«Карфаген» у прокуратурі

Справа «Карфаген», обшуки в Офісі генерального прокурора України (ОГПУ), відставка Руслана Кравченка та затримання його соратника Сергія Кропиви перетворилися на одну з найгучніших криз у правоохоронній системі України.

З чого все почалося

Операція з промовистою назвою «Карфаген» починалася як розслідування діяльності групи посадовців, яких Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП) запідозрили у «дахуванні» шахрайських кол-центрів. Але за кілька днів історія вийшла за межі кримінального провадження.

На початку вересня НАБУ і САП провели масштабну операцію в ОГПУ. Одним зі затриманих став Сергій Кропива, заступник начальника Департаменту міжнародно-правової співпраці відомства. За версією слідства, Кропива, якого на записах НАБУ називають «Канцлером», міг очолювати злочинну організацію, яка системно отримувала гроші від шахрайських кол-центрів.

У матеріалах справи йдеться про те, що група нібито забезпечувала безперешкодну роботу кол-центрів, які ошукували громадян України й інших країн. Тим, хто не погоджувався платити, могли створювати проблеми — зокрема, проводити показові обшуки й інші слідчі дії. НАБУ і САП також заявили про легалізацію більш ніж 89,9 млн грн, отриманих злочинним шляхом. А до ОГПУ прийшли з обшуками.

Таємний зв’язок

Формально Кравченко не є підозрюваним у справі «Карфаген». Reuters повідомила, що його не звинувачували та не називали підозрюваним. Сам Кравченко заперечував будь-яку причетність до діяльності кол-центрів. Але проблема для генпрокурора полягала в іншому.

Один із ключових фігурантів справи працював у підпорядкованій йому структурі. Ба більше, у матеріалах, які розглядали під час обрання запобіжних заходів, слідство порушувало питання про зв'язки Кропиви з оточенням Кравченка. Зокрема, у матеріалах справи йдеться про листування, з яких, за версією слідства, випливає його участь у ремонті будинку Кравченка. Це ще не доводить злочинної причетності самого генпрокурора, але саме такі деталі зробили історію політично та репутаційно вибуховою.

7 вересня Кравченко подав заяву про відставку. Спершу він характеризував ситуацію як політичний тиск і заявляв про незгоду з висунутими претензіями. Однак за тиждень ситуація змінилася радикально.

14 вересня Кравченко заявив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Це стало своєрідним поворотом сюжету: замість того щоб залишатися головним об'єктом політичних претензій через скандал у власному відомстві, генпрокурор вийшов із прямим звинуваченням на адресу керівника головного антикорупційного органу.

За словами Кравченка, Кривоносу нібито інкримінували підроблення офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому обсязі. Окремо генпрокурор заявляв про проблеми навколо усиновлення Кривоносом дитини 2009 року.

Кравченко також звинувачував НАБУ і САП у тому, що під час обшуків у межах «Карфагена» вони нібито отримали доступ до матеріалів інших кримінальних проваджень і намагалися використати їх для блокування розслідувань щодо самих антикорупційних органів.

Але тут сталася принципова річ. ОГПУ офіційно заявив, що Кривоносу підозру не повідомляли. Тобто між публічною заявою самого Кравченка й офіційною позицією прокуратури виникла очевидна суперечність. НАБУ і САП також відкинули звинувачення Кравченка.

Чому втрутився Зеленський

Після заяви Кравченка президент України заявив, що у генпрокурора тепер лише один шлях — звільнення, і закликав Верховну Раду (ВРУ) невідкладно підтримати це рішення. Того ж дня Зеленський своїм указом відсторонив Кравченка від посади. 15 вересня 317 народних депутатів дали згоду на його звільнення. Відтак президент підписав указ про звільнення Кравченка. 17 вересня виконання обов'язків генпрокурора поклали на Антона Ковальського.

Окремим сюжетом став виїзд Кравченка за кордон у ніч на 14 вересня — буквально в день, коли він заявив про підозру Кривоносу. Кравченко пояснював поїздку службовим відрядженням до Парижа (Франція). За даними ОГПУ, його відрядження завершилося 18 вересня.

Однак після цього він в Україну не повернувся і на роботу не вийшов. 21 вересня Кравченко подав заяву про звільнення з органів прокуратури, а Антон Ковальський підписав відповідний наказ. Таким чином, історія завершилася для Кравченка не просто втратою посади генерального прокурора. Він остаточно покинув систему прокуратури.

