Путін зібрав африканських лідерів

На третій саміт «Росія-Африка» до російської столиці запросили представників 48 африканських держав, зокрема, близько 20 глав держав.

Про що домовлявся Путін

Кремль позиціонує цю зустріч як майданчик для поглиблення економічного, політичного та військового партнерства. Водночас масштаб заходу демонструє, що Москва не має наміру відмовлятися від боротьби за вплив на африканському континенті, попри міжнародну ізоляцію через повномасштабне вторгнення до України. Співголовою заходу став Еваріст Ндайішиміє, президент Бурунді та чинний голова Африканського союзу.

Попередні саміти проводили в Сочі 2019 року та Санкт-Петербурзі 2023-го. Цьогорічна зустріч стала черговою спробою Кремля продемонструвати, що Російська Федерація (РФ) зберігає міжнародних партнерів і має можливості розширювати свою присутність за межами традиційної сфери впливу.

Під час відкриття саміту російський диктатор заявив, що світ нібито переживає перехід до багатополярної системи, у якій країни Африки повинні відігравати значно помітнішу роль. Він закликав посилити представництво африканських держав у Міжнародному валютному фонді та Світовому банку. А також традиційно звернувся до теми колоніального минулого континенту, наголошуючи на підтримці, яку Радянський Союз надавав африканським країнам у боротьбі за незалежність.

Путін намагався представити Москву як альтернативу західним державам, звинувативши їх у збереженні неоколоніальних підходів та експлуатації ресурсів Африки. За словами володаря Кремля, РФ нібито готова розвивати співпрацю на рівних умовах, інвестувати в місцеве виробництво, передавати технології та допомагати африканським державам розбудовувати економіку.

Серед ключових напрямків співпраці він назвав постачання зерна, добрив та іншої сільськогосподарської продукції, енергетику та будівництво інфраструктурних об'єктів, видобуток корисних копалин, військово-технічну співпрацю та підготовку силових структур, освіту, науку та підготовку фахівців.

За даними Путіна, торік товарообіг РФ із африканськими країнами перевищив 27 млрд USD. Москва також заявила про готовність збільшувати постачання зерна та мінеральних добрив на Чорний континент. Диктатор також стверджував, що торік РФ передала до Африки більше 18 млн т зерна, а за перші дев'ять місяців 2026-го — ще 13 млн т. Крім того, у російських університетах навчаються близько 40 тис. студентів із африканських держав. Окрему увагу Путін приділив оборонній сфері. За його словами, РФ має міжурядові угоди про військову та військово-технічну співпрацю з 45 африканськими країнами.

Військовий вплив

Африканський напрямок важливий для Кремля не лише з економічної точки зору. Впродовж останніх років РФ активно намагається закріпитися в реґіоні через військову співпрацю, постачання озброєння та підтримку окремих політичних режимів.

Особливо помітною російська присутність стала в Малі, Ніґері та Буркіна-Фасо. Після військових переворотів там і погіршення відносин із традиційними західними партнерами місцеві військові уряди почали активніше співпрацювати з Москвою.

Спершу важливу роль у цьому процесі відігравала приватна військова компанія «Ваґнер». Тепер вона інтегрувалися в Африканський корпус. Російські військові структури залучені до співпраці з окремими африканськими урядами у сфері безпеки, охорони та підготовки місцевих силових підрозділів. Таким чином Москва отримує не лише військових партнерів, а й додаткові політичні важелі впливу.

За оцінками Associated Press, у Ніґері, Малі та Буркіна-Фасо можуть перебувати від 1,7 тис. до 2 тис. російських військових підрядників. У Центральноафриканській Республіці їхню кількість оцінюють приблизно в 1 тис. осіб.

Навіщо Кремлю Африка

Активізація взаємин із країнами Африки має для Москви виразний геополітичний вимір. Після початку повномасштабної війни проти України РФ отримала західні санкції, дипломатичний тиск та обмеження контактів із багатьма державами. За таких обставин Кремль намагається розширювати співпрацю з країнами Глобального Півдня, серед яких Африка посідає особливе місце.

Континент об'єднує 54 держави та має найбільший реґіональний представницький блок в Організації Об’єднаних Націй. Тому підтримка африканських країн або хоча б їхня нейтральна позиція щодо російсько-української війни має для Москви практичне значення.

