Гроші на війну

У державному «Газпромбанку» прогнозують, що за збереження поточних цін на нафту Фонд національного добробуту (ФНД) Російської Федерації (РФ) може бути вичерпаним до дна трохи більше, ніж за рік. Цей фонд Кремль активно використовує для латання дірок у бюджеті через військові витрати та недоотримання нафтогазових доходів через західні санкції. Раніше його роками наповнювали надприбутками від енергоносіїв із моменту створення 2008-го. Перед початком повномасштабної війни у ФНД було 113 млрд USD ліквідних активів, що дорівнювало 6,5 % валового внутрішнього продукту. До січня ц. р. ця сума скоротилася в 2,2 разу — до 52 млрд USD. З іноземної валюти там залишилися лише китайські юані приблизно на 30 млрд USD, вони там із 2008-го. Швидкість витрачання резервів залежить від тривалості й обсягів зниження цін на нафту. Зараз кошти витрачають, якщо вартість барелю опускається нижче за 59 USD. Також відіграють роль витрати ФНД на «інші цілі». З цінами на нафту близько 40 USD залишок грошей ФНД буде витрачено трохи пізніше, ніж за рік. А якщо котирування впадуть до 30-35 USD, може обнулитися вже до кінця 2026 року.

США не хочуть розпаду РФ

Пьотр Кульпа, колишній секретар польської делегації до парламентської асамблеї НАТО, зазначив, що економічна криза в РФ посилюється і без зовнішньої підтримки Москва не зможе втримати ситуацію, яка погіршується практично в кожному секторі економіки. За його словами, Кремль сам загнав себе у пастку, з якої самостійно вибратися вже не може. «РФ залізла в нору, з якої без зовнішньої допомоги їй не видряпатися. В економіці відбувається глибоке падіння», — наголосив експерт.

Він пояснив, що показники лише формально виглядають відносно стабільними. «Все тримається на тому, що падіння на рівні 3-4 % вважається незначним. Але це лише тому, що економіка фактично тримається на військо-промисловому комплексі», — зазначив аналітик.

Він наголосив, що така стабільність досягається коштом тотального виснаження інших секторів. «Це відбувається шляхом грабунку всіх інших галузей, де падіння становить 20, 30, а подекуди й 40 %», — пояснив Кульпа.

Водночас він звернув увагу на міжнародний вимір російської економічної кризи. Фахівець певен, що Сполучені Штати більше зацікавлені у тому, щоб РФ не зазнала остаточного краху, ніж Китайська Народна Республіка (КНР), однак навіть це не дозволить зупинити процес розпаду. «Це вже розпад. Без зовнішньої підтримки Росія просто розвалюється», — заявив він.

За словами експерта, це питання є предметом непрямих перемовин між Вашинґтоном і Пекіном. «Триває перемовна тема між КНР і США: хто більше зацікавлений у тому, щоб РФ не розвалилася? З боку Китаю звучить відповідь, що саме Сполучені Штати більше зацікавлені в збереженні Росії», — наголосив він і додав, що ключове питання полягає у фінансових можливостях Вашинґтона. «Постає питання, звідки Дональд Трамп візьме гроші, щоб не допустити розпаду РФ», — зазначив аналітик.

Він пояснив, що для США розпад Росії історично завжди був небажаним сценарієм. «Розпад РФ просто невигідний Сполученим Штатам, тому що вони дивляться на неї як на свою кишенькову імперію, за допомогою якої англосакси свого часу розбили Наполеона, Вільгельма ІІ та Гітлера», — зауважив Кульпа.

«Чорна ріка» всихає

Тим часом за підсумками 2025 року виробництво нафти в РФ склало 512 млн т. Про це повідомив Олександр Новак, віцепрем'єр російського уряду. Згідно з його даними, нафтовидобуток падає третій рік поспіль: 2024-го це було 516 млн т, 2023-го — 530 млн т, а 2022-го — 535 млн т.

В результаті обсяги виробництва нафти стали найнижчими з 2009 року: тоді РФ помпувала 494,2 млн т. Навіть у кризу пандемії, 2020-го, видобуток був дещо більшим — 512,7 млн т. У план на рік уряд закладав збільшення видобутку до 520 млн т. Завантажувати більше Росії дозволяла й угода з Організацією країн — експортерів нафти, в рамках якої російська квота зросла до 8,98 до 9,57 млн барелів на добу. Але за фактом на кінець року нафтовики РФ помпували всього 9,33 млн барелів на добу, а в грудні 2025-го замість збільшення видобуток несподівано і різко став падати на 250 тис. барелів на день.

«Спад видобутку — результат санкцій США проти «Роснефті» та «Лукойлу», який підірвали експорт до Індії та КНР, — пояснив Яніс Клюге, експерт німецького Інституту проблем міжнародної безпеки. — Обвал цін на російську нафту Urals, яку тепер продають по 35-37 USD за барель, тобто зі знижкою майже 50 % щодо Brent, зробив видобуток на багатьох родовищах у РФ збитковим».