Але що ж буде з Кропивою? Це одна з найбільш незручних частин історії. Після початку скандалу Кравченко заявляв про необхідність кадрових рішень, однак уже після його звільнення стало відомо, що Кропива певний час формально залишався працівником ОГПУ.

За даними Центру протидії корупції, попри статус підозрюваного і рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) про тримання під вартою з альтернативою застави у 120 млн грн, його не одразу звільнили або відсторонили від посади. Ковальський заявив, що має намір завершити службові та кадрові процедури щодо працівників прокуратури, пов'язаних із обставинами, що розслідують у межах «Карфагена». Водночас він наголосив на презумпції невинуватості.

Що це означає для правоохоронної системи

Наразі можна казати щонайменше про кілька наслідків. Перше: НАБУ отримало дуже чутливе провадження проти працівників прокуратури. «Карфаген» демонструє, що розслідування НАБУ і САП безпосередньо зачепило керівну ланку ОГПУ. Тепер від результатів слідства залежатиме, чи перетворяться підозри на доведені в суді факти.

Друге: конфлікт між прокуратурою та антикорупційними органами вийшов у публічну площину. Заява Кравченка щодо Кривоноса стала безпрецедентною відповіддю генпрокурора на дії НАБУ. Але оскільки ОГПУ згодом заявила, що підозру Кривоносу не вручали, саме ця частина історії потребує особливої уваги до документів та процесуальних рішень, а не лише публічних заяв сторін.

Ковальський уже заявив про співпрацю з НАБУ і САП та про завершення карних процедур щодо працівників, яких стосуються обставини «Карфагена». Тепер ключове питання — не заяви, а конкретні рішення.

Чи будуть звільнені або відсторонені інші фігуранти? Чи отримає слідство доступ до всіх необхідних матеріалів? Чи буде встановлено, хто і на якому рівні міг забезпечувати роботу схеми? І головне — чи дійде справа до суду з доказами, які витримають перевірку?

У центрі «Карфагена» перебуває значно ширше питання: чи могла всередині державної правоохоронної системи існувати схема, що дозволяла шахрайським кол-центрам працювати за гроші й уникати системного переслідування? На це має відповісти слідство і, зрештою, суд.

Водночас інша частина історії вже має встановлений політичний результат: Кравченко втратив посаду генпрокурора, а також статус прокурора. Його конфлікт із Кривоносом «Карфаген» не зупинив. Навпаки, після зміни керівництва ОГПУ справа перейшла до нового етапу.

І тепер головна інтрига полягає не в тому, хто кого гучніше звинуватив, а в тому, чи зможуть НАБУ, САП та прокуратура довести всю вертикаль можливих зв'язків — від безпосередніх виконавців до тих, хто міг створювати їм умови для роботи.

Хронологія «Карфагену»

4 вересня — НАБУ і САП проводять масштабні обшуки в ОГПУ. Затримують Кропиву.

6 вересня — ВАКС обирає Кропиві запобіжний захід.

7 вересня — Кравченко подає заяву про відставку.

14 вересня — Кравченко заявляє про підозру директору НАБУ Кривоносу. Зеленський відсторонює генпрокурора.

15 вересня — ВРУ підтримує звільнення Кравченка. Президент підписує указ.

16 вересня — Апеляційна палата ВАКС залишає Кропиву під вартою з альтернативою застави 120 млн грн.

17 вересня — Ковальський стає виконувачем обов'язків генпрокурора.

18 вересня — Ковальський заявляє про подальшу співпрацю ОГПУ з НАБУ і САП та кадрові рішення за підсумками «Карфагена».

21 вересня — Кравченко подає заяву про звільнення з органів прокуратури. Ковальський підписує наказ.

22 вересня — стає відомо про остаточне звільнення Кравченка з органів прокуратури.

23 вересня – видання «Українська правда» оприлюднила інформацію, що Руслан Кравченко та його дружина Олександра зареєстрували місце проживання у Відні (Австрія) за адресою офісу компанії, що надає послуги юридичної доміциляції, хоча й не проживає за адресою, вказаною в документі з австрійського реєстру, чим грубо порушив закон.