Путін спокушається ядерним ударом

Протягом останніх місяців Російська Федерація (РФ) та Україна значно посилили взаємні повітряні атаки. Зокрема, українські удари по російських нафтопереробних заводах спричинили масштабний дефіцит пального в РФ і завдали багатомільярдних збитків логістичній інфраструктурі країни.

Застереження від союзників

На тлі посилення цих атак дедалі більше російських чиновників допускають, що Путін у крайньому разі може застосувати тактичну ядерну зброю проти України. Олексій Журавльов, депутат Державної думи РФ і лідер партії «Родіна», прямо закликав застосувати цю зброю проти України. А Петро Толстой, віцеспікер нижньої палати парламенту РФ від панівної партії «Єдина Росія», закликав бомбардувати міста України, щоб деморалізувати українців і змусити їх здатися російським окупаційним військам. У медіапросторі цю заяву порівняли з фашистською «доктриною Дуе», італійського генерала, який вважав, який масовані повітряні удари по цивільних об'єктах руйнують волю до опору, а також із руйнівними наслідками історичних атак, подібних до бомбардування японської Хіросіми, що призвело до закінчення Другої світової війни.

Джерела Bloomberg зазначили, що ядерний сценарій у Москві вважають можливим через переконання диктатора, що для нього єдиним результатом, гіршим за продовження війни, стане поразка. Та попри те, що тактична ядерна зброя має меншу дальність, ніж стратегічні ракети, її застосування все ж може спричинити масштабні руйнування та радіоактивне забруднення значних територій.

Саме через ці наслідки ключові союзники РФ застерегли Путіна від її використання. Китайська Народна Республіка рішуче виступила проти від застосування тактичної ядерної зброї в Україні. Пекін передав Москві чіткий сигнал не допускати навіть розгляду такого сценарію. Індія також рішуче закликала володаря Кремля не застосовувати ядерну зброю.

Путін заявив, що перемовний процес щодо завершення війни в Україні наразі «фактично заморожений». У Кремлі вважають, що РФ вже зробила достатньо поступок під час війни та фактично послабила власну перемовну позицію. За словами близьких до Кремля джерел аґенції, Москва практично не бачить альтернатив подальшій ескалації війни, адже перспективи досягнення будь-якого прориву залишаються вкрай низькими.

Bloomberg також повідомила, що американські спроби домогтися прогресу в мирних перемовинах наразі призупинилися. Експерти пов’язують це з тим, що Дональд Трамп зосередив свою увагу на конфлікті з Іраном.

Водночас Кремль уже не розраховує на домовленості, яких Путін і Трамп буцімто досягли під час зустрічі на Алясці в серпні минулого року. Тоді російський диктатор очікував, що США чинитимуть тиск на Україну, аби Київ погодився передати РФ східну частину Донецької області в межах потенційної угоди про припинення війни.

Російській армії, однак, не вдалося захопити східну частину Донеччини за час бойових дій, що тривають від 2014 року. Україна й надалі відкидає вимогу Путіна передати РФ міста цього реґіону. Як писав Meest Weekly, ще в червні ц. р. Марко Рубіо, державний секретар США, заявив, що Вашинґтон не погоджується з позицією Москви.

Контроль над парламентом

Тепер Путін хоче перетворити Державну думу на безумовний інструмент своєї війни проти України. «Єдина Росія» планує посилити свій контроль над парламентськими комітетами, щоб домінувати у внутрішній політиці. Про це повідомили в американському Інституті вивчення війни (ISW).

Його джерела зазначили, що після парламентських виборів 8-20 вересня ц. р. головою Комітету Держдуми з міжнародних справ замість Леоніда Слуцького, лідера Ліберально-демократичної партії, ймовірно, стане Петро Толстой.

Американські аналітики наголошують, що як Толстой, так і Слуцький не раз пропаґували ультранаціоналістичні наративи Кремля проти Заходу та публічно відкидали змістовні перемовини щодо припинення війни в Україні.

