найпоширенішим запитанням туристів «А де палац?».

Історія нагадує ситуацію з Високим Замком у Львові, тільки навпаки. Про замок знають усі і шукають, хоча його давно нема. А у Франківську палац є, тільки не надто відомий серед гостей міста.

Що збереглося

Первісно палац Потоцьких мав бути схожим на львівський: поділений на ліве, праве і центральне крило. Але щось завадило втілити цей задум, тому збудували лише ліву частину. А центральне і праве крило палацу були спроєктовані лише на рівні фундаментів. На території комплексу є кілька споруд «палацового» періоду, інші — збудовані в «шпитальний». Кожна епоха має свою історичну цінність, тому «Простір інноваційних креацій «Палац» працює над відновленням, переосмисленням і пристосуванням кожної з дев’яти наявних споруд комплексу.

Зараз муніципальне підприємство шукає здебільшого ґрантового фінансування, за яке можливо вивести історичні будівлі з аварійного стану, а потім реставрувати. Там проводять археологічні дослідження, зондажі стін, на міжнародних конкурсах обговорюють проєкти пристосування будівель у наш час.

Сам палац перебуває в аварійному стані, має широкі тріщини. «По-перше, його збудували на насипному ґрунті, тому фундаменти нестабільні, — пояснює реставраторка, — по-друге, у період, коли палац перебував у приватній власності (2004-2017), він зруйнувався найдужче, бо не опалювався і ніяк не використовувався». Зараз «Простір інноваційних креацій «Палац» допрацьовує проєкт протиаварійних робіт, щоб максимально запобігти можливим руйнуванням будівлі.

Всередині дослідники виявили рештки поліхромії, алебастрову колону від коминка, склепіння на першому поверсі, але більшість залишків розкоші можуть знайти хіба що археологи. 2024-го вони натрапили на первісний замковий мур товщиною 2 м, який оточував палац, і дерев’яний настил перед ним.

Археологічні знахідки

«Ми тривалий час не знали, чи були якісь розписи в тій будівлі. Через лущення тиньку сам розкрився один фрагмент на стелі кімнати другого поверху. Вочевидь, це була маленька капличка. Там видно чашу на престолі та двох херувимів внизу. Сусідній фрагмент цього розпису вже зруйнований, пошкоджений грибком і вологою. У радянський час там зробили вбиральню. Навесні ц. р. реставратори намагатимуться це законсервувати і робити подальші зондажі», — поділилася Анна Сербін.

Шпиталь кардинально не порушив планувальну структуру палацу. Австрійці намагалися пристосувати будівлі, а обіч зводили нові. У парку проклали прогулянкові доріжки.

У той час вже з’явилися поодинокі фотографії, але їх небагато, адже це був військовий об’єкт. Проте є інші артефакти того періоду. Приміром, керамічні завершення коминів із клеймами австрійських фірм, тафлі з написами над дверима корпусів шпиталю. «Є багато збережених графіті, написів тих вояків, які лежали в шпиталі. Ми знайшли на горищі дуже багато листів, які писали їм дружини. Це листування описувало тогочасне життя», — зазначила експертка.

Під час проведення комунікацій у будівлі поч. XX ст. побачили, що її фундаменти частково укріплені єврейськими надгробками, ймовірно, зі зруйнованого кладовища, на місці якого заклали парк.

Нове призначення

Парадна в’їзна брама ХІХ ст., оздоблена скульптурами лицарів, та кована металева огорожа — єдине, що поки що відреставрували у комплексі. Для пошуку концептуальних рішень, як цю територію можна залучити в життя міста, оголосили відкритий архітектурний конкурс. На нього подали 54 проєкти з 14 країн світу. Одні фахівці пропонували відбудувати фантом незбудованого палацу, інші — більше працювали з територією, щоб створити публічний громадський простір. На цій основі напрацювали концепцію ревіталізації будівель усього комплексу палацу Потоцьких.

До прикладу, західний флігель часів Потоцьких (сер. XVIII ст.) планують пристосувати під Центр міжкультурного діалогу. За Польщі він був одноповерховим, зі склепіннями, вкритий ґонтом, там перебувала варта. Австрійці добудували другий поверх і влаштували інфекційний корпус шпиталю. Аналогічний флігель у протилежному кінці подвір’я маєтку (1780-ті рр.) був кухнею, потім — лікувальним корпусом шпиталю. Тепер у ньому планують зробити представницький готель і неформальний комунікаційний простір. А палацовий корпус — як артхаб з резиденціями митців і виставковими залами. У частині кімнат відтворять бароковий інтер’єр відповідного історичного періоду. «Уся наша спадщина цінна сама по собі, вона є місточком до минулого, тим, що нас поєднує з попередніми поколіннями. Історію неможливо просто вчити на папері. Коли живеш всередині неї, ходиш, контактуєш щоденно, то розумієш, як вся та нематеріальна спадщина виражена в матеріальній. І тому надзвичайно важливо її зберігати, досліджувати та популяризувати», — підсумувала жінка.

Для кількох корпусів напрацьовують проєктну документацію. А частина приміщень комплексу вже використовують. Там працюють музей «Місто і зброя» з мультимедійною експозицією, конґрес-гол, студія звукозапису й аналогова фотолабораторія. Тож туристів запрошують ознайомитися з початком нової історії палацу-шпиталю.