Китайський синдром

Очікується, що президент США наступного місяця відвідає Китайську Народну Республіку (КНР) у межах важливого саміту, який відбуватиметься на тлі кількох криз і стратегічних викликів. Раніше Дональд Трамп пригрозив Пекіну негайним запровадженням 50 % мит у разі постачання зброї Ірану. У відповідь Ґо Цзякунь, речник Міністерства закордонних справ КНР, заявив, що повідомлення про такі постачання є вигадками, та попередив, що будь-які подібні дії з боку американської адміністрації отримають адекватну відповідь.

Ворог чи суперник?

Проте американська розвідка зафіксувала наміри КНР передати Ірану сучасні радарні системи та засоби протиповітряної оборони (ППО). Це зближення Пекіну та Тегерану спрямоване на послаблення військових операцій США та Ізраїлю на Близькому Сході.

Через кілька днів після старту війни Сполучених Штатів та Ізраїлю проти Ірану американська розвідка зафіксувала ознаки того, що конфлікт може вийти за межі безпосередньої зони бойових дій. Причиною цього стало прагнення Російської Федерації (РФ) і КНР підтримати іранський режим і таким чином послабити дії Вашинґтона та Тель-Авіва.

Фахівці Розвідувального управління Міністерства війни США, яке займається військовою розвідкою Пентаґону, дійшли висновку, що Пекін розглядає можливість передати Тегерану сучасних радарних систем. Крім цього, підтвердили й те, що РФ передавала Ірану розвіддані щодо розташування американських сил на Близькому Сході.

За словами американських чиновників, Китай розглядав варіант постачання Ірану радарів X-діапазону. Такі системи могли б суттєво посилити здатність Тегерана виявляти та відстежувати цілі, а також підвищити захист його ППО від сучасних атак.

Водночас Financial Times із посиланням на витік іранських військових документів написала, що Корпус вартових ісламської революції (КВІР) використовував розвідувальний супутник, який таємно придбав у китайської компанії Earth Eye Co, для наведення ударів по американських базах на Близькому Сході. Двоє посадовців повідомили, що Іран і раніше користувався супутниковими світлинами, отриманими від КНР, зокрема, під час теперішнього конфлікту за участю Ізраїлю й американських сил.

У грудневому звіті Пентаґону 2025-го щодо військової активності КНР зазначалося, що станом на 2024 рік китайські приватні супутникові компанії мали ділові контакти з КВІР. За словами двох американських чиновників, розвідка також зафіксувала, що Пекін розглядав варіант передавання Тегерану систем ППО — ймовірно, через треті країни, щоб замаскувати свою безпосередню участь. Розвідувальна спільнота дійшла висновку, що КНР готує для цього переносні зенітно-ракетні комплекси MANPADS.

Марк Ворнер, сенатор-демократ від Вірджинії, який обіймає посаду заступника голови сенатського комітету з розвідки, назвав такі повідомлення «значущими». «Вони намагаються все приховати. Китай каже, що це їхній приватний сектор. Але ми всі знаємо, що справжнього приватного сектору в КНР не існує. Кожна китайська компанія передусім має бути лояльною до Комуністичної партії», — заявив він.

А Піт Геґсет, міністр війни США, коментуючи згадані розвідувальні оцінки, зазначив: «Президент Трамп має дуже тісні та прямі взаємини з президентом Сі, вони це обговорювали і Китай запевнив нас, що цього не станеться».

Удар по іміджу США

Та іранська кампанія вже завдає шкоди впливу США в усьому світі та загострює стосунки з іншими країнами. Politico вважає, що наслідки можуть виявитися вкрай сумними, адже КНР не втрачає можливості скористатися ситуацією. Від Банґладеш до Словенії нормування палива паралізувало транспорт, викликавши невдоволення лідерів, змушених долати наслідки війни, якої вони не хотіли. У країнах із мусульманською більшістю етери заповнені антиамериканською риторикою, часто з мовчазної згоди урядів. Навіть союзники Америки по НАТО обмежили свою допомогу Сполученим Штатам, причому деякі наголошують, що Білий дім не консультувався з ними перед початком бойових дій проти Ірану.

