Як енергетики рятують Київ від пітьми

Журналістка провела ніч разом із аварійними бригадами столиці, щоб побачити, як буквально з-під землі дістають світло, і чому іноді робота закінчується скандалами. Це була найхолодніша доба лютого. Лівий берег столиці, ніч. Там працювала одна з понад 60 ремонтних бригад. Сергій на екскаваторі та Олександр із лопатою шукали кабель, через який у висотці зникло світло. Світла там не було ще з 22 січня. «Прийшов додому — на кухні — 6,1 градуса за Цельсієм. У мене перший поверх, панель промерзає. У ліжко лягаю — пара з рота йде. Загалом, моржуємо», — поділився Віктор Якович, мешканець будинку.

Аварійна бригада там уже працювала. Полагодили, увімкнули, але через кілька годин лінія знову «лягла» — кабелі, розраховані на мирний час, просто не витримують навантаження від електрообігрівачів.

Знайти місце аварії у промерзлому ґрунті — найскладніше. Зазвичай яму копають годину, або й дві. «Пальці замерзають на морозі — це найгірше. Коли на ногах стоїш і нічого не робиш — теж. Зараз дуже багато аварій через перевантаження. Кабельні лінії не розраховані на таке навантаження. Опалення вмикають, тож люди вмикають у розетки все, і мережі не витримують», — пояснили майстри.

О першій годині ночі мешканці винесли майстрам гарячий чай. Бували випадки, коли люди всю ніч через кожні півтори години виносили напої, щоб підтримати робітників.

На іншій локації журналісти застали справжній скандал. Близько другої ночі у темряві зібралися два десятки людей. Вони від восьмої вечора перекривали проспект, бо в їхньому будинку світла не було вже шість діб.

«Завтра всім на роботу, дітям у школу, а вони вчитися не можуть. Лише завдяки поліції, яку ми викликали і не відпускали, приїхала лабораторія та аварійка», — розповіла одна мешканка будинку.

Близько третьої ночі мороз тисну під мінус 20 градусів за Цельсієм. Поки журналісти їхали грітися, у енергетиків Яна та Дениса робота тривала. Розкопували, латали і тестували лінії до самого ранку. Вже близько третьої ночі. Ми замерзли, а у хлопців робота триває. І так до сьомої ранку, а якщо треба, то й довше. Забула віддати на попередній локації енергетикам рукавички. Олександр, Сергій і Сергій — дякую, що зігріваєте нас і повертаєте світло. Енергетики пообіцяли: ніч хоч і довга, але світло в оселі повернуть обов’язково.

Пряма мова

Лана Зеркаль, членкиня Координаційної ради Ukraine Facility Platform:

— Появу чергового віртуального гігавату генерації оголосила Юлія Свириденко, прем’єр-міністерка України. Це якесь магічне число, що періодично збурює уяву посадовців і нагадує кота Шредінґера. Водночас воно не має нічого спільного з реальністю і не збільшує обсяги світла та тепла в оселях українців. Тільки створює інформаційний шум і враження бурхливої активності зі створення чергових координаційних штабів.

Певна річ, що спробами «махати руками» зараз прикривають повний провал у підготовці до зими на всіх рівнях та відсутність злагодженої роботи різних інституцій: уряду, регулятора, місцевої влади. Але реальність випірнає на поверхню великими генераторами, які стоять просто неба без під’єднання, та величезними бурульками від знищених батарей у помешканнях киян. А на це вже неможливо заплющити очі та зробити вигляд, що це винятково наслідки обстрілів, а не системний провал в управлінні.

Перекладання провини та спроба гри у безпорадність є лише поверхневими проявами глибокої ворожнечі між усіма керівниками, відповідальними за державну та місцеву політику. Загалом складається враження, що на наших очах розгортається сучасна українська версія «Гри престолів». До фіналу наближається четвертий сезон. Білі блукачі проломили Стіну. Зима прийшла надовго, Король мертвих здаватися наміру не має. А шляхетні роди продовжують міжусобну боротьбу за трон, попри спільну загрозу. Так мені виглядає наша реальність.

В енергетиці ми дійшли до межі власної слабкості, коли звичні заяви, плани клаптикових ремонтів і спорадичного постачання обладнання, а також мегаломанські проєкти, на кшталт закупівлі болгарських (російських) атомних реакторів, остаточно засвідчили: це не працює. Щорічне відновлення не раз зруйнованих теплоелектроцентралей і теплоелектростанцій лише з’їдає ресурс і заспокоює керівництво численних урядових штабів відсотками відновлення.

Попередні роки рятувала тепла погода і побоювання Путіна отримати «відповідь» від США. Але ситуація цього року різко змінилася. Прийшла негода нагадала, що сценарії проходження зими мають враховувати не тільки сприятливі погодні умови, а й довгі екстремально холодні періоди. А про «відповідь» від Сполучених Штатів за президентства Трампа навіть мріяти не варто.

Можливо, саме комбінація всіх неґативних факторів та інстинкт самозбереження сприятимуть наведенню фокусу у керівництва держави та змусять нарешті шукати способи реально готуватися до наступних зим.

Проте це вимагатиме роботи над помилками і реального з’ясування, хто за це відповідає. Не для політичних чвар, а для того, щоб некомпетентність і непрофесійність не прикривали відсутністю повноважень, а управління галуззю не зводилося до формального вислуховування керівництва державних підприємств і безглуздою комунікацією щодо нескінченної дерегуляції, яка без вирішення фундаментальних проблем не дасть позитивного результату.

Прості рішення не працюють. Бо для побудови нової генерації потрібно вирішувати не тимчасові, а засадничі проблеми, які відлякують інвесторів. Проблеми боргів і неплатежів на ринку не здатні «перетравити» жодну інноваційну ідею. Спершу варто було б почати рахувати на рівні міст: де, що і в яких обсягах потрібно будувати, а ще позбутися очікувань, що децентралізована генерація — панацея. Натомість почнімо серйозно оцінювати потреби та можливості технологій і створювати умови для появи нових потужностей.

Можливо, на рівні великих міст-мільйонників нарешті почнемо системно планувати розвиток агломерацій — самого міста, приміських районів і громад із урахуванням енергетики — замість нескінченних суперечок про те, «можна чи не можна будувати мінікотельні». А політики, які впроваджують реформу децентралізації, зрештою, усвідомлять очевидне: обрані мери працюють ефективніше, ніж призначені намісники, для яких «сюзерени» важливіші за громаду.