Америка всюди

Дональд Трамп перейменовує моря, озера, летовиша та кораблі, мріє про нові штати й навіть натякає на зміну назв океанів. Чому його політика дедалі дужче нагадує практики лідерів, які за життя називали на свою честь міста й цілі країни?

Нова мапа світу

Спершу була Мексиканська затока, яку американська адміністрація перейменувала на «Затоку Америки». Згодом настала черга озера Онтаріо. Наприкінці серпня ц. р. глава Білого дому підписав указ, за яким у документах федерального уряду США водойма має називатися Lake America. Проте Канада не визнала нового найменування, адже понад половина озера розташована на її території.

Потому господар Овального кабінету заявив, що після затоки та озера можна подумати й про океан. І натякнув на можливість зміни назв Атлантичного або Тихого океану. А вже 3 вересня з'явилася ще амбітніша ідея. На тлі війни з Іраном та боротьби за контроль над стратегічними морськими шляхами він запропонував перейменувати Ормузьку протоку на Trump Strait.

Та це ще не все. Трамп підтримав ідею перейменувати штат Нью-Мексико. «Багато хто пропонував змінити назву Нью-Мексико, одного з найбільших штатів із шахрайством на виборах усіх часів, на Нью-Америка. Це набагато престижніше та красивіше для мешканців цього потенційно неймовірного штату», — написав він у Truth Social.

У таких діях можна побачити одразу дві різні політичні стратегії. Перша — національний ребрендинг. Саме до нього належать «Затока Америки» й «Озеро Америка». Старі міжнародні або історичні назви замінюють словами, які підкреслюють американську велич і винятковість.

Друга стратегія — персональніша, вписування власного прізвища у державний простір. Саме тому поряд із «Затокою Америки» дедалі частіше з'являється слово Trump. Задовго до приходу у велику політику він перетворив власне прізвище на глобальний бренд. Trump Tower, Trump Hotel, Trump Golf, численні житлові комплекси та комерційні проєкти. Але тепер бренд починає переходити з приватного бізнесу у державний простір.

Аеропорт і кораблі

Один із найбільш символічних випадків стався у Флориді. Palm Beach International Airport, через який Трамп регулярно літає до своєї резиденції Мар-а-Лаґо, отримав нову назву President Donald J. Trump International Airport. Відповідне рішення підтримала влада штату. Зміна викликала дискусії не лише політичного, а й практичного характеру — зокрема, щодо витрат на ребрендинг та можливих проблем із міжнародними авіаційними системами.

Для американської політичної традиції це доволі незвична ситуація. У США аеропорти часто називають на честь президентів: Джона Кеннеді, Рональда Рейґана, Джорджа Буша. Проте такі рішення приймають після завершення політичної кар'єри або смерті державного діяча. Трамп же отримує подібне визнання, перебуваючи при владі. У Флориді також з'явився President Donald J. Trump Boulevard, що веде до Мар-а-Лаґо.

Ще один напрямок — Військово-морський флот. Адміністрація президента просуває створення нового класу бойових кораблів — Trump-class. Один із запланованих кораблів має називатися USS Defiant. Крім того, американські медіа повідомляли про можливість назвати на честь Трампа майбутній авіаносець. Така перспектива викликала особливу увагу, оскільки йшлося про можливу зміну раніше запропонованої назви, пов'язаної з Дорісом Міллером, героєм Другої світової війни.

В американській військовій традиції кораблі часто носять імена президентів — USS George Washington, USS Abraham Lincoln, USS Ronald Reagan, USS Gerald R. Ford, однак теж після завершення активної політичної кар'єри.

51-й штат

Паралельно з перейменуванням географічних об'єктів Трамп продовжує говорити і про зміну кордонів Сполучених Штатів. Ще під час попередніх років своєї політичної кар'єри він не раз заявляв про необхідність придбати Ґренландію. Після повернення до влади ця тема знову стала актуальною.

Американський лідер пояснив інтерес США до найбільшого острова світу стратегічними та безпековими причинами. Ґренландія має величезне значення для контролю Арктики, морських шляхів і потенційних природних ресурсів. Хоча Ґренландія та Данія, її протектор, категорично відкидають можливість її продажу.

