Нові вибухи старої війни

Після нейтралізації режиму в Венесуелі Дональд Трамп узявся за Іран. Виявилося, що Ніколасу Мадуро та його дружині пощастило дужче, ніж аятолі Хаменеї.

Перемовини між США й Іраном, які відбулися у Женеві (Швейцарія), завершилися без досягнення угоди. Стів Віткофф і Джаред Кушнер висунули жорсткі вимоги щодо іранської ядерної програми. Вони чітко дали зрозуміти, що Тегеран повинен демонтувати три свої основні ядерні об'єкти — у Фордо, Натанзі й Ісфахані — і передати весь збагачений уран Сполученим Штатам. Президент Трамп пригрозив військовими діями, якщо угоди не буде досягнуто. Натомість Іран попередив, що будь-який напад, яким би обмеженим він не був, розглядатимуть як привід для повномасштабного удару у відповідь. Відтак Державний департамент США оголосив термінову евакуація дипломатів, американського персоналу уряду та членів їхніх сімей із Єрусалиму. Велика Британія оголосила про евакуацію свого персоналу з Тегерану. Своєю чергою, Пекін закликав своїх громадян покинути Іран негайно.

Іранська влада спробувала затягнути перемовини, як це робить Кремль. Бадр Аль-Бусаїді, міністр закордонних справ Оману, заявив про готовність Тегерану відмовитися від запасів збагаченого урану та допустити міжнародних інспекторів до перевірки своїх ядерних об’єктів. Він також наголосив, що «мирна угода є цілком досяжною». Проте в це ніхто не повірив і 28 лютого Ізраїль атакував Іран.

У центрі Тегерану відбулися три вибухи. В Ізраїлі також запустили сирени, заборонили усі освітні заходи, зібрання та роботу. Ізраель Кац, міністр оборони цієї країни, заявив, що здійснили превентивний удар по Ірану з метою нейтралізації загроз для єврейської держави. Єрусалим запровадив надзвичайний стан по всій країні, а громадян закликали дотримуватися вказівок цивільної оборони та перебувати в укриттях.

Під удар у Тегерані потрапили Міністерство розвідки, Міністерство оборони, Аґенція з атомної енергії, президентський палац і будівля Вищої ради національної безпеки. Загалом ізраїльські війська атакували 30 об'єктів на території Ірану. Ліквідували аятолу Хаменеї, верховного лідера Ірану. Разом із ним загинули його донька, онук, невістка та зять. Намагалися знищити й Масуда Пезешкяна, президента Ірану, але не вдалося.

Внаслідок ударів ізраїльтян тепер також мертві: Амір Насірзаде, міністр оборони Ірану; Мохаммед Пакпур, командувач Корпусу вартових ісламської революції (КВІР); Амір Хатамі, головнокомандувач іранської армії;

Алі Шамхані, головний радник аятоли; Салах Асаді, начальник розвідки та старший офіцер генерального штабу Збройних сил Ірану; Мохаммад Ширазі, керівник військового бюро верховного лідера; Хоссейн Джабал-Амеліан, глава Організації оборонних інновацій і досліджень (SPND); Реза Мозафарі-Ніа, колишній керівник SPND.

Мільйони іранців вийшли на вулиці міст, аби відсвяткувати смерть Алі Хаменеї, чию загибель офіційно підтвердило іранське державне телебачення. Соціальні мережі заполонили відео з Тегерану й інших великих міст, де тисячі автомобілів утворили корки, без угаву сигналячи на знак радості. На опублікованих кадрах видно натовпи людей, які танцюють, співають і запускають феєрверки, святкуючи кінець 37-річного правління аятоли. Проте жителі Ісфагану вийшли на вулиці з портретами Хаменеї, закликаючи до помсти та скандуючи: «Смерть Америці». Над мечеттю в Мешхеді підняли траурний чорний прапор. У країні оголосили 40-денний траур і сім вихідних на честь загибелі верховного лідера.

Атака на Іран була спільною військовою операції США й Ізраїлю. За даними Reuters, операцію планували місяцями у координації з Вашинґтоном, а дату початку визначили за кілька тижнів наперед. Дональд Трамп закликав членів КВІР, збройних сил і всієї поліції Ірану скласти зброю й отримати повний імунітет, або зустріти смерть. За його словами, атака була спрямована на «знищення безпосередніх загроз». Американський лідер наголосив, що Сполучені Штати знищать ракети Ірану та зрівняють зі землею його ракетну промисловість.

У відповідь іранські військові, немов божевільні, взялися запускати ракети та безпілотні літальні апарати (БПЛА) на всі боки. Вибухи пролунали в Бахрейні, Катарі, Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) та Кувейті. І хоча запевняли, що атакували «військові об’єкти», цілили, як і рашисти, в цивільні багатоповерхівки, готелі та летовища. Дві балістичні ракети збили американські комплекси протиповітряної оборони над Абу-Дабі. А от ізраїльтяни збили всі ракети, які летіли на їхню країну. В конфлікт проти Ірану вступила Саудівська Аравія, приєднавшись до США. Відповідне рішення ухвалив король країни.

