Гаряча фаза війни триває п’ятий рік

24 лютого виповнилася четверта річниця початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Провал бліцкригу

Широкомасштабне вторгнення Російської Федерації (РФ) називають також «гарячою фазою» збройної аґресії проти України, яка розпочалася 27 лютого 2014 року. Спецпризначенці Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил РФ захопили тоді адміністративні будівлі в Сімферополі та Криму.

А 24 лютого 2022-го о п’ятій годині ранку кремлівський диктатор оголосив так звану спеціальну воєнну операцію з метою її нібито демілітаризації та денацифікації. Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України. Загарбники вторглися з території РФ, Білорусі й тимчасово окупованого Криму на харківському, херсонському, чернігівському та сумському напрямках, просуваючись у бік Києва, але не змогли зламати опір українців. Уже в березні-квітні того року Сили оборони України відкинули окупантів від столиці й звільнили Київщину, Чернігівщину та Сумщину. У вересні деокупували й східну Харківщину, а в листопаді — правобережжя Херсонщини.

Відтоді загарбники ведуть затяжний наступ головно на Донбасі, водночас намагаючись змусити Україну до капітуляції ракетними обстрілами її цивільної інфраструктури. Російська влада провела мобілізацію, що дозволило швидко поповнити армію необхідною кількістю особового складу, й почала переведення економіки на «воєнні рейки».

Однак після провалу бліцкригу війна трансформувалася у фазу позиційних боїв на виснаження, в ході яких безпілотні літальні апарати стали дешевшою альтернативою артилерії. Олександр Сирський, головнокомандувач Збройних сил України (ЗСУ), констатував 18 січня ц. р. в інтерв’ю виданню «Лівий берег»: «Ворог має перевагу над нами в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, боєприпасах, інших ресурсах».

Бойові втрати

Аґенція Bloomberg процитувала Джона Гілі, міністра оборони Великої Британії, який повідомив із посиланням на дані розвідки: «Чисельність російської групи військ в Україні стабільно тримається на позначці близько 712 тис. осіб». Але за 12 років збройної аґресії ворогу вдалося окупувати лише 19,2 % теренів України. А за чотири роки «гарячої фази» війни — менше ніж 12 %.

«Від початку 2024 року російські війська просунулися менш ніж на 1,5 % української території», — наголосив Сет Джонс, американський експерт із питань безпеки, в інтерв’ю «Радіо Свобода». «Один кілометр окупованої української землі коштує їм 170 убитих або поранених настільки, що вони не повернуться», — стверджував Володимир Зеленський у розмові з The Atlantic. «Росія втратила з початку повномасштабного вторгнення в Україну близько 1,3 млн військових — вбитих і поранених», — заявив кореспондентці Deutsche Welle один чиновник НАТО високого ранґу.

«На полі бою загинули 55 тис. українських захисників», — повідомив, свою чергою, президент України Le Monde. Водночас, за його словами, залишається значна кількість зниклих безвісти воїнів. Натомість західні аналітичні центри оцінюють, що бойові втрати України могли бути значно вищими — між 100 тис. і 140 тис. полеглих.

Тим часом РФ усе ще має більший загальний мобілізаційний резерв. За оцінками Служби зовнішньої розвідки України, 25 млн осіб. Мобілізаційний резерв України, за оцінкою, поширеною часописом The Financial Times, — близько 1-1,2 млн осіб. Щоправда, як повідомила Bloomberg із посиланням на американський Інститут вивчення війни, у січні ц. р. армія РФ втратила приблизно на 9 тис. осіб більше, ніж спромоглася мобілізувати.

«Ніхто не може прорахувати»

Та все ж в Україні дужче прагнуть завершення війни. Адже руйнуються її міста й гинуть у т. ч. цивільні громадяни, тоді як у РФ населення не відчуває безпосереднього впливу й поразка не позбавить її незалежності.

Коли ж нарешті може завершитися ця кривава бійня? Під час спілкування зі журналістами на Мюнхенській конференції з безпеки Зеленський зазначив: «Сподіваюся, що ми зможемо завершити цю війну протягом року».

Ці сподівання виглядають аж надто оптимістичними на тлі показників, які повідомив генерал Сирський: «4,5 млн — уже підготовлений мобілізаційний ресурс, який ворог безпосередньо може залучити для поповнення своїх частин. 2026-го росіяни планують рекрутувати 409 тис. особового складу». «Немає жодних ознак того, що росіяни збираються зупинятися», — констатував він.

На запитання «Стратегічний перелом у війні на нашу користь можливий 2026 року?» головнокомандувач відповів: «За умов досягненні переваги у технологіях, виграші змагання економік, підтримці наших партнерів і союзників, створенні власного виробництва».