Ще більш провокаційними стали заяви Трампа про Канаду. Він називав її потенційним 51-м штатом США. У періоди торговельних конфліктів ця риторика особливо посилювалася. Канадські політики відповідали, що країна не має наміру відмовлятися від суверенітету.

І тут виникає парадокс. Пуерто-Рико десятиліттями чекає на статус штату. Його жителі є громадянами США. Вони служать в американській армії, користуються американським паспортом, але не мають повного представництва у Конґресі.

Питання про перетворення острова на штат виносили на референдуми. Прихильники такого рішення стверджують, що мільйони американських громадян фактично мають обмежені політичні права. Опоненти наголошують на економічних, мовних і політичних проблемах. Проблема статусу Пуерто-Рико, яке вже більш ніж століття перебуває під американським контролем, залишається невирішеною.

Чи було таке в історії?

Особливо активно живі лідери починали називати на свою честь міста, площі, аеропорти, університети й цілі реґіони у країнах із авторитарними або персоналістськими режимами. Іноді це було проявом культу особи. Іноді політичним рішенням парламенту, а іноді частиною масштабного державного ребрендингу.

Одним із найвідоміших історичних прикладів був Наполеон Бонапарт. За його життя назви, пов'язані з імператором, отримували міста, площі, мости й інші об'єкти на територіях Французької імперії. Імператор також створював нову політичну географію Європи.

Міста отримували назви на честь членів його родини, генералів і військових перемог. Це була не просто демонстрація марнославства. Наполеон використовував географію як інструмент політики. Мапа мала показувати, хто контролює територію.

Йосип Сталін також став одним із наймасштабніших прикладів персонального увічнення за життя. Його ім'ям називали міста по всьому Радянському Союзу та за його межами — Сталінград (тепер Волгоград), Сталіно (тепер Донецьк), Сталінабад (тепер Душанбе), Сталінварош в Угорщині та численні інші населені пункти й підприємства. Після смерті Сталіна більшість таких назв була змінена.

Володимир Ленін також став символом географічного культу. Петроград перейменували на Ленінград 1924 року, одразу після його смерті. Але ще за життя Леніна його ім'ям називали фабрики, військові частини, райони й інші об'єкти. Після розпаду СРСР місто повернуло собі історичну назву Санкт-Петербурґ. Проте Ленінградська область досі зберігає стару назву.

Один із найяскравіших сучасних прикладів — Казахстан. 2019-го, після відставки Нурсултана Назарбаєва з посади президента, столицю Астану перейменували на Нур-Султан. І він продовжував відігравати важливу роль у політичній системі Казахстану. Його ім'ям також називали міжнародний аеропорт, університет, вулиці, політичні та культурні об'єкти. Але 2022 року, після політичних змін у країні, столиці повернули назву Астана.

Проте абсолютним рекордсменом персонального культу можна вважати Сапармурата Ніязова, президента Туркменістану. Він проголосив себе Туркменбаші — «батьком усіх туркмен». За його життя країна пережила безпрецедентну кампанію перейменувань. Його ім'ям називали міста, вулиці, школи, летовища та підприємства.

У Туркменістані навіть перейменували місяці року — січень отримав назву «Туркменбаші», квітень назвали на честь матері президента. Після смерті Ніязова частину його рішень скасували.

У Туреччині ситуація значно складніша. Реджеп Таїп Ердоган не створював настільки тотального культу власного імені, як Ніязов чи Сталін. Проте за його правління з'явилася значна кількість об'єктів, названих на честь чинного президента. Найвідоміший приклад — Recep Tayyip Erdogan Stadium у Стамбулі. Його ім'ям також названі університети, культурні й інфраструктурні об'єкти.

Ще один приклад — Чечня. Ім'я Ахмата Кадирова отримали міжнародний аеропорт Грозного, центральні вулиці, спортивні комплекси, мечеті та площі. Його син Рамзан також став частиною масштабного персонального культу.