Тоді Тегеран заблокував Ормузьку протоку, зупинивши рух нафтових танкерів. Через цю артерію перевозять близько третини світового зрідженого природного газу та майже чверть усієї нафти, яку споживає світ. У найвужчому місці її ширина — приблизно 40 км. Тепер можливі серйозні затримки постачання нафти. Водночас єменські хусити заявили, що на підтримку Ірану відновлюють атаки ракет і БПЛА на судноплавні маршрути в Червоному морі та на Ізраїль.

Але Реза Пахлаві, спадкоємний принц Ірану в екзилі, оголосив, що обіцяна президентом США допомога іранському народові вже прибула. «Ця гуманітарна інтервенція спрямована проти репресивного апарату Ісламської Республіки Іран, а не проти країни та нації, і тепер іранці мають завершити справу в фінальній битві, — заявив він. — Проте, попри прибуття цієї допомоги, остаточну перемогу все одно здобудемо ми. Саме ми, народ Ірану, завершимо цю справу в цій останній битві. Час повертатися на вулиці наближається». Аристократ звернувся безпосередньо до військових, правоохоронців і сил безпеки Ірану, закликавши їх стати на бік народу, а співвітчизникам порадив залишатися вдома.

Коментарі експертів

Карл Волох, відомий українсько-ізраїльський блогер:

— Можна довго аналізувати головні наслідки атаки на Іран для України. Поза сумнівом, вони і позитивні, і негативні. Я вже тривалий час розглядаю більшість подій під одним кутом — як це впливає на ситуацію Києва за столом перемовин. І тут варто розуміти головний факт: Путін усвідомлює, що від Трампа можна очікувати цілком рішучих дій. І це не додає диктатору впевненості, що можна продовжувати морочити голову президенту США без кінця. Жодних гарантій, звісно, але фактор суттєвий.

Микола Княжицький, народний депутат України:

— Атака Ізраїлю на Іран може означати початок великої війни. Сполучені Штати й раніше оцінювали, що у випадку масштабного воєнного удару стійкості іранського режиму може вистачити лише на один-два тижні. При цьому не робили ставки на наземну операцію, а припускали, що внутрішня слабкість авторитарної системи і невдоволення іранського суспільства можуть призвести до падіння влади зсередини. Стратегічна мета коаліції Ізраїлю та США очевидна — остаточно усунути постійну екзистенційну загрозу для Єрусалиму, яка стала особливо очевидною після нападу ХАМАСу. Іран є не лише політичним супротивником Ізраїлю, а й центром реґіональної мережі воєнізованих союзників і постачальником озброєнь.

Для України ці події мають подвійне значення. З одного боку, послаблення Тегерану об’єктивно вигідне Києву, оскільки Іран є частиною ширшої антизахідної коаліції разом із РФ і Китаєм. Саме Іран постачав РФ БПЛА і допомагав розвивати ракетні програми, які використовують проти українських міст і цивільного населення. Будь-яке послаблення військово-промислової співпраці режимів безпосередньо зменшує можливості Москви вести війну проти України. Стає очевидним, що перемовини з авторитарними режимами рідко призводять до стійкого миру, якщо за ними не стоїть реальний баланс сили. Авторитарні режими сприймають компроміс як тимчасову павзу, а не як остаточне рішення.

Водночас існують і ризики. Якщо глобальні гравці почнуть домовлятися між собою, вони можуть намагатися силою або політичним тиском примусити слабші держави до невигідних для них рішень. Чи можливий такий сценарій щодо України? Теоретично так, але лише за однієї умови: якби Україна була ізольованим авторитарним режимом без союзників і без внутрішньої легітимності. Проте Україна зберігає демократичні інститути і має стратегічну підтримку Європи. Саме Європа, для якої питання безпеки України є питанням власної безпеки, залишається головним фактором стримування будь-яких спроб нав’язати Україні несправедливий або сепаратний мир.

До слова

Підготовка до бойових дій триває і навколо Куби. Місцеві силовики перехопили в кубинських водах швидкісний катер, що йшов під прапором США, і застрелили чотирьох осіб його екіпажу. Джей Ді Венс, віцепрезидент США, заявив, що цей катер був цивільним і жодного стосунку до американських військових структур не мав. Марко Рубіо, держсекретар США, заявив, що стрілянину розслідують. Дональд Трамп допустив можливість «дружнього» захоплення Куби. А Міністерство фінансів США заявило, що дозволяє перепродаж венесуельської нафти Кубі за умови, що ці транзакції будуть користь кубинському приватному сектору, а не комуністичному уряду країни.

Тим часом Афганістан оголосив про проведення військової операції проти Пакистану на лінії Дюранда. Це майже нерозмічені 2 670 км кордону між Афганістаном та Пакистаном. Таліби нібито взяли під контроль кілька постів пакистанської армії. Після цього розпочався масштабний наступ «Талібану». Хаваджа Асіф, міністр оборони Пакистану, офіційно заявив про початок відкритої війни. Пакистанська авіація завдала ударів по цілях у Кабулі, а також у провінціях Кандагар і Пактія. У відповідь Афганістан завдав удару по ядерному об’єкту в Пакистані та по військовій базі Абботтабад.