«Російська нафтова галузь, від якої залежить чверть доходів бюджету та майже половини експортного виторгу економіки, поступово скочується в кризу», — зазначив Крейґ Кеннеді, експерт Центру досліджень Росії та Євразії Девіса в Гарварді.

Відтак середні роздрібні російські ціни на бензин уже перевищили американські. Станом на початок 2026 року 1 л пального у США коштував майже на 5 RUB в еквіваленті менше, ніж у РФ. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки (СЗР) України.

Цінова динаміка в обох країнах розвивається у протилежних напрямах. У Сполучених Штатах ціни на пальне демонструють тенденцію до зниження, тоді як в РФ бензин стабільно дорожчає, випереджаючи рівень інфляції: лише в січні ц. р. середні ціни зросли на 1,2 %, підвищення зафіксували у 78 реґіонах.

У СЗР зауважили, що прогнози для російської економіки на найближчі роки залишаються невтішними. А американське Управління енергетичної інформації очікує ще більше зниження середньорічної ціни на нафту Brent, тоді як російський уряд продовжує закладати у свої розрахунки нереальні показники. На тлі падіння експортних доходів нафтові компанії компенсують втрати внутрішнім ринком.

Закінчується все

Крім того, додатковий тиск створює і стан державної скарбниці РФ. У Міністерстві фінансів уже попередили про суттєвий дефіцит бюджету через недоотримання нафтогазових доходів та авансування видатків. «Намір покривати цей розрив коштами ФНД і підвищенням податків лише підтверджує системні проблеми російської економіки й поглиблення відставання від розвинених країн», — резюмували українські розвідники.

А Центр протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки й оборони України повідомив, що російські авіакомпанії стали використовувати для перевезення пасажирів цивільних рейсів вантажні літаки. Зокрема, в Іркутській області РФ пасажири регулярного рейсу поскаржилися, що замість пасажирського літака Ан-24 їх без попередження пересадили у вантажний Ан-26. Люди, серед яких були діти, летіли впритул до купи вантажу. «Це не випадковість, а симптом системної кризи російської авіації. Санкції відрізали Росію від західних запчастин, сервісного обслуговування та комплектуючих», — зазначили у відомстві.

Власне виробництво РФ не здатне закрити потреби: нові літаки Іл-114-300, якими мали замінити застарілий авіапарк, досі не пройшли сертифікацію, терміни постійно переносять. Федеральна аґенція повітряного транспорту визнала, що у найближчі п'ять років країна може втратити 339 літаків. «Пасажири у вантажних літаках — наочна ілюстрація того, як деградує цивільна інфраструктура Росії під тягарем війни й ізоляції», — наголосили в ЦПД.

Фобії диктатора

Своєю чергою, британська The Times написала, що страх Путіна перед технологічними інноваціями XXI століття прирікає Росію на відставання від передових держав світу. Видання зазначило, що Путін — людина «авторучки та паперу», не має навіть смартфону і не користується Інтернетом. Своєю імперією диктатор керує через батарею стаціонарних телефонів шифрованого спецзв'язку, коли в інших країнах міністри координують державну політику, спілкуючись через комерційні месенджери в смартфонах. «Чи дивно, що Росія, очолювана таким технофобом, відстає від своїх суперників у гонитві за розробку штучного інтелекту (ШІ)?» — поставив риторичне запитанням автор публікації.

The Times послалася на дослідження Стенфордського університету, в якому Росія посіла 28-ме місце серед 36 оцінених країн за загальною силою їхніх індустрій ШІ. Сполучені Штати, КНР та Індія посіли перше, друге та третє місця. Навіть значно менші за Росію країни, такі як Люксембург, Бельгія й Ірландія, посіли вищі місця у списку, ніж РФ.

У своєму ставленні до сучасних технологій режим Путіна помітно контрастує з політикою радянських вождів — від Леніна з його програмою масштабної електрифікації 1920-х рр. до справді визначних успіхів повоєнного СРСР у дослідженні космосу. «Технологічний прогрес був невід'ємною частиною радянського проєкту, засобом швидкої індустріалізації й успішної конкуренції в умовах «холодної війни». У той час, як радянські лідери бачили переваги супутників або ядерного арсеналу, Путін, здається, розглядає цифрові інновації ХХІ ст. як виклик своїй владі і колись назвав Інтернет «проєктом ЦРУ», — йдеться в публікації.

Видання також нагадало про поступове згортання цифрових свобод у РФ, у т. ч. заборону та блокування усіх глобальних соціальних мереж. І схоже, що Кремль продовжить обмежувати доступ росіян до інформації. А це вже є завадою для технологічного розвитку РФ. «Уряд плекає культуру, яка насправді дуже аґресивно протистоїть технологічному прогресу. ШІ та високі технології загалом вимагають великої кількості незалежних стартапів і сприятливого інвестиційного клімату. Але в Росії компанії бояться інвестувати в нові технології», — зауважив Владислав Іноземцев, російський економіст і співзасновник Центру аналізу та стратегій у Європі.

Газета нагадала, що лише 2022 року РФ покинули приблизно 100 тис. ІТ-фахівців, або кожен десятий. До того ж, західні санкції значно ускладнили придбання компонентів для високотехнологічних розробок.