Газета написала, що війна прискорює розрив США з більшою частиною решти планети з того часу, як Трамп повернувся і став хаотично застосовувати економічну та військову міць, у т. ч. запровадження мит. «Багато хто ситий по горло тим, наскільки хаотичною була ця війна, і наляканий потенційним економічним ударом, хоча я не бачив жодних великих протестів у відповідь, — заявив один дипломат журналістам видання. — Якщо наступним президентом стане хтось виваженіший, імідж Сполучених Штатів може покращитися, але перед політиками це ставить складні довготривалі питання щодо альянсу: як далеко ми можемо зайти у лояльності до США і що нам робити, якщо не зможемо на них розраховувати».

Черговою ознакою дистанціювання іноземних держав стала заява Марка Карні, прем'єр-міністра Канади. Він назвав економічні зв'язки своєї країни зі Сполученими Штатами слабкістю, яку необхідно виправити. «Ми повинні дбати про себе самі, тому що не можемо покладатися на одного іноземного партнера, — наголосив він. — Ми не можемо контролювати дестабілізацію з боку сусідів. І не можемо ставити наше майбутнє на надію, що це раптово припиниться».

Деякі колишні офіційні особи пояснили, що постійні вагання Трампа щодо його цілей в Ірані не вселяють довіри. «Союзники не знають, у що вірити, супротивники не знають, чого боятися, — заявив Томас Райт, колишній службовець Ради національної безпеки в адміністрації президента Байдена. — Довготривалий прогноз не є остаточним. Але питання в тому, що зроблять КНР, РФ, Північна Корея й Іран у найближчі два роки й дев'ять місяців, якщо цей дрейф триватиме».

У відповідь Анна Келлі, прессекретар Білого дому, заявила, що підхід Трампа «Америка понад усе» призвів до кращих торговельних угод, розширення партнерства у боротьбі з наркотрафіком і збільшення оборонних витрат союзників.

Вичерпування засобів

Своєю чергою, CNN із посиланням на власні джерела, повідомив, що у разі виникнення нового військового конфлікту за участю США або втручання Вашинґтона в уже чинне протистояння американські військові можуть відчути нестачу боєприпасів. Згідно з внутрішнім документом Пентаґону, найвразливішою категорією є ракетне озброєння.

Ці висновки збігаються з аналізом Центру стратегічних і міжнародних досліджень. За його даними, лише за сім тижнів американські сили витратили щонайменше 45 % запасів високоточних ударних ракет. Крім того, використали щонайменше половину ракет THAAD, призначених для перехоплення балістичних цілей, а також майже 50 % ракет-перехоплювачів для Patriot.

У документах також ідеться про втрату приблизно 30 % загального запасу ракет Tomahawk. Зафіксували скорочення більш ніж на 20 % запасів далекобійних ракет класу «повітря-земля», а також близько 20 % ракет SM-3 і SM-6. У Пентаґоні вважають, що для відновлення запасів цієї зброї може знадобитися від чотирьох до п’яти років.

Водночас наявних ресурсів, за оцінками аналітиків, усе ж вистачить для тривалого протистояння з Іраном. «Але кількість критично важливих боєприпасів, що залишаються в арсеналах США, не є достатньою для протистояння майже такому ж рівному супротивнику, як КНР», — вважають експерти.

«Високі витрати на боєприпаси створили вікно підвищеної вразливості в західній частині Тихого океану. Знадобиться від одного до чотирьох років, аби поповнити ці запаси, а потім ще кілька літ, аби розширити їх», — заявив Марк Кансіан, полковник морської піхоти США.

Та Шон Парнелл, речник Пентаґону, наголосив, що військові США мають усе необхідне для виконання всіх вказівок у час і в місці, обраними президентом. «З моменту вступу на посаду президента Трампа ми провели численні успішні операції, забезпечуючи при цьому американським збройним силам широкий арсенал можливостей для захисту наших людей і наших інтересів», — запевнив він.

До слова

Водночас Politico повідомила, що Білий дім розробив систему поділу країн-членів НАТО на «добрих і поганих» союзників, аби впливати таким чином на партнерів, які відмовилися підтримати іранську кампанію. Розподіл союзників на категорії є ознакою того, що Трамп готовий реалізувати свої погрози тим, хто не підтримує його політичного курсу або не виконує фінансові зобов'язання. Відтак країни, які активно нарощують оборонні спроможності (Польща, Німеччина, країни Балтії, а також партнери США поза Альянсом Ізраїль і Південна Корея), можуть сподіватися на особливу підтримку. Натомість деталі щодо можливих санкцій приховують. Одним із варіантів обговорюють передислокацію американських військ у межах Європи.