Будівельники з Індії та швачки з Банґладеш

Демографічна ситуація в Україні переживає глибоку кризу — населення стрімко скорочується через низьку народжуваність, високу смертність, еміґрацію та війну. Тож незабаром національний склад держави кардинально зміниться, адже в Україну вже завозять трудових міґрантів. Про це заявив Сергій Притула, український громадський і політичний діяч.

Складний але потрібний процес

Він зазначив, що за кожного українця треба боротися щосили. Але щоб люди захотіли повернутися, потрібні робота, безпека, перспектива. «І без участі держави в цьому процесі не обійтися. Це не та історія, коли сядуть кілька благодійних фондів, кілька громадських організацій, кілька ґрантових структур, виділять під це кошти й дружно зшиють кілька мільйонів людей за кордоном, допоможуть їм повернутися, а всі вдадуть, ніби нічого не сталося», — зауважив волонтер.

За його словами, бізнес уже почав завозити трудових міґрантів із країн Азії. Зокрема, на будівництво — з Індії, а шити одяг — дівчат із Філіппін. «Від бізнесу чую, що не чекаючи завершення війни, не чекаючи урядових програм і не чекаючи створення державних рекрутингових центрів за межами країни, бізнес уже будівельний, уже завозить трудових міґрантів. І цей процес держава не координує, а це погано. Тому що має бути державна міґраційна політика, в якій буде враховано дуже багато нюансів — від релігійних до культурних», — зазначив п. Притула.

Попит на іноземців

Іноземні трудові міґранти в Україні — вже не рідкість. Попит на робітників з-за кордону, переважно з Азії, також з'явився й у львівських фірм. Іноземці зводять новобудови, працюють на складах і реалізовують інфраструктурні проєкти. На роботу беруть не лише місцевих працівників, а й привозять із-за кордону.

Крім того, існують цілі аґенції, які викладають оголошення про роботу, спрямовані на іноземців. Там вказують, що чекають працівників з Індії, Непалу, Шрі-Ланки та Банґладеш.

Так, один зі львівських забудовників уже більш ніж рік залучає для роботи на будмайданчиках трудових міґрантів із Індії. Це пов’язано з дефіцитом робочої сили та мобілізацією українських чоловіків. До того ж, наймати іноземців часто вигідніше. «Ми розуміємо, що це необхідно. Ми не вагалися, бо маємо зобов’язання перед нашими замовниками та клієнтами. Тож мусимо ці зобов’язання закривати. Кількість міґрантів — 2-3 % від кількості працівників на об’єктах. Є культурний аспект, інтеграції в робочі процеси, мовний бар’єр, проте ми не маємо якогось системного зворотного зв’язку», — поділися Роман Давимука, керівник будівельної компанії.

Згідно з даними Державної служби зайнятості, наразі на Львівщині є близько 18 тис. вакансій. А загалом по Україні — майже 200 тис. І близько 20 % роботодавців зазначають, що надаватимуть перевагу громадянам іноземних країн. Упродовж 2025-го на Галичині проживало більше 4 тис. іноземців. Найбільше — з Польщі, Туреччини, Індії, США й Азербайджану.

А Василь Воскобойник, голова Офісу міґраційної політики, заявив, що для збереження чисельності населення Україна має залучати до 300 тис. міґрантів щороку. Він пояснює це природним скороченням населення та дефіцитом робочої сили, який загострила війна.

Своєю чергою, Віталій Рисін, професор кафедри фінансів «Львівської політехніки», поділився, що залучати робочу сили з-за кордону — загальносвітова тенденція. А в Україну найімовірніше запрошуватимуть на роботу громадян саме азійських країн. «Ми щороку маємо фактично чистий відплив працездатного населення. За різними оцінками, до 700 тис. українців на рік виїжджає за кордон. І, відповідно, прогнози надалі теж не дуже втішні. В разі, якщо питання повернення своїх громадян не буде просуватися ефективно, то міґрація — один із варіантів», — зауважив він і додав, що варто враховувати питання адаптації міґрантів, соціального та культурного характеру.