Заміна Слуцького, який є лояльним до Кремля і прихильником війни в Україні, політиком «Єдиної Росії» свідчить про пріоритетність членства в партії в комітетах Думи. «Кремль використовує депутатів Думи в комітетах із міжнародних справ та оборони для посилення державних наративів про зовнішню політику Росії та війну», — зазначили аналітики.

Крім того, потенційне призначення Толстого, ймовірно, є частиною зусиль Путіна щодо посилення контролю «Єдиної Росії» над Державною думою та перетворення її на виконавця провоєнної й ультранаціоналістичної неформальної російської державної ідеології.

А Кирило Буданов, керівник Офісу президента України, заявив, що РФ продовжуватиме масовані удари та дроновий терор в Україні щонайменше до завершення вересневих виборів до Держдуми.

Часткова провина Заходу

Тим часом Роберт Серрі, перший посол Нідерландів в Україні у 1992-1996 рр., заявив, що Захід опосередковано сприяв російській аґресії проти України, оскільки відмова прийняти Україну до НАТО могла дати Путіну підстави вважати її своєю зоною впливу.

Він розкритикував рішення Заходу не запросити Україну до НАТО на Бухарестському саміті 2008-го. Тоді замість конкретного Плану дій щодо членства в Альянсі Київ отримав лише неформальну обіцянку щодо можливого вступу в майбутньому, але без чітких термінів чи гарантій. «Насправді це означало, що Україну залишили у своєрідній «сірій зоні» між Путіним і НАТО. І Путін вирішив, що Україна — це його «задній двір». Після цього, як ви знаєте, він пішов у Грузію, а потім вирішив піти в Україну», — сказав дипломат.

Водночас він наголосив, що це не означає покладання відповідальності за війну на НАТО. «Тому, хоча я й категорично відкидаю тезу, ніби НАТО відповідальне за цю війну, це неправда, бо вся відповідальність лежить на Путіні, але водночас НАТО все ж відіграло певну роль у цій драмі», — додав п. Серрі.

Він висловив переконання, що російсько-української війни могло ніколи не статися, якби НАТО 2008-го дало конкретнішу відповідь на прагнення України стати членом Альянсу. «Але тодішнє мислення Заходу було іншим. Україна залишалася певною мірою terra incognita — країною, з якою ніхто не знав, що робити. Україна просила членство в Європейському Союзі, просила членство в НАТО, але її не сприймали достатньо серйозно», — зазначив дипломат. За його словами, частково таке ставлення мало об’єктивні причини: корупція, внутрішні проблеми держави. «На той момент країна, справді, не була готовою до таких кроків», — визнав колишній посол.

Та він переконаний, що російську аґресію проти України не можна пояснювати лише особистими рішеннями Путіна. «Це все значно глибше. У РФ є відчуття, ніби вона втратила щось, що начебто належить їй. Це також пов’язано з претензіями на спадщину Київської Русі, що я вважаю абсурдним, — сказав дипломат. — Якщо подивитися на багатьох людей у Росії, то це відчуття там справді існує. Тож у певному сенсі ця війна могла бути неминучою, якщо російське керівництво за Путіна обрало метою повернення України під контроль Москви та відновлення імперії». Він додав, що за такого сценарію повномасштабне вторгнення могло стати закономірним наслідком обраної Кремлем політики.

Гоп-ля

Командування 70-ї мотострілецької дивізії РФ продає армійське пальне місцевим жителям, через що окупанти залишаються без необхідного ресурсу для техніки та змушені вирушати на штурми пішки. Через відсутність броньованого прикриття втрати підрозділу могли значно зрости. Про це повідомив партизанський рух «Атеш». За даними підпільників, паливо продають у Донецьку, Луганську та Ростові-на-Дону за ціною від 300 RUB за 1 л. Відтак окупантам бракує ресурсу для заправки автомобілів, бронетехніки та мотоциклів. Крім того, нестача транспорту ускладнює евакуацію поранених із поля бою.