Міґрація до України

Через критичний некомплект у бригадах Збройних сил України депутати Верховної Ради пропонують переглянути умови мобілізації. Серед них — посилювати критерії для підприємств, які хочуть отримати статус критично важливих і бронювати працівників. Натомість підприємці починають завозити робочу силу з-за кордону. Так незабаром в Україні залишаться працювати лише пенсіонери, діти та іноземні міґранти. Можливо, краще було б іноземців відправляти на фронт, ніж змінювати етнічний склад держави?

Українців — на фронт, замість них — іноземці

Ситуація з мобілізацією в Україні перебуває у вкрай складному стані та потребує термінових змін. Зокрема, пропонують запровадити модель «економічного бронювання» з офіційною оплатою за відтермінування від служби, також обговорюють необхідність масової перевірки інвалідностей і перегляду чинних бронювань на підприємствах.

Представники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки разом із Службою безпеки України (СБУ) ходять про підприємствах. Народний депутат Руслан Горбенко зазначив, що важливо знати, чи справді збільшення кількості заброньованих працівників призводить до зростання виробництва.

«Якщо 100 людей виробляло продукцію на 100 млн грн, а раптом на підприємстві стало 200 людей, а виробляють продукції на 120 млн, треба перевіряти», — зауважив він.

Проте до України вже приїжджають трудові міґрантів із інших країн. Тож відбувається розшарування суспільства зсередини.

Кирило Буданов, голова Офісу президента України, доручив Міністерству закордонних справ і СБУ терміново переглянути країни міґраційного ризику для спрощення залучення трудових міґрантів. Наразі таких є 70. Серед них — Афганістан, Єгипет, Ірак, Пакистан, Марокко, Таджикистан, Бангладеш та низка інших.

Українці обурюються, що Російська Федерація (РФ) платить найманцям великі гроші, щоб ті йшли вбивати українців, а в Україні гинуть найкращі, щоб захистити добробут чужинців. «А може, варто б було подумати, як допомогти українцям, зберегти роботу, підтримати малий і середній бізнес, згадати про тих, хто від початку війни тримає фронт і тил в Україні? — задаються питання користувачі соціальних мереж. — За що воюють найкращі? За те, щоб заробітчани спокійно собі плодилися в Україні, заробляли гроші і прогулювали їх в шинках? Це не дешева робоча сила, бо їм платять більше ніж нам, це не професіонали, які мають цінність, а незрозуміло що!».

800 доларів за прибирання?

Окрему дискусію викликали чутки про зарплати іноземцям. Блогер, який називає себе Пашком Угорським, заявив у Tik-Tok, що трудові міґранти отримуватимуть «грубі гроші». «Трудові міґранти з Індії їдуть на роботу до Івано-Франківська прибирати вулиці. Зарплата від 800 USD на місяць, плюс оплата житла, — поділився він. — Чому ж на таку роботу не беруть самих українців, які отримують значно менші заробітні плати за складніші завдання».

Користувачка Василина попередила про можливі проблеми: «Можу трошки прогнозувати майбутні соціальні проблеми, що виникнуть на тлі різниці культури та релігії. Жінки та діти опиняться у найбезпечному оточенні. Щоб зрозуміти, достатньо поспостерігати ставлення цих людей до жінок і дітей в їхніх традиціях».

В Україні навіть зареєстрували петицію проти трудових міґрантів. Її авторка Юлія Чубарєва зазначила, що потрібно розробити та впровадити державну стратегію захисту національного ринку праці, що передбачає пріоритетне бронювання громадян України та залучення діаспори замість іноземної міґрації.

Вона висунула вимогу запровадити програму «Трудове повернення», надати гарантоване бронювання від мобілізації для громадян України (зокрема тих, хто виїхав до 2022 року), які готові повернутися в Україну для роботи в критичних галузях (будівництво, енергетика, виробництво).

Також дописувачка зазначила, що на підставі ст. 10 Конституції України, необхідно встановити обов'язковий іспит з української мови та історії для будь-якого іноземного працівника. А також, що іноземців працездатного віку, які претендують на перебування в Україні, мають залучати до оборони держави через контрактну службу в Збройних силах України (ст. 17 Конституції). Право на цивільну роботу в запіллі має бути захищеним привілеєм громадян України.

Спроби розколу суспільства?

