Глобальні безпекові виклики

Мюнхенську конференцію з безпеки цього року проводили з 13 по 15 лютого. Це одна з провідних світових платформ для обговорення глобальних безпекових викликів, де традиційно в центрі уваги зараз перебуває війна РФ проти України.

У заходах узяли участь близько 1 тис. учасників із понад 115 країн, близько 60 глав держав і урядів, лідери міжнародних організацій. Також до Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) прибули більше 50 керівників міжнародних утворень, серед яких — Європейський Союз (ЄС), НАТО, АСЕАН, Організація з безпеки та співпраці в Європі, Світовий банк, Світова організація торгівлі та багато аґенцій Організації Об’єднаних Націй. «Росіяни хочуть виглядати як могутній ведмідь, але рухаються зі швидкістю равлика», — заявив Марк Рютте, генеральний секретар НАТО в своєму виступі на сесії поза основною програмою, де близько 1 тис. делегатів обговорювали Україну, Іран й оборону Європи.

Марко Рубіо, державний секретар США, останньої миті скасував свою участь у зустрічі лідерів країн Європи, керівників ЄС, НАТО та президента України у так званому Берлінському форматі через конфлікт у розкладі. Та, виступаючи на конференції, він заявив, що під керівництвом Дональда Трампа Сполучені Штати можуть здаватися «прямими та різкими», але це лише тому, що вони «глибоко переймаються» щодо свого майбутнього і майбутнього Європи.

Глава американського зовнішньополітичного відомства все ж знайшов час зустрітися з Володимиром Зеленським у Мюнхені. Український лідер поінформував про ситуацію на фронті, постійні російські удари та наслідки атак на енергосистему. Однією з тем обговорення під час зустрічі була як можна допомогти Україні з ракетами для протиповітряної оборони (ППО) в умовах холодів. Окремо та детально сторони обговорили дипломатичний процес й перемовини у форматі Україна, США та Російська Федерація (РФ). Президент подякував Вашинґтону за конструктив і наголосив, що важливо, щоб заплановані на 17-18 лютого зустрічі в Женеві (Швейцарія) були результативними. Крім того, йшлося про послідовність наступних кроків. Київ вважає, що зрештою має відбутися зустріч на рівні лідерів України та РФ, аби вирішити найбільш проблемні питання.

А під час засідання з міністрами закордонних справ країн G7 державний запевнив, що Сполучені Штати налаштовані на подальші перемовини для завершення війни в Україні. Учасники обговорили нагальні питання, як-от поточні конфлікти, що загрожують миру і стабільності в Африці, Європі та на Близькому Сході. Також розмовляли про виклики реґіональній безпеці в Індо-Тихоокеанському реґіоні та Західній півкулі. Рубіо підтвердив прихильність Сполучених Штатів сприянню стабільності у Венесуелі та перемовинам про припинення російсько-української війни.

Водночас на Мюнхенської конференції оприлюднили спільний документ:

«Світ увійшов у період «політики тарана», а міжнародний порядок, який США створювали від 1945 року, тепер опинився під загрозою знищення через дії самого Вашинґтона. Більш ніж за останні 80 років міжнародний лад під керівництвом США опинився «під ударом». Наймогутнішим серед тих, хто «береться за сокиру», щоб трощити чинні правила й інституції, можна назвати президента США Дональда Трампа. «Бульдозерна політика» Вашинґтона дала окремі результати, зокрема, прориви щодо цільових витрат НАТО на оборону та припинення вогню між Ізраїлем і ХАМАСом. Але водночас залишається незрозумілим, чи справді таке «руйнування» розчищає ґрунт політиці підвищення безпеки та добробуту. Натомість можемо побачити світ, який став простором транзакційних угод замість принципової співпраці, приватних замість публічних інтересів, реґіонів під владою гегемонів замість універсальних норм.

Адміністрація президента Трампа вивела Сполучені Штати зі Всесвітньої організації охорони здоров’я та Паризької кліматичної угоди, а в січні ц. р. оголосила про вихід загалом із 66 міжнародних організацій. Також Вашинґтон закрив Аґенцію США з міжнародного розвитку. У Стратегії національної безпеки Сполучені Штати наголошують на «приматі націй» і на протидії «транснаціональним організаціям, що підривають суверенітет».

Політика Вашинґтона потужно впливає на Європу й Індо-Тихоокеанський реґіон, які десятиліттями покладалися на американські безпекові гарантії. За даними опитування Munich Security Index 2026, в усіх країнах G7 більшість респондентів уже не вірять, що політика їхніх урядів покращить життя майбутніх поколінь. У Франції, Великій Британії та ФРН цей показник перевищує 50 %».

