Несподіваний експеримент

Протягом десятиліть науковці припускали, що характерне забарвлення зебр може допомагати їм ховатися від хижаків. Однак низка експериментів підштовхнула дослідників до іншого пояснення: смуги могли еволюціонувати насамперед як захист від комах.

Один із ключових експериментів провела група британських дослідників. Вони спостерігали за зебрами та звичайними кіньми, які перебували в однакових умовах у Північному Сомерсеті. Ґедзі кружляли навколо обох видів тварин приблизно з однаковою частотою. Проте на зебр вони сідали майже вчетверо рідше.

Щоб перевірити, чи справді справа саме у візерунку, вчені провели додатковий експеримент. Коней по черзі накривали попонами чорного, білого та смугастого кольорів. Результат виявився показовим: комахи значно частіше сідали на однотонні поверхні, тоді як на смугасту попону їм було сісти складніше. Сповільнена відеозйомка показала, чому так відбувається. Під час фінального наближення ґедзі летіли до смуг із високою швидкістю, але замість нормальної посадки врізалися в поверхню або пролітали повз.

За однією з основних версій, ґедзі добре реагують на великі темні силуети. Однак коли такий силует розділений на контрастні чорні та білі смуги, комахам складніше правильно визначити поверхню для посадки. При цьому здалеку смуги мух не зупиняють. Ефект проявляється саме на останньому етапі наближення до тварини. Дослідження 2023 року допомогло уточнити й іншу деталь. Науковці випробували 11 різних візерунків із різним рівнем контрасту. Виявилося, що сильноконтрастні смуги відлякують мух, тоді як слабкий контраст такого ефекту не дає. Однотонна сіра поверхня, навпаки, приваблювала значно більше комах.

Раніше найпопулярнішою була гіпотеза, що смуги допомагають зебрам заплутувати хижаків. Вважалося, що вони можуть розмивати контури тварини або заважати леву оцінити її рух під час переслідування. Однак дослідження, у якому моделювали зір левів і плямистих гієн, дало інший результат. Вчені встановили, що за денного світла великі хижаки не можуть нормально розрізнити смуги зебри вже на відстані понад 50 м. У сутінках ця межа становить близько 30 м, а в безмісячну ніч — лише близько 9 м. Тобто якщо лев уже підійшов достатньо близько, щоб чітко побачити смуги, вони навряд чи можуть суттєво завадити йому під час атаки.

Ще один експеримент провели японські науковці. Вони нанесли на шість чорних корів білі смуги, імітуючи забарвлення зебри. Тварин порівнювали у трьох варіантах: зі смугами, з нанесеною контрольною фарбою без білого візерунка та без фарби.

Результат був схожим: смугасті корови приваблювали приблизно вдвічі менше кусючих мух. Крім того, вони рідше відганяли комах хвостом, тупотіли ногами та смикали шкірою. Дослідники припустили, що такий підхід потенційно може використовуватися як спосіб боротьби з комахами без інсектицидів.

Дослідники наголосили, що смуги не створюють навколо тварини своєрідного «захисного поля». Комахи все одно можуть сідати на голову, вуха, ноги й інші ділянки шкіри, які не вкриті характерним візерунком. Проте навіть частковий захист міг мати велике значення для виживання зебр. Мухи не лише завдають тваринам дискомфорту, а й можуть переносити небезпечні захворювання.