Перемовини на павзі

Спроби президента США врегулювати війну між Російською Федерацією (РФ) та Україною щоразу заходять у глухий кут. Вже понад рік американський лідер намагається зупинити кровопролиття, проте наразі результату немає: Путін продовжує накривати українські міста вогнем, гинуть цивільні, а населені пункти перетворюються на попіл. Тепер ситуацію ускладнили ще й війна на Близькому Сході. Тим часом Вашинґтон і РФ посилили спільний тиск на Україну з вимогою вивести Збройні сили України з Донбасу. В іншому випадку Трамп знову погрожує вийти з перемовин і цілковито перемкнути свою увагу на Іран.

Вплив війни проти Ірану

Перші раунди перемовин РФ, України та США відбулися 23-24 січня та 4-5 лютого ц. р. в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ), а третій — 17-18 лютого у Швейцарії. Наступну зустріч планували провести на початку березня, але бойові дії на Близькому Сході завадили її організувати.

Георгій Тихий, речник Міністерства закордонних справ України, це підтвердив. «Від консультацій не відмовлялися, їх не скасовували. Просто відтермінували в часі. Тому не треба шукати якесь подвійне дно», — пояснив він і зазначив, що команди між собою спілкуються щодня, тож робочий контакт відбувається.

Однак проблема полягає у тому, що для просування процесу вперед, потрібні очні зустрічі, а в ідеалі — зустріч лідерів. «Ми продовжуємо дотримуватися позиції, що зустріч лідерів здатна розблокувати і досягти прориву в мирному процесі. На жаль, з російського боку як не бачили, так і не бачимо готовності до такої зустрічі. І загалом не бачимо готовності з боку РФ до дипломатії. Бачимо ставку на війну, на спробу досягнути своїх цілей військовим шляхом. Хоча досягнути їх військовим шляхом не вдасться. Це вже зрозуміло з поля бою», — наголосив дипломат і додав, що якщо буде нова інформація по домовленостях щодо нового раунду, про це обов'язково повідомлять.

Дмитро Пєсков, речник Кремля, також сказав, що процес перемовин наразі перебуває на павзі. Він додав, що Кирило Дмітрієв, посланець Путіна, продовжує працювати в рамках двосторонньої робочої групи РФ і США.

Михайло Галузін, заступник міністра закордонних справ РФ, теж повідомив, що конкретна дата і місце нової зустрічі невідомі. Крім того, до кінця не сформульований порядок денний — одним із головних питань залишається питання територій.

В американців інші пріоритети

Один із європейських дипломатів назвав відвернення уваги Сполучених Штатів на Близький Схід катастрофою для Європейського Союзу й України. Брюссель отримав повідомлення про затримку постачання американської зброї Україні, особливо засобів протиповітряної оборони. Кая Каллас, глава європейської дипломатії, назвала теперішню ситуацію проблемою.

Ще в лютому ц. р. радники президента Франції приїжджали до Москви й наполягали на участі європейських партнерів України у мирному процесі. Однак Юрій Ушаков, помічник президента РФ, у різкій формі відмовив їм, скориставшись обсценною лексикою. «Європейці витрачають усі свої зусилля на те, щоб переконати українців продовжувати війну, натомість Росія впевнена, що перемагає і динаміка на фронті для російської армії позитивна», — прокоментував Пєсков.

Проте Андрій Мельник, постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй (ООН), спростував цю брехню. «Те, що ми спостерігаємо, — це ретельно зрежисована вистава, яку Росія продовжує розігрувати, — заявив він. — Москва створює ілюзію неминучої перемоги та демонструє нібито готовність диктувати умови капітуляції України». У відповідь Василь Небендзя, постійний представник РФ при ООН, заявив, що Україна не готова до дипломатії і незабаром зіштовхнеться з новими умовами «врегулювання».

Та й переважна більшість українців (71 %) уже не вірять, що перемовини України, США та РФ приведуть до сталого миру, а вірять у це лише 25 %. Про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології. 52 % заявили про відсутність ознак, що Росія готова зупинити війну і недовіру до російської сторони. Інші причини називали рідше: перемовини та війна вже довго тривають і без результату (14 %), влада України робить недостатньо для цього (10 %), не вірять у обіцянки та підтримку від Заходу з підтримки миру (10%). Соціологи зазначили, що зараз українці можуть загалом прихильно ставитися до факту самих перемовин, але розглядають це не як шлях до миру, а як спосіб продемонструвати, що саме РФ є завадою для цього.

Наразі ж довелося обмежитися черговими двосторонніми перемовинами минулого тижня на Флориді. Рустем Умеров, секретар Ради національної безпеки й оборони України та керівник української перемовної команди, повідомив, що під час зустрічей вдалося досягти прогресу в узгодженні позицій і звузити коло невирішених питань. А Стів Віткофф, спецпосланець президента США, назвав згадані перемовини «конструктивними» і такими, що «ґрунтувалися на прогресі та зосереджувалися на ключових моментах для визначення міцної та надійної системи безпеки для України».

Пряма мова

Володимир Зеленський, президент України:

— Зрозуміло, що увага американської сторони в цей час — передусім ситуації навколо Ірану й у тому реґіоні, але й цю війну РФ проти України треба завершувати. Це сприймають однаково всі у світі й я дуже вдячний американському суспільству за чітку підтримку нормального, достойного миру для України. Важливо, щоб в аґресора не було винагороди за цю війну. І важливо, щоб ми всі не були змушені повертатися до війни через місяці або роки, тобто щоб гарантії безпеки для України та всієї Європи були достатніми для миру — для надійного миру. Після повернення нашої перемовної групи в Україну з Флориди є сигнали про можливе продовження обмінів, і це було б справді дуже хорошою новиною та підтвердженням, що дипломатія працює. Загалом же ситуація залишається доволі прозорою: Путін війну закінчувати не хоче. Але головне, що бажає світ. Ми всі разом повинні робити все можливе і будемо й надалі робити все можливе, щоб закінчити цю війну.

Валерій Димов, політолог:

— На тлі цієї павзи позиції сторін не залишилися незмінними. За час, поки нову зустріч не можуть узгодити, позиція України стала сильнішою. Київ уже не виглядає стороною, якою можна знехтувати або про яку можна домовлятися без неї. Трамп тепер залежить від своїх союзників. Україну інакше побачили ті країни, які раніше не надто вникали в цю війну. Зокрема, йдеться про держави Перської затоки, а також про людей, пов'язаних із близькосхідними інвестиційними фондами, які раніше дивилися на Україну як на щось далеке. Тепер ця розмова вже виглядає інакше. Ми були не за столом, а в меню. Нам свідомо не давали козирів, але зараз ми їх отримали. Через це українська позиція у можливих нових перемовинах стала вагомішою.

Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень:

— Зараз навряд чи щось суттєве станеться, бо занадто сильно США займаються питанням Близького Сходу. Тому мотивація чогось іншого може бути відсутня. Ми отримали сигнал, що США ще пам'ятають про війну в Україні та хочуть повернутись до перемовного треку. Також з’явилася інформація про те, що РФ пропонувала США в обмін на те, що не допомагатиме Ірану, відповідного кроку від Вашинґтона щодо України. Цією заявою Москва підтвердила, що підтримує іранський режим. Тож тепер в американському політикумі постало запитання, якщо РФ воює по суті проти США, навіщо тоді її мирити з Україною і тиснути на українську сторону, чому б це не робити в бік російської, яка на одному боці з теперішнім американським ворогом — Тегераном. Чи вдасться це втілити в життя, покаже квітень.