У конференції також брав участь і Павло Ґрод, президент Світового конґресу українців (СКУ), який виступив офіційним партнером Українського дому. Ukraine House став спеціальним майданчиком, де підкреслили незмінну підтримку України з боку конференції, а також простором для дискусій, брифінгів і роботи української делегації. Цей майданчик висвітлював стійкість України й її центральну роль у безпековому ландшафті Європи. На тлі конференції президент СКУ також провів зустріч із українською громадою.

А Володимир Зеленський відвідав перше спільне українсько-німецьке підприємство, на якому почали виробляти ударні дрони для України. Йому передали перший безпілотний літальний апарати, виготовлений на цьому підприємстві. «Цього року Україна і ФРН планують виготовити для Збройних сил України 10 тис. дронів, оснащених штучним інтелектом і перевірених у бою», — заявив український лідер.

Він також отримав премію ім. Евальда фон Клейста, яку організатори Мюнхенської конференції з безпеки щорічно вручають за внесок у міжнародну співпрацю та вирішення конфліктів. Цього року премію отримав український народ за мужність і готовність чинити опір аґресору.

Президент України подякував партнерам. «Для мене велика честь бути тут та мати таких друзів українського народу. Також дякую Німеччині й її народу за підтримку від самого початку повномасштабної війни», — заявив він і наголосив, що ФРН наразі є країною, яка надає найбільші обсяги допомоги українській державі. Зокрема, Зеленський відзначив німецький внесок у побудову критично важливої системи ППО на тлі російських ударів по енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах.

Коментар експерта

Віктор Ягун, директор Аґенції з реформування сектору безпеки України:

— Мюнхенська конференція безпеки цього разу читалася не як «форум про мир», а як інструкція до реальності: війна входить у фазу, де вирішальним стає не один раунд перемовин, а те, хто першим зламається на дистанції. США демонструють дві лінії одночасно: політичний тиск «рухайтеся до угоди» і паралельне підвищення ставки на стримування РФ. Зеленський зізнається, що трохи відчуває тиск, але одразу ж ставить межу: компроміс не може означати втечу з власної території зі сотнями тисяч людей. Європа входить у роль не коментатора, а співучасника війни. ФРН і ключові європейські постаті намагаються утримати логіку «м’яч на боці Путіна», бо саме він затягує процес. Москва ж купує час, імітуючи процес. Конґрес США підштовхує адміністрацію президента до ескалаційних рішень зі стримуванню РФ: сенатор Вікер каже про необхідність розв’язати руки щодо Tomahawk і про додаткові санкції по російській нафті, а також акцентує зростання підтримки України серед виборців-республіканців. Для Кремля це сигнал: навіть якщо Білий дім торгується, інституційна Америка штовхає планку вгору. Головний висновок простий і неприємний: Мюнхен показав не «мир близько», а те, що всі готуються до тривалої гри. Кремль робитиме все, щоб перетворити перемовини на наркотик для Заходу й на інструмент розкладання України. Наш інтерес — зробити перемовини не замінником перемоги, а лише сервісним треком, паралельним до нарощування сили.

До слова

Думки українців щодо мінімально необхідних умов для укладання мирної угоди з РФ розділилися. 33,2 % респондентів вважають необхідним звільнення України від російських військ у кордонах 1991 року, а ще 25,5 % — у межах станом на 24 лютого 2022-го. Про це свідчать дані дослідження Центру Разумкова, оприлюдненого напередодні Мюнхенської безпекової конференції. Лише 3,7 % опитаних припускають повне виведення українських військ із Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, причому з усієї території цих областей у межах їхніх адміністративних кордонів. Порівняно з попередніми періодами вимоги до умов миру змінилися. Підтримка повернення до кордонів 1991 року знизилася з 51,5 % у червні 2024-го до 33,2 % у лютому ц. р. Проте зросла частка тих, хто припускає фіксацію кордонів по лінії фронту — з 9,4 % у червні 2024-го до 23,5 % у лютому 2026 року. Відтак респонденти категорично не готові поступитися ключовими аспектами можливої мирної угоди. 73,1 % вважають, що не можна поступитися реальними гарантіями безпеки України, 73,3 % — допомогою в економічному відновленні України, 72 % — відповідальністю РФ за воєнні злочини, 69,3 % — стягненням із РФ репарацій на користь України. 62,7 % упевнені, що не можна поступитися контролем України над Донбасом. 47,9 % вважають, що не можна поступитися курсом України на членство в ЄС, тоді як 40,2 % допускають такий компроміс. 48,6 % не готові поступитися вступом до НАТО, а готові розглянути такий варіант 38,3 %.