Путін відчайдушно маневрує

Воєнний злочинець прикриває відсутність реальної готовності до компромісів блефом.

«Реверанс» Трампу

Володар Кремля не раз висловлювався цього місяця щодо мирних перемовин із Україною. Зокрема 1 вересня заявив, що не може вести перемовини з нею, бо вважає її терористичною організацією. Натомість, із його слів, участь США матиме вирішальне значення у «врегулюванні конфлікту».

Однак 3 вересня на запитання журналіста «Чи зберігається хоча б мінімальна перспектива мирних і конструктивних перемовин щодо України?» відповів: «Чи є шанси? На мій погляд, є». Водночас, зі слів диктатора, лише Російська Федерація (РФ) та Україна можуть завершити війну. А всі інші країни — лише підтримувати перемовний процес.

Політолог Ілля Котов пояснив, що «Путін укотре маніпулює»: «Раніше його логіка полягала в тому, щоб великі держави зустрілися без України й вирішували її долю. Тепер ситуація змінилася, бо навіть серед країн, на які розраховував, його фактично ніхто прямо не підтримує. Путін не хоче, щоб поруч із президентом України сиділи представники Польщі, Німеччини, Великої Британії чи США».

Своєю чергою, аналітики американського Інституту вивчення війни дійшли такого висновку: «Путін і посадовці Кремля навмисно використовують суперечливі формулювання, щоб приховати справжню природу небажання Москви брати участь у добросовісних перемовинах, намагаючись зобразити себе як охочого перемовника. Однак одночасно Кремль дотримується своїх максималістських вимог щодо капітуляції України. Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, повторив вимоги, рівносильні повній капітуляції України, симулюючи готовність до перемовин, висуваючи забаганки, з якими Київ ніколи не міг би погодитися».

Дмитро Пєсков, речник Путіна, 4 вересня заявив про «відсутність конкретних передумов для виходу на мирне врегулювання», бо Україна не погоджується з вимогами, озвученими диктатором 14 червня 2024-го. Він зажадав тоді, щоб Україна вивела війська з Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей, зреклася їх і Криму та вступу до НАТО, а всі держави світу — скасували санкції проти аґресора.

Тобто Путін зіграв роль «доброго поліцая», а його міністр закордонних справ і речник — поганих. Запевнення, що шанси на перемовини є, були «реверансом» передусім Трампу, який реагує лише на заяви лідерів держав.

«Сі натиснув»

Водночас «реверанс» Путіна був адресований і главі Китайської Народної Республіки (КНР) — диктатор доповнив відповідь журналісту реченням «Сі Цзіньпін, коли ми з ним зустрічаємося, також постійно порушує це питання». Бо той заявив ще 30 серпня, що виступає за рівноправний і впорядкований багатополярний світ, у якому суверенна рівність і взаємна повага є основоположними принципами.

1 вересня запевнив, що готовий посилювати комунікацію та координацію з усіма сторонами, щоб сприяти політичному врегулюванню в Україні. І нагадав, що представив влітку 2024 року пропозиції КНР щодо політичного врегулювання, які передбачали повагу до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн і негайне припинення вогню. «Сі натиснув — Кремль заговорив про завершення війни», — зауважив політичний оглядач Олег Байрак.

А політологиня Олена Борділовська пояснила, що КНР не зацікавлений у поразці РФ та її подальшому розвалі. Бо вона для Сі Цзіньпіна — не лише величезний, підконтрольний сировинний придаток, а й противага домінуванню США та НАТО.

А російський публіцист Андрій Піонтковський зауважив: «Оголошені Сі плани координації ним особисто процесу припинення війни в Україні смертельно налякали вже повністю залежного від нього імперського маніяка. Він виглядав надзвичайно жалюгідним і розгубленим».

Аби відтягнути санкції

3 вересня кремлівський диктатор реагував своєю заявою про шанси на перемовини ще й на відповідь Дональда Трампа на запитання «Чи є надія, що Путін проведе з вами ще один саміт у найближчому майбутньому?»: «Хочу провести його тоді, коли ми будемо готові укласти мирну угоду, коли ця війна добігатиме кінця».

