Година, з якої почалося століття
Історія Катедри Св. Володимира в Торонто
Минулого тижня в Абу-Дабі, столиці Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), після тривалої павзи відновилися тристоронні перемовини делегацій України, США та Російської Федерації (РФ).
Віз і нині там
Під час попереднього раунду їхніх перемовин у Женеві 17-18 лютого ц. р. сторони зайшли у глухий кут. Росіяни вимагали передати їм підконтрольну Україні частину Донецької області й зафіксувати лінії фронту на поточних позиціях. У Києві категорично на таке не погодилися. Чи змінилися відтоді позиції сторін? Віз і нині там.
6 листопада Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, запевнив, що делегація з Києва наполягатиме на територіальній цілісності. Того ж дня джерело в Москві повідомило Financial Times, що російський диктатор продовжує вимагати від України, щоб вона зреклася всієї Донеччини.
9 листопада Дональд Трамп на запитання журналіста «Чи очікуєте, що все завершиться існуванням вільної та незалежної України?» відповів: «Гадаю, що ми це зробимо. І я думаю, що це станеться. Та вони отримають Україну трохи іншої форми».
Глава Білого дому таким чином засвідчив, що не вважає непорушною територіальну цілісність країни, з якою США двічі — 2008-го та 2021 року — підписували Хартію про стратегічне партнерство. Дипломат Роман Безсмертний пояснив, що для американського президента перемовний процес є лише прикриттям для реалізації його бізнесових інтересів.
Імовірно, саме тому територіальне питання відклали на другий день перемовин. Джерело у Вашинґтоні пояснило Бі-бі-сі, що сторони «не вирішать територіальне питання доти, доки не дізнаються про те, якою буде архітектура безпеки після війни».
Схоже, росіяни погодилися відкласти територіальне питання, щоб підіграти американцям — імітацією прагнення до миру лати черговий привід не застосовувати санкції проти Кремля. Завдяки цьому маневру в Москві, вочевидь, сподівалися ще й виторгувати політичні поступки. Хоча б нейтралітет України.
Чергова дискусія
Напередодні перемовин джерело в російській делегації повідомило Reuters про ще один тактичний хід Кремля: зробити створення нової системи безпеки для Європи головним напрямком перемовин щодо завершення війни в Україні. За задумом Москви, українське врегулювання має стати лише частиною ширшої дискусії про безпеку всього європейського континенту.
Зосередження перемовин на новій системі європейської безпеки замість пошуку шляхів припинення бойових дій, звісно ж, не наближає завершення війни, а навпаки — відтягує його. Тим паче, що коли Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, заявив 10 листопада, що мета майбутніх перемовин полягає в пошуку «чесного балансу інтересів», за якого жодна зі сторін не опиниться під загрозою, то водночас визнав: «Як це зробити — не знаю».
А Юрій Ушаков, помічник кремлівського диктатора, назвав зустріч у тристоронньому форматі «попередньою». За його словами, високих очікувань від неї не має бути, бо сторонам ще потрібно працювати для виходу на мирну угоду щодо України.
Відтак Кирило Буданов, керівник Офісу президента України, який входив до складу української делегації на перемовинах в Абу-Дабі, повідомив, що також не розраховує на значний прорив під час цього раунду перемовин. Він окреслив такі очікування від перемовин: «Розраховую, що діалог в ОАЕ дасть практичний результат і ми зможемо домовитися про наступні етапи повернення наших людей додому».
10 листопада співрозмовник, наближений до української делегації, розповів журналістам: «За результатами першого дня тристоронніх перемовин є важливий результат роботи нашої делегації — вдалося досягти домовленості про масштабний обмін полоненими найближчим часом».
11 листопада Володимир Мединський, помічник володаря Кремля, який очолював делегацію держави-аґресорки на перемовинах, підтвердив принципову домовленість про масштабний обмін. Водночас не уточнив ані те, скільки саме людей можуть повернути додому в межах цієї домовленості, ані те, коли планують провести обмін.
