Хороша міна за поганої гри

Російська Федерація (РФ), яка мала б заробити на здорожчанні нафти через війну в Ірані, виплатила нафтопереробним заводам (НПЗ) субсидії, близькі до рекорду. Так, у травні ц. р. російський уряд заплатив їм 2,8 млрд USD. Це майже вп’ятеро більше, ніж роком раніше. Субсидії критично важливі для російських виробників пального, які останні кілька місяців потерпають від майже щоденних атак українських дронів. Удари по НПЗ уже опустили обсяги переробки нафти в РФ до мінімуму за понад 16 років, збільшили її експорт та змусили уряд запровадити заборону на експорт авіаційного пального на додачу до обмежень на бензин.

Послання

Нещодавно Володимир Зеленський написав відкритого листа Путіну та запропонував зустріч, аби закінчити війну. За його словами, є держави, які готові прийняти цю зустріч, зокрема, Швейцарія, Туреччина, країни Арабського світу. «Лінія фронту зараз — це лінія, з якої має початися дипломатія», — написав президент України. Він запропонував такий формат майбутньої зустрічі щодо завершення війни: спершу Україна та РФ, потім інші учасники — насамперед Європа та США для гарантій безпеки.

Український лідер також попередив володаря Кремля, що тому доведеться збільшити боротьбу за особисте існування, якщо не захоче закінчувати війну. Крім цього, він заявив, що якщо Путін не погодиться завершити війну, Україна продовжить боротися за своє існування. При цьому диктатору також доведеться збільшити зусилля для збереження власного життя. «І це не погроза від мене чи України. Це факти російської історії, які ви добре знаєте: коли Росія втомлюється, відбуваються зміни», — написав глава української держави і додав, що Україна працюватиме на таку втому. У той час, як Путін спроможний зупинити війну. «Вічна пам’ять усім, чиї життя були забрані цією війною», — резюмував Зеленський.

Дональд Трамп позитивно оцінив можливу зустріч президентів України та РФ для обговорення завершення війни в Україні. «Гадаю, було б чудово, якби вони зустрілися. Вони повинні це зробити. Завершіть це», — заявив він і додав, що Америка багато зробила для цієї зустрічі та назвав Зеленського та Путіна «дуже хорошими людьми». А також наголосив, що Україна не «не протрималася б і один-два дні» без наданого ним обладнання та зусиль американської армії. Таким чином глава Білого дому фактично зрікся перемовин щодо війни, заявивши, що Зеленський і Путін можуть обійтися без США.

Та кремлівський карлик заявив, що не бачить сенсу у зустрічі зі Зеленським. На Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ) він зізнався, що ознайомився зі згаданим відкритим листом та сказав, що Зеленському треба йти на вибори, а не узурповувати владу».

Дмитро Пєсков, розкритикував лист-звернення до Путіна. Він заявив, що такі документи не повинні бути публічними, зазначивши: «Якщо використовуєш мегафон, не називай це листом». А Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, обурився тим, що відкритий лист президента України зробили публічним і «розіслали всьому світу». А також поділився, що «ввічливі люди так не роблять» і назвав такий крок свідченням того, що Україні начебто не потрібні перемовини.

На що президент України заявив, що його відкритий лист Путіну виконав свою мету. Хоча деталі не розголошував, на думку експертів, мета полягала в отриманні необхідного результату, а відмова російської сторони продемонструвала світовій спільноті, що саме РФ відкидає дипломатичні шляхи.

Британська The Telegraph написала, що Москва втратила шанс на вигідну мирну угоду, коли Путін відмовився від пропозиції прямих перемовин із Зеленським на тлі успіхів на фронті Збройних сил України. Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, також вважає, що РФ втратила шанс завершити війну на прийнятних умовах. «Для Росії тепер буде тільки гірше. Втрати на полі бою продовжують зростати. Поразки ставатимуть дедалі принизливішими», — запевнив він.

The Telegraph зазначила, що європейські союзники України поділяють думку українського міністра. На цьому тлі очевидним стає намагання Києва змінити ключового партнера у перемовинах із РФ — залучити до них Європу замість США, які загрузли у власних зовнішньополітичних проблемах.