Аналітик Віталій Портников вважає, що диктатор намагається відтермінувати своїми миролюбними заявами ухвалення Конґресом США нових санкцій проти РФ і тих, хто купує її нафту. Відтермінування американських санкцій важливе для Москви ще й тому, що він, як зауважив Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ України, завжди вважав, що час працює на нього.

Ще одним потужним стимулом для чергових «миролюбних» запевнень Путіна на адресу президента США став серпневий саміт міністрів фінансів країн G20. Коли Антон Силуанов, міністр фінансів РФ, запропонував обговорити там сфери можливої економічної співпраці, його американський колега Скотт Бессент рішуче урвав колегу, заявивши, що будь-які кроки неможливі до повного завершення війни.

Тарас Жовтенко, експерт із міжнародної безпеки, на зауважив: «Ця розмова дуже нагадує ситуацію, коли директор ЦРУ Джон Реткліфф попереджав 25 серпня російське керівництво у Москві, що команда Трампа серйозно налаштована зосередитися саме на економічних інструментах тиску».

Глухий кут

Джерела газети The New York Times пояснили, що «візит Реткліффа став черговою спробою адміністрації Трампа вдихнути нове життя в перемовини, що зайшли в глухий кут». Вони також розповіли, що директор ЦРУ передав главі федеральної служби безпеки РФ невтішні дані про реальне становище Росії у війні проти України й закликав погодитися на мирну угоду.

За словами джерел порталу Axios, Реткліфф також запропонував провести тристоронню зустріч між президентами США, України та РФ, однак після того, як зміст послання американського представника став відомим Путіну, той від зустрічі з Реткліффом відмовився. Його речник Пєсков заявив, що саміт президентів можливий лише для фіксації домовленостей — складного процесу урегулювання з величезної кількості деталей.

Газета Washington Post повідомила з посиланням на представників російської еліти, що Путін сприйняв спробу переконати його зупинити війну як ознаку слабкості США. На запитання журналістів про хід війни він відповів: «Не сумніваюся, що ворог посиплеться».

Про те, що відбулося після цієї заяви, читач уже знає — Трамп заявив, що зустрінеться з Путіним лише тоді, коли той буде готовий укласти мирну угоду. Натомість диктатор заспокоїв президента США запевненнями, що шанси на мир нібито є.

Відчайдушні маневрування володаря Кремля таки приносять йому бажані результати. Оскільки главі Білого дому напередодні виборів до Конґресу й на тлі ризику втрати республіканцями більшості у ньому потрібні «електоральні бали». він заявив, що відправляє своїх спецпосланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви й Києва з пропозицією завершити війну.

Однак ті почули в Кремлі, за словами політологині Олесі Яхно-Бєлковської, «абсолютно тупикову перемовну позицію». За даними західних медіа, Путін не готовий до домовленостей доти, поки російські війська не захоплять всю Донеччину. Диктатор також продовжує наполягати, щоб Україна зреклася чотирьох областей, на які претендує РФ, й вступу до НАТО.

За словами Юрія Ушакова, помічника диктатора, його шеф вперто очікує від Києва «усунення причин конфлікту». Фактично йдеться про повернення України до сфери впливу Кремля — з відмовою від курсу на Європейський Союз і НАТО та від власної політики, ідентичності й інформаційного простору.

Відтак Лавров заявив, що Москва прагнутиме досягти своїх цілей не за столом перемовин, а на полі бою. Тому, за його словами, західним країнам не варто «метушитися» зі своїми новими ідеями щодо українського питання.

Підвищуючи ставки, Путін прагне не лише виторгувати якомога більше, а й собі здобути «електоральні бали». За інформацією газети Le Figaro, американські перемовники повідомили в Києві європейським партнерам, що Росія знову готова до перемовин після виборів до Думи і що в цьому контексті варто готуватися до нового етапу перемовин.

Політолог Володимир Фесенко прогнозує: «Якщо перемовини і відбудуться, то, радше після 20 вересня, після виборів до Держдуми РФ. До цього часу Москва демонструватиме ескалацію та силові дії заради пропаґанди».