Демографічна криза

Демографічна ситуація в Україні й справді характеризується глибокою кризою: населення стрімко скорочується. Станом на початок 2026 року його кількість оцінюють приблизно у 39,5-39,8 млн осіб (в т. ч. на тимчасово окупованих територіях), що на третину менше, ніж 2000-го. Україна займає одне з найгірших місць у світі за динамікою скорочення населення. Відповідно це змінює етнічний баланс, зменшує частку російської меншини та посилює моноетнічність через масовий виїзд громадян.

Демографи вважають, що Україна назавжди втратила більшість біженців, але може бути ще гірше — після закінчення війни до України повернеться в кращому випадку третина біженців. Водночас існує загроза, що після скасування воєнного стану з країни виїде ще більше людей. Про це в інтерв’ю «Радіо Свобода» розповіла Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та досліджень якості життя ім. М. Птухи.

Вона зауважила, що на самому початку повномасштабної війни 90 % українських біженців казали про свій намір повернутися в майбутньому. Проте вже тоді було очевидно, що це нереально, і повернуться 50-60 %.

«Тепер розумію, що й це вже нереально після того, як минуло чотири роки. Ба більше, тут дай Боже, щоб не було хвилі чоловічої еміґрації після скасування воєнного стану», — зазначила експертка.

Вона пояснила, що роз’єднані війною родини мають об’єднатися, і тут є велике питання, хто до кого поїде — чоловіки до своїх дружин за кордон, чи жінки повернуться в Україну до своїх чоловіків.

За словами п. Лібанової, дуже багато у питанні повернення біженців залежатиме від термінів закінчення війни: кожен місяць війни — це додатковий час на адаптацію за кордоном для тих, хто виїхав. Крім того, велике значення матиме ситуація з безпекою. «Якщо Російська Федерація (РФ) розпадеться, і ми будемо розуміти, що нема серйозного ризику нової війни, то це одна ситуація. А якщо буде так, як зараз, і ми навіть змусимо Креиль підписати мир на пристойних для нас умовах, це геть інше», — пояснила вона.

Економічна ситуація — наступний важливий фактор, який враховуватимуть українські біженці, зважуючи необхідність повернення в Україну. «Якщо в Україні є житло і є робота, шансів на повернення значно більше», — наголосила соціологиня.

До слова

Володимир Зеленський під час свого візиту до Німеччини на спільній пресконференції з Фрідріхом Мерцом, федеральним німецьким канцлером, заявив, що чоловіки мобілізаційного віку, які виїхали за кордон мають повернутись до України. За його словами, повернення до України чоловіків мобілізаційного віку — це «питання справедливості» і закону. «Наші Збройні сили хотіли би, щоб вони повернулись, безумовно. Тому що це питання справедливості. У нас люди, воїни на фронті, їм потрібні ротації. Вони ж, хоч і залізні, як кажуть, українські воїни, але давайте чесно, у них є сім'ї, вони захищають свій дім, і не тільки, всю державу. Але відповідальність має нести кожна людина, яка є громадянином України, яка має сили для цього. І конституційний обов'язок, і мобілізаційний вік», — зазначив український лідер.

Мовою чисел

За даними Центру економічної стратегії, станом на січень 2026 року за кордоном залишається 5,6 млн українських біженців. 4 млн з них покинули Україну через західні кордони. Від початку повномасштабної війни і до кінця 2025-го кордон на виїзд із України перетнули 60,4 млн разів, а на в’їзд — 56,3 млн разів; різниця між цими числами й показує кількість людей, які виїхали і не повернулися назад. Це не враховує тих українців, які вимушені були виїжджати до європейських країн через РФ чи Білорусь. За оцінкою статистів, до країн Європи через територію РФ чи Білорусі виїхало близько 277 тис. українців (0,3 млн). Ще 1,3 млн українців, за даними ООН, стали біженцями в Росії чи Білорусі.