Територіальний тупик
Водночас Стів Віткофф, спеціальний посланець президента США, по суті, дезавуював наратив Трампа про «Україну трохи іншої форми», і заявив, що Сполучені Штати та європейські партнери погодили спільну позицію щодо принципів майбутніх домовленостей про завершення війни. Зокрема, за його словами, будь-які угоди мають поважати суверенітет і територіальну цілісність української держави. Отже, Москва й надалі претендує на українські території, вважаючи їх російськими
Своєю чергою, Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, заявив, що Київ передав партнерам свої пропозиції щодо перемир’я в Чорному морі та енергетиці й наразі очікує на відповідь РФ. На що глава російської дипломатії заявив, що Москва не погодиться на перемир’я, не розуміючи, що буде потому.
Тож Кая Каллас, висока представниця ЄС зі закордонних справ і політики безпеки, констатувала, що Росія не демонструє готовності вести мирні перемовини добросовісно, а висуває максималістські вимоги. Проте Марко Рубіо, державний секретар США, запевнив, що перемовини були дуже продуктивними, провели багато роботи, консультації дали значні результати». Однак застеріг від надмірного оптимізму щодо термінів досягнення миру. На його думку, «наразі не можна казати про те, що питання врегулювання перебуває на межі остаточного вирішення».
Шукають компромісів
Клер Гатінуа та Луї Ембер, оглядачі французької Le Monde, утім, скептично оцінили результати перемовин: «Чотири години балаканини і жодного відчутного прориву. Поки Кремль не погоджується на припинення вогню, Вашинґтон шукає нових компромісів із Москвою, що дедалі дужче непокоять європейських союзників України».
«Американська сторона порушує питання створення нової архітектури європейської безпеки, яка враховувала б інтереси РФ. Та в Європі побоюються, що це дозволить Кремлю висувати ширші вимоги, а питання негайного припинення бойових дій відійде на другий план», — пояснило видання.
Американське бачення майбутньої архітектури безпеки в Європі окреслив і Джаред Кушнер: постійні консультації з питань безпеки; надійний зв’язок на випадок криз, щоб запобігати загостренню конфліктів; більша прозорість у військовій сфері; взаємні кроки, щоб знизити ризики ескалації; довготривала безпека й стабільність у Європі. На що політолог Володимир Дубовик сказав: «Бажання тиснути на Москву або/і підтримати Україну не вбачається».
Британська The Telegraph розповіла таке: «Представники президента США, які займаються питаннями мирного врегулювання, запропонували компромісний варіант: Росія отримує повний контроль над лінією фронту на Донбасі, при цьому Київ зберігає за собою міста в цьому реґіоні, які залишаються під його контролем. Однак джерело в українських колах, наближене до перебігу перемовин, повідомило, що Київ «ніколи цього не визнає».
Дипломатична спецоперація
Врешті-решт вимоги Кремля оприлюднив Олексій Дробінін, директор департаменту зовнішньополітичного планування Міністерства закордонних справ РФ: «Гарантії безпеки можуть реалізовуватися через створення нових оборонних союзів або укладення комплексних політичних домовленостей».
За цими пропозиціями проглядає прагнення Кремля послабити НАТО, а в перспективі — демонтувати теперішню систему європейської колективної безпеки. Стосовно ж політичних домовленостей із ними вже ні в кого немає ілюзій щодо того, чи стане Кремль їх дотримуватися.
Марко Міхкельсон, голова комісії естонського парламенту з питань закордонних справ, назвав перемовини в Абу-Дабі «російською дипломатичною спецоперацією для підвищення ставок у війні та спробою домогтися демонтажу європейської системи безпеки». А військовий експерт Владислав Селезньов зауважив, що контури майбутньої безпекової угоди залишаються розмитими, а гарантії не передбачатимуть зобов'язань, аналогічних ст. 4 і 5 Північноатлантичного договору. Тому, на його думку, всі ці обіцянки — пустопорожні.
Поки Україна домагається надійних гарантій безпеки та конкретних кроків до перемир’я, Москва намагається перетворити перемовини на дискусію про новий світовий порядок. А Вашинґтон наразі не демонструє готовності змусити Кремль відмовитися від своїх максималістських вимог.
Тим часом цікаву інформацію оприлюднило Axios: російська делегація в ОАЕ буцімто заявила, що Путін розпочав війну проти України тому, що Джо Байден не відповів на його листа 2021 року.
Історія Катедри Св. Володимира в Торонто
Електрику та питну воду можна отримувати з океану
Українські студенти отримали чудову нагоду
Ветеран російсько-української війни переміг в Іспанії
Перемовників Дональда Трампа хочуть усунути