Війна без перемоги

Марко Рубіо, державний секретар США, заявив, що війна закінчиться не військовою перемогою однієї зі сторін, а завдяки домовленості, досягнутій шляхом перемовин, бо інакше — не на користь жодній зі сторін. «Тож зупинити її цілком логічно. На жаль, у зовнішній політиці та в таких питаннях, як це, іноді те, що здається логічним, не обов'язково стається, — зауважив він. — Ми будемо готові це зробити, де б не з'явилася можливість змінити ситуацію на краще та подолати розбіжності між цими двома сторонами».

Здобуття переваги

Девід Петреус, колишній директор ЦРУ, вважає, що російсько-українська війна наближається до моменту, коли вирішальне значення матиме здатність сторін адаптуватися до нових умов і масштабувати власні військові розробки. Він зазначив, що протягом значної частини війни однією з головних переваг України залишалася її здатність швидко вчитися. Українські військовослужбовці, інженери, представники розвідки й оборонні підприємства могли оперативно знаходити проблеми, створювати рішення, перевіряти їх безпосередньо на полі бою та вносити необхідні зміни.

Проте сама адаптація ще не означає отримання переваги. Вона стає справді ефективною лише тоді, коли нові розробки потрапляють на передову достатньо швидко та у необхідній кількості, щоб реально впливати на співвідношення сил.

Генерал визнав, що Російська Федерація (РФ) також покращила власні військові можливості та паралельно наростила обсяги оборонного виробництва. Проте Україна намагається відповідати на ці зміни та не дозволити РФ отримати вирішальну перевагу.

За словами експерта, українська стратегія перемоги насамперед передбачає недопущення великих успіхів російської армії. Він зауважив, що ефективна оборона на землі у поєднанні з безпілотними літальними апаратами (БПЛА), високоточною зброєю, системами управління боєм і протиповітряною обороною (ППО) вже не раз дозволяла стримувати наступ російських військ.

Ще одним важливим напрямком воєнної кампанії ексдиректор ЦРУ назвав ізоляцію окупованого Криму. Він наголосив на військовому та символічному значенні півострова для РФ. За його словами, Україна поступово перетворює те, що російський диктатор вважає «перлиною» свого завоювання, на додатковий тягар. «Ефект має кумулятивний характер. Кожен пошкоджений нафтопереробний завод (НПЗ) або знищена система ППО створює витрати, які Москва змушена компенсувати. А кожен крок у відповідь створює нову потенційну ціль», — зазначив експерт.

Дві стратегії

Українське військове керівництво розуміє, що одного лише утримання фронту недостатньо. Тому, за словами генерала, Україна дедалі активніше використовує далекобійні удари по російських НПЗ, логістичних центрах і складах із боєприпасами.

Водночас він звернув увагу на фінансову вразливість України. За оцінками українського уряду, дефіцит фінансування оборони становить 27 млрд USD. Петреус зазначив, що цей фактор має принципове значення, адже масштабування військових технологій є не меншою мірою фінансовою проблемою, ніж технологічною.

Україна, за його словами, здатна створити ефективний перехоплювач або далекобійний БПЛА, але технологічна перевага матиме реальний вплив лише за умови, що такі системи можна буде виробляти, постійно вдосконалювати й оперативно замінювати тисячами одиниць. Саме тому війна дедалі дужче перетворюється на протистояння двох різних підходів до перемоги.

Кремль розраховує на те, що людські ресурси України, її ППО, інфраструктура, фінансові можливості та західна допомога вичерпаються раніше, ніж російські. Українська ж стратегія полягає в тому, щоб не дозволити РФ досягти вирішальних успіхів і водночас завдавати їй військових, економічних і політичних втрат. «Жоден із цих результатів не є заздалегідь визначеним. Україні не потрібно завойовувати Москву. Їй потрібно продемонструвати, що Росія не може просуватися вперед із прийнятними витратами, що український військовий та економічний тиск може тривати, і що західна підтримка зберігатиметься. Європейські партнери Києва можуть допомогти забезпечити останнє, розглядаючи оборонно-промислову базу країни як продовження своєї власної», — додав генерал.

На його думку, посилення економічного тиску має доповнювати військові зусилля України. Йдеться, зокрема, про обмеження російських доходів від експорту енергоресурсів і перекриття міжнародних мереж, що забезпечують фінансування війни Путіна. Петреус вважає, що закон Ліндсі Ґрема про «пекельні» санкції проти РФ міг би посприяти цьому. «Мета полягає не в тому, щоб покарати росіян, а в тому, щоб змінити розрахунки Путіна. Серйозні перемовини стануть можливими, коли він дійде висновку, що ще один рік війни радше ослабить Росію, ніж зміцнить її», — пояснив він.

Підсумовуючи, ексдиректор ЦРУ зазначив, що важливішим результатом війни може стати поява суверенної України, яка буде ще тісніше інтегрована з Європою та матиме найдосвідченіші й найздібніші збройні сили на континенті.

Ворог уже у Європі

Тим часом британська The Telegraph написала, що колишніх військових західних спецпідрозділів могли залучати до підготовки російських громадян і чинних військовослужбовців у приватних тренувальних таборах у Європі. Частина цих людей могла згодом брати участь у війні проти України.

За даними видання, оцінювання проводили для розвідувальних структур альянсу «П’ять очей». У документі, копію якого має редакція, нібито з «високим ступенем упевненості» йдеться про те, що західних військових ветеранів вербували як інструкторів для росіян.

Службова записка ґрунтується на розмовах із двома колишніми військовими австралійського спецназу та чинним резервістом. Вони стверджують, що отримували пропозиції працювати інструкторами в тренувальних центрах у Болгарії та Сербії, де серед клієнтів нібито були громадяни РФ.

Окрему увагу в документі зосередили тренувальному центру Alfa-Metal у Медждені на півночі Болгарії. У записці стверджується, що серед інструкторів центру могли бути колишні представники британської SAS, австралійського полку командос, американських правоохоронних органів і спецпідрозділів Військово-морських сил США.

Alfa-Metal пропонує, зокрема, підготовку бійців і поглиблені снайперські курси. Вартість окремих програм становить близько 4 тис. EUR з людини. Їх рекламують для майбутніх солдатів приватних військових компаній, охоронців і фахівців корпоративної безпеки.

За даними службової записки, після початку повномасштабного вторгнення РФ до України приватні тренувальні табори в Європі нібито продовжували приймати громадян РФ, зокрема, на курси зі сучасної тактики ближнього бою.

На сайті Alfa-Metal також розміщували зображення зі символікою SAS, а близько шести місяців тому компанія публікувала в LinkedIn вакансію для інструктора з досвідом служби у британському спецпідрозділі. Водночас сама компанія ці твердження категорично заперечує. Представники Alfa-Metal заявили журналістам, що після початку повномасштабної війни не тренували громадян РФ і ніколи не наймали колишніх військових SAS для їхньої підготовки.

Та видання звернуло увагу на можливі зв’язки Alfa-Metal із російською приватною охоронною компанією Alfa Region, що базується у Санкт-Петербурзі. У матеріалах Alfa Region раніше рекламували тренувальні курси за участю інструкторів із досвідом служби у спецпідрозділах і поліції Болгарії, США, РФ, Греції, Ізраїлю й України.