Відтак Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної оброни України, зробив важливу заяву щодо загрози інформаційних операцій, спрямованих на дестабілізацію українського соціуму. За його словами, питання залучення іноземної робочої сили найближчим часом стане об'єктом активних маніпуляцій. Він наголосив, що тему іноземних трудових міґрантів «розхитуватимуть» для створення внутрішньої напруги в Україні. Цей наратив активно підігріватимуть російські спецслужби та пропаґандисти, намагаючись спровокувати конфлікти всередині суспільства.

Посадовець зазначив, що розуміє потреби українського бізнесу, який наразі стикається з гострим дефіцитом вільних робочих рук через війну та міґраційні процеси. Проте вирішення цієї проблеми потребує зваженого підходу. На його думку, ключовим елементом справедливості в цьому питанні має стати залучення іноземців не лише до економічного сектору, а й безпосередньо до захисту України. «Справедливість, на мою думку, полягає в більшому залученні іноземців саме до Сил оборони України шляхом рекрутингу», — наголосив лейтенант.

«За що ж ми тоді воюємо: щоб знищити власну ідентичність?», — заявив, своєю чергою, Максим Жорін, заступник командира Третього армійського корпусу. — Іноземці повинні отримувати право працювати в Україні лише після служби в ЗСУ. Йдеться саме про контракт на бойових посадах, а не будь-яку іншу роботу».

«Міґранти вбивають наших жінок за кордоном, а ми хочемо цей непотріб привезти до України, — обурився Станіслав Бунятов, командир підрозділу ударних авіаційних комплексів 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ . — Головна проблема полягає у нерівності прав між приїжджими та громадянами України. Міґранти матимуть більше прав, ніж чоловіча частина населення, яку зобов’язують воювати за країну й обмежують у багатьох конституційних правах. Україна повинна мати чіткі та жорсткі фільтри для тих, хто бажає жити та працювати в державі. Пропоную базувати міґраційну політику на двох фундаментальних принципах: знання державної мови та обов’язкове проходження військової служби».

Рекрутинг іноземців

Відтак Кирило Буданов ініціював створення центру рекрутингу іноземців. «Україна потребує створення єдиного координаційного центру залучення іноземців на військову службу. Це має бути структурний підрозділ, який охопить усі етапи — від пошуку до повного забезпечення», — заявив він.

Генерал провів нараду щодо змін підходів до залучення іноземців до лав сил оборони. Він зібрав як військових, так і парламентарів для напрацювання ефективної форми рекрутингу, яка дозволить подолати наявний хаос. Ключова ідея — «єдине вікно». Не десятки структур і не місяці бюрократії, а один центр, який шукає людей, організовує їхню логістику в країну, навчає та супроводжує під час служби. «Дуже показово, що одразу окреслено терміни. Буданов зазначив, що до кінця травня має бути готовий механізм, визначений підрозділ у структурі Міністерства оборони та підготовлені зміни до законодавства. Це конкретний план дій, мета якого — поповнення війська», — прокоментував блогер Олексій Голобуцький.

Ідею визнали продуктивною, тож кремлівські ресурси кинулися в атаку міжнародний рекрутинг до ЗСУ. Мережі Big News Network, The Mainstream Media, Pravda та сайти-клони RT поширили близько 300 маніпулятивних публікацій. В їхній основі — перекручені заяви Ґуставо Петро, президента Колумбії, який назвав громадян своєї країни, що воюють у лавах ЗСУ, «найманцями», які «гинуть без причини». Ці тези використали для формування неґативного образу участі іноземців у захисті України.

Пряма мова

Данило Гетманцев, голова фінансового комітету Верховної Ради України:

— Мир треба вибороти. Над цим працює президент. І ми всі маємо підтримати цю роботу. Окремі фахівці пропонують покластись на «залучення» в Україну міґрантів. Вирахувати, скільки сотень тисяч або мільйонів переселенців з інших країн буде «достатньо», щоб гарантувати стабільність ринку праці, покрити потреби економіки в робочій силі і забезпечити певну рівновагу системи соціального забезпечення. Втім, я не прибічник «механічних моделей», в яких людина є тільки ресурсом для балансування потреб економіки. Тому вважаю необхідним якнайшвидше відмовитись від стратегії «споглядання», перейти до рішучих дій, щоб відвернули ризики демографічної катастрофи. Та зробити це не шляхом «міґраційного заміщення».