Відповідь на нехіть

Відтак Сили оборони України завдали серію ударів по Санкт-Петербургу після закриття там ПМЕФ. В американському Інституті вивчення війни (ISW) зазначили, що ці атаки вкотре продемонстрували нездатність РФ надійно захистити свої великі міста від українських ударів навіть під час визначних міжнародних подій. За оцінками експертів, РФ надала пріоритет у протиповітряній обороні (ППО) цьому реґіону напередодні Форуму. Однак навіть це не допомогло захиститися від українських ударів. «Кремль, схоже, більше зосереджений на захисті «Москви-Сіті». Геолокаційні кадри засвідчили, що російська влада встановили додаткову систему ППО «Панцир-СМД-Е» на цій висотній будівлі», — зауважили в ISW.

Аналітики зауважили, що такі удари Сил оборони України підривають зусилля Кремля використати економічний форум для демонстрації стабільності всередині РФ та міжнародній авдиторії. «Кремль історично використовував ПМЕФ для проєктування економічної сили та могутності, та українські удари по Санкт-Петербурґу підірвали цей російський наратив», — наголосили вони.

Експерти також відзначили спроби Путіна зобразити у своїх заявах позитивну картину для РФ, в яких він відкинув поточні проблеми Москви з ППО, економічні виклики та ситуацію на фронті. Однак українські далекобійні атаки все частіше продовжують демонструвати, що Україна наближає війну росіян до них додому.

Геміш де Бреттон-Ґордон, британський військовий фахівець, заявив, що масштабні удари України по глибокому запіллі РФ, зокрема, нещодавні навколо Санкт-Петербурга, це нагадування про те, що війна вступає в нову та потенційно вирішальну фазу. Українська армія демонструє дедалі кращу здатність уражати цілі, які раніше вважалися поза її досяжністю.

Істерична реакція

Своєю чергою, окупаційні війська РФ продовжують кампанію ракетних ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі. Та сучасні західні системи ППО, зокрема, Patriot, демонструють разючу здатність протистояти розхваленим російським загрозам — «Кинжалам» і «Цирконам». Як і у випадку з більшою частиною військового потенціалу РФ, реальність на полі бою часто не відповідає риториці Кремля.

Завдяки українським технологіям безпілотні літальні апарати та ракети тепер можуть легко досягти Москви та Санкт-Петербурґу. Тож для багатьох заможних росіян, які живуть у цих містах, війна вже не є далеким конфліктом, а безпосередньо впливає на їхнє життя. «Можливо, це торкнеться й їхніх синів призовного віку. Досі тягар війни непропорційно лягав на бідні реґіони, етнічні меншини та тих, кого завербували з в’язниць. Однак після величезних втрат за більш ніж чотири роки війни серед сімей у великих містах РФ зростає неспокій, що їхніх чоловіків також можуть відправити в м’ясорубку. Такі побоювання починають змінювати ставлення громадськості до війни», — написала The Telegraph.

А полковник Бреттон-Ґордон наголосив: інше свідчення тиску — це залежність від іноземної робочої сили. Адже велика кількість робітників із Індії та інших країн приїхала до РФ, аби заповнити вакансії, які пустують через призов чи банальну втечу працівників за кордон. Крім того, були заяви, що деякі іноземні новобранці опинилися набагато ближче до місця бойових дій, ніж очікували.

Він зауважив, що зараз всередині країни-аґресорки ознаки тривоги стають дедалі помітнішими. Хоча Кремль жорстко контролює інформацію, але стає все важче приховувати наслідки тривалої війни з величезними втратами й економічним тиском, що продовжує зростати.

Військовий експерт зауважив, що перші тріщини стали помітними, коли для захисту Москви під час ключових заходів знадобилися надзвичайні заходи безпеки. «Символізм має велике значення в РФ. Будь-який натяк, що держава не може гарантувати цілковиту безпеку в столиці, має політичне значення. Президент України послідовно розумів важливість стратегічних комунікацій, часто використовуючи їх так само ефективно, як і військову силу. Його публічний дозвіл на проведення цьогорічного параду до Дня перемоги чудово це втілив», — наголосив він.

Полковник звернувся до історії, яка засвідчила: населення, що зазнає постійних труднощів, не завжди капітулює, воно іноді стає ще рішучішим у опорі. За його словами, ключовим чинником є ще й значні втрати РФ у війні. Ба більше, чим довше триває конфлікт, тим складніше підтримувати громадськість, бо навіть традиційно стійке та слухняне населення все ж має свої межі.