Втім, у британській телерадіокорпорації Бі-бі-сі слушно зауважили: «Головна таємниця війни на виснаження, яку ведуть РФ та Україна, полягає в тому, що ніхто не може прорахувати, коли ж саме станеться цей переламний момент і знесилений супротивник впаде під тяжкістю власних проблем. Занадто багато змінних у цьому рівнянні. Москва і Київ, вочевидь, розраховують, що першим «втомиться воювати» саме опонент».

РФ зупинятися не хоче

Стосовно ж мирних перемовин між Україною, США та РФ Роман Костенко, секретар комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки зазначив: «Ми не за продовження війни, але з росіянами неможливо домовитись — їх можна лише зупинити на полі бою і зробити так, щоб вони далі не просувались. Це все, що можна вдіяти. Все інше призведе до подальшої ескалації».

«Будь-яка зупинка без залізобетонних гарантій безпеки буде використана ворогом для перегрупування та нового, ще потужнішого удару за якийсь час. РФ не має наміру зупинятися. І вона навмисно висуває такі умови, які б для нас було нереально виконати, і таким чином продовжувати війну. Бо в них є більш стратегічні цілі, ніж просто Донецька область. Вони прагнуть повернути під сферу впливу спершу Україну, а потім і всю Східну Європу, — пояснив депутат. — Тож перемовини зараз Україні невигідні. Якщо ми витримаємо до весни, розклад сил зміниться. Наше завдання — зупинити ворога на полі бою, довести його втрати до 50 тис. щомісяця та збивати 80-90 % дронів ще на перетині кордону. Тоді не РФ диктуватиме умови з вимогами віддати території, а Україна говоритиме: поверніть нам атомну електростанцію, Кінбурнську косу та Нову Каховку».

Коментарі експертів

Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнеґі за міжнародний мир:

— Тактика Росії не дозволяє їй досягати значних результатів на полі бою. Путін зробив ставку на те, що постійний тиск на широкому фронті, зрештою, призведе до краху з українського боку. Але те, як воюють російські сили, не спричинить значних оперативних проривів. Попри те що РФ формально виконує плани з набору близько 35 тис. осіб на місяць, більшість новобранців ідуть лише на заміну втрат. Тенденції набору дедалі частіше свідчать про те, що Москві буде складно витримувати наступальний тиск.

Іван Тимочко, український військовий експерт:

— Російська армія уже на максимумі їхніх можливостей. Пік їхніх можливостей уже почав спадати.

Дмитро Жмайло, виконавчий директор Українського центру безпеки:

— Росія робить ставку на піхоту, однак нові тактики, зокрема, інфільтрація крізь наші позиції, коштують їй іще більших втрат. Аби стримати наступ, нам потрібно досягти щодобового показника знищення російської піхоти на рівні близько 2 тис. осіб, аби темпи наших дій перевищували темпи їхнього поповнення. Відтак шанс вистояти 2026 року в нас є.

Денис Попович, український військовий оглядач:

— Ця зима стала випробуванням саме для запілля. Обстріли, знеструмлення, холод у квартирах — ворог намагався зламати суспільство та змусити нас до капітуляції. Але цей козир ми вже вибиваємо з його рук. Попри концентрацію резервів, чисельність окупаційних військ тримається на приблизній позначці 710 тис. Це дозволяє лише перекривати втрати, але не створювати потужний кулак для стратегічного прориву. Тенденції війни свідчать: захопити Донбас за цей сезон ворогам не вдасться. А перенести війну на 2027 рік завадить економіка — проблеми там накопичуються, як снігова куля. Коли черговий наступ захлинеться, прийде розуміння, що час домовлятись. Мій прогноз залишається в силі: цей момент настане навесні-влітку 2026-го.

Костянтин Машовець, експерт Центру військово-політичного дослідження:

— Кремль, вочевидь, протягом цього року здійснить ще одну (причому, ймовірно, останню в цій війні) спробу завершити її силовим способом на потрібних йому умовах. Якщо і вона зірветься, як і попередні, тоді справді отримаємо реальні шанси на завершення війни.

Олександра Матвійчук, українська правозахисниця:

— Я українська лавреатка Нобелівської премії миру. І в мене є запитання. Чому рік перемовин Трампа став найсмертоноснішим для цивільних в Україні від початку повномасштабного вторгнення? Кількість полеглих і поранених зросла на 31 % порівняно з попереднім роком. Чому Путін не дозволяв собі таких жорстоких ударів по цивільній інфраструктурі за президентства Байдена, якого Трамп називає «слабким», а тепер цілком знищує мирні міста і не звертає уваги на «сильного Трампа»?