Водночас співпраця з африканськими державами відкриває для РФ і додаткові ринки збуту, можливості для торгівлі та доступ до природних ресурсів. Це особливо важливо для російської економіки в умовах санкційного тиску.

Ще один напрямок — інформаційний. Москва активно використовує історичну пам'ять про радянську підтримку антиколоніальних рухів, намагаючись протиставити себе колишнім європейським метрополіям. Путін знову використав цю риторику, представляючи РФ як державу, що нібито виступає за суверенітет африканських країн і проти втручання Заходу в їхні внутрішні справи.

Поле конкуренції

Москва не є єдиним зовнішнім гравцем, який прагне посилити позиції на Африканському континенті. За вплив у реґіоні конкурують США, країни Європейського Союзу та Китай. Останній має значну економічну присутність, інвестує в інфраструктуру, транспортні коридори, видобуток корисних копалин і промисловість. Західні держави традиційно співпрацюють із багатьма африканськими країнами у сфері торгівлі, безпеки, освіти та розвитку.

РФ натомість робить особливий акцент на військовій співпраці, політичних контактах із владою та використанні антиколоніальної риторики. Та економічні можливості Москви не варто переоцінювати. Попри заяви про зростання товарообігу, РФ залишається лише одним із багатьох зовнішніх партнерів Африки. Її економічна присутність суттєво поступається масштабам китайських та європейських зв'язків із континентом. Однак військова та політична складові дозволяють Кремлю зберігати вплив навіть за відносно обмежених економічних ресурсів.

Окреме занепокоєння викликають повідомлення про вербування громадян африканських країн для участі у війні проти України. Міжнародні організації звертали увагу на випадки обманного або примусового залучення іноземців до російських військових структур.

Що означає цей саміт для України

Для України посилення російської присутності в Африці є окремим дипломатичним викликом. Москва намагається закріпити там наратив, відповідно до якого війна проти України нібито є частиною ширшого протистояння РФ зі Заходом.

Ця риторика може знаходити відгук у країнах, які мають складну історію стосунків із колишніми колоніальними державами, залежать від зовнішніх постачань продовольства або прагнуть диверсифікувати міжнародні партнерства.

Для Києва важливо не допустити, щоб РФ монополізувала діалог із країнами Африки та використовувала історичні й економічні зв'язки для виправдання аґресії. Україна також має власні інтереси на континенті — від продовольчої безпеки та експорту зерна до дипломатичної підтримки української формули миру й міжнародних рішень щодо територіальної цілісності.

Водночас український проєкт «Хочу жить» опублікував відеозвернення до учасників саміту «Росія-Африка» африканських військовополонених, які воювали на боці РФ проти України. Вони просили сприяти їхньому поверненню на батьківщину. У проєкті зазначили, що за час повномасштабної війни в український полон потрапили громадяни 18 африканських країн, однак РФ під час обмінів не повернула жодного іноземного військовополоненого.

Ніяка це не перемога

Проте участь африканських делегацій у московському форумі сама собою не означає підтримки російської аґресії. Кожна держава має власні інтереси, а співпраця з Москвою не обов'язково передбачає згоду з усіма діями Кремля. Однак очевидно, що РФ намагається перетворити економічні, історичні та військові зв'язки з африканськими країнами на довготривалий інструмент міжнародного впливу.

Самуель Окудзето Аблаква, міністр закордонних справ Ґани, заявив, що Путін заборонив участь громадян його країни у війні проти України. За його словами, йдеться про незаконне вербування або добровільний вступ громадян Ґани на військову службу.

Також Аблаква заявив, що РФ погодилася співпрацювати з Ґаною над будівництвом атомної електростанції потужністю 2 тис. МВт. Цьому передувала заява корпорації «Росатом» про те, що вона веде перемовини з чотирма африканськими країнами, в т. ч. із Ґаною, щодо великих ядерних енергетичних проєктів. Крім цього, Москва пообіцяла підтримку сільськогосподарського сектору Ґани та збільшення стипендій для ґанських студентів, які навчаються в РФ. Та чи зможе дотриматися обіцянок?