Новий український уряд

Володимир Зеленський відправив у відставку весь Кабінет Міністрів України (КМУ). А новий уряд очолив Сергій Корецький, до того — голова правління акціональної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Загалом парламент затвердив 16 членів уряду, але посади міністра оборони та міністра закордонних справ залишилися вакантними, оскільки на них призначають за окремою процедурою.

Чому відбулася зміна

Нещодавно Україна отримала новий КМУ. Це було вже четверте масштабне перезавантаження уряду від початку повномасштабного російського вторгнення і, без перебільшення, одна з найважливіших політичних подій року. На перший погляд, кадрові перестановки можуть виглядати як звичайна ротація посадовців. Однак за ними стоїть зміна управлінської моделі в умовах війни, пошук ефективніших механізмів роботи державного апарату, підготовка до ще однієї складної зими та бажання посилити окремі напрями державної політики.

Перші сигнали про можливе оновлення КМУ з'явилися ще на початку липня. Президент Зеленський влаштував серію закритих нарад із керівництвом Верховної Ради, фракції «Слуга народу» й Офісу президента.

Після них стало відомо, що прем'єр-міністерка Юлія Свириденко подала заяву про відставку. Парламент хутко підтримав її рішення, тож автоматично припинив повноваження весь КМУ.

Офіційне пояснення президента звучало доволі просто: державі потрібне «оновлення». Адже Україна входить у новий етап війни, маючи кілька критичних викликів: підготовка до опалювального сезону; забезпечення армії; розвиток українського виробництва зброї; виконання умов вступу до Європейського Союзу; реформа державного управління й ефективніше використання міжнародної допомоги.

Втім, політичні експерти звертають увагу й на інші чинники. Після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни суспільство дедалі частіше ставить питання про відповідальність чиновників за результати роботи. В умовах воєнного стану провести вибори неможливо, тому кадрові зміни залишаються фактично єдиним інструментом політичного оновлення влади. Водночас критики глави держави вказують, що перестановки відбуваються переважно всередині одного кадрового кола, без приходу принципово нових людей.

Юлія Свириденко очолювала уряд усього рік. За цей час керувала економічною політикою країни в надзвичайно складних умовах. Саме її уряд забезпечував функціонування економіки під час масованих атак Російської Федерації (РФ), координував співпрацю з міжнародними фінансовими інституціями та просував євроінтеграційні реформи.

Технократ замість політика

Найбільш резонансним кадровим рішенням стало призначення Сергія Корецького. Його кандидатуру підтримали 289 народних депутатів. До роботи у державних компаніях працював у паливному бізнесі, керував мережею автозаправних комплексів WOG, а пізніше відповідав за реформування «Укрнафти» та «Нафтогазу». Саме його досвід управління енергетичною сферою став головним арґументом на користь призначення.

Президент відкрито заявив, що наступна зима може стати не менш складною, ніж попередні. Саме тому уряд має очолити людина, яка добре розуміє специфіку енергетики та кризового управління.

«Прем’єр-міністр розпочав підготовку урядової програми, яка буде представлена суспільству та парламентарям. Підхід до управління буде максимально прагматичний: персональна відповідальність кожного міністра, всіх керівників центральних органів влади за реалізацію тих завдань, які визначені пріоритетними. Сергій має повну можливість сформувати таку урядову політику і таку команду центральної виконавчої влади, яка буде здатна зміцнити нашу державу додатковими силами», — сказав Зеленський.

«Картонки за Федорова»

Рішення президента Володимира Зеленського не пропонувати повторно кандидатуру Михайла Федорова на посаду міністра оборони стало однією з найгучніших політичних подій липня. Як писав Meest Weekly, вже за кілька годин після оголошення про кадрові зміни у Києві, Львові, Одесі, Дніпрі, Луцьку, Чернігові, Ужгороді, Сумах та десятках інших міст почалися акції протесту, які швидко отримали назву «картонкові протести».

За інформацією українських засобів масової інформації (ЗМІ), рішення пояснювали розбіжностями між міністром і військовим керівництвом щодо подальшого реформування сектору оборони.

Для багатьох українців Федоров став символом технологічної модернізації армії. Саме з його ім'ям пов'язували масштабне впровадження цифрових сервісів, розвиток безпілотних систем, реформу оборонних закупівель і спроби зробити Міністерство оборони відкритішим. Саме тому новина про його відставку викликала різку реакцію насамперед серед молоді, військових волонтерів, представників ІТ-спільноти та ветеранів.

Особливістю протестів стали картонні плакати, написані від руки. Учасники приносили їх без централізованої організації. Найпоширеніші гасла: «Поверніть Федорова»; «Не руйнуйте реформи»; «Армія потребує змін, а не відкату»; «Наш вибір — ефективність». Через такі імпровізовані плакати журналісти й користувачі соціальних мереж почали називати акції «картонковими протестами».

У столиці, за оцінками ЗМІ, на протест вийшли більше тисячі людей. Правоохоронці працювали у форматі «поліції діалогу», серйозних сутичок чи затримань не фіксували. Однією з особливостей протестів стала відсутність єдиного організаційного центру. Координація відбувалася переважно через соціальні мережі. Багато учасників заявляли журналістам, що прийшли самостійно. Більшість — молодь віком до 35 років.

Офіційно рішення про кадрові зміни пояснювали необхідністю оновлення уряду та формування нової команди. Водночас влада не повідомила про якісь претензії до роботи самого Федорова. Через це частина експертів припустила, що причиною стали внутрішні політичні й управлінські суперечності, а не оцінка ефективності міністра.

Політичні оглядачі звернули увагу, що вперше за тривалий час в Україні масові акції виникли не через соціально-економічні питання і не через антикорупційний скандал, а на підтримку конкретного урядовця. Фактично це стало демонстрацією того, що суспільство почало оцінювати окремих чиновників не за політичною приналежністю, а за результатами їхньої роботи. Крім того, протести продемонстрували високу швидкість самоорганізації українського суспільства: від появи інформації про кадрове рішення до виходу людей на площі минуло лише кілька годин.

Довідка

Склад нового уряду України: Сергій Корецький, прем'єр-міністр; Денис Шмигаль, перший віцепрем'єр і міністр енергетики (ним наче урядову колоду карт тасують, перекидаючи на різні посади); Тетяну Бережну, віцепрем'єр із гуманітарної політики та міністр культури; Всеволод Ченцов, віцепрем'єр-міністр із питань європейської й євроатлантичної інтеграції; Віталій Безгін — міністр у справах громад, територій і внутрішньо переміщених осіб; Матвій Бідний, сіністра молоді та спорту; Андрій Бутенко, міністр освіти та науки; Іван Вигівський, міністр внутрішніх; Тарас Висоцький, міністра аграрної політики та продовольства; Микола Калашник, міністр із відновлення, інфраструктури та транспорту; Віталій Кім, міністр у справах ветеранів; Олександр Кравченко, міністра економіки та довкілля; Віктор Ляшко, міністр охорони здоров'я; Сергій Марченко, міністр фінансів; Денис Маслов, міністр юстиції України; Денис Улютін, міністрм соціальної політики, сім'ї й єдності; Оксана Ферчук, міністра цифрової трансформації України. Тож уряд оновили не цілком, бо частина урядовців залишилися на своїх місцях. За окремим поданням президента були призначені виконувачами обов’язків: міністра оборони — Євгена Хмару; міністра закордонних справ — Андрія Сибігу. Після затвердження складу уряду вакантним залишилося лише крісло міністра цифрової трансформації, оскільки Михайло Федоров залишив уряд під час кадрових змін.