Мрії диктатора

Москва продовжує демонструвати небажання брати участь у будь-яких мирних перемовинах. «Кремль подвоює ставки на категоричну відмову від ідеї перемовин, аби згуртувати російську громадськість навколо провоєнної платформи напередодні виборів до Державної думи Російської Федерації (РФ), що відбудуться 18-20 вересня ц. р., — заявили в американському Інституті вивчення війни (ISW). — Систематична відмова Кремля від усіх українських пропозицій щодо припинення вогню та миру свідчить про те, що РФ не готова завершити війну в Україні на будь-яких умовах, що не передбачають виконання її максималістських вимог».

Жодних перемовин

Сергій Кислиця, перший заступник керівника Офісу президента України (ОПУ), також стверджує, що російський диктатор не хоче жодних перемовин. «У Путіна немає жодного бажання сідати за стіл перемовин, щонайменше до середини березня у нього не буде мотивації, бо вважатиме, що українці не настільки сильні, щоб пережити цю зиму», — пояснив він. За словами чиновника, російська стратегія на осінь-зиму 2026/2027 полягає у розколі українського суспільства.

Він повідомив, що Україна продовжує шукати й дипломатичних шляхів для завершення війни. «Дипломатія має працювати за будь-яких обставин, адже наші опоненти й вороги намагаються насадити в різних столицях світу думку, що саме українці не хочуть покласти край війні й прагнуть ескалації. Мовляв, росіяни готові піти й на те, і на те, а затяті українці, замість того, щоб прийняти їхні пропозиції, продовжують не лише захищатися, а й завдавати далекобійних ударів по території РФ», — пояснив чиновник.

А аналітики ISW вважають, що Путін не піде на жодні перемовини доти, доки РФ має змогу безкарно завдавати ударів балістикою по Києву й інших містах через гострий дефіцит ракет до систем Patriot. Вони є єдиним засобом, здатним збивати російську балістику, однак нестача боєприпасів залишає українське небо беззахисним.

Скориставшись цією вразливістю, Кремль свідомо переорієнтував оборонне виробництво на випуск балістичних ракет. «Це сприятиме намаганням Кремля використати майбутню зиму, щоб зламати волю України до опору. У Кремлі вважають, що зможуть скористатися дефіцитом ракет-перехоплювачів в України, аби уникнути потреби вступати в змістовні перемовини чи йти на поступки щодо своїх максималістських вимог», — зазначили експерти.

Безкарність атак

В ISW упевнені, що безкарність балістичних атак остаточно переконала Путіна в дієвості його «теорії перемоги», що ґрунтується на припущенні: РФ може виграти війну на виснаження, якщо російські війська безперервно тиснутимуть на фронті, а ракети завдаватимуть ударів по українських містах та інфраструктурі, виснажуючи ресурси України та терпіння Заходу. Аналітики також звернули увагу на нещодавню заяву Михайла Галузіна, заступника міністра закордонних справ РФ, який підтвердив, що РФ виступає проти заморожування війни та вимагає капітуляції України.

Сергій Кислиця вважає, що в теперішніх умовах неможливо укласти мирну угоду з диктаторською Росією. «Одна річ зупинити війну, інша — укласти мирну угоду. Укласти мирну угоду з диктатурою нереально. Немає жодної ознаки того, що Путін хоче зупинити бойові дії, не кажучи вже про те, щоб хотів сідати й вести перемовини», — висловився він.

А Михайло Подоляк, радник керівника ОПУ, розповів, що Кремль перейшов до відкритої тактики терору цивільного населення, намагаючись психологічно зламати українців, адже досягти успіху на полі бою окупантам не вдається. «РФ втратила можливість досягти вирішального результату на фронті, тому робить ставку на масовані удари по цивільній інфраструктурі та психологічний тиск, — зазначив він. — Москва вже не маскується. Вона веде війну винятково на вбивство максимальної кількості цивільного населення України. Основними цілями російських атак стали житлові квартали, об’єкти цивільної інфраструктури та системи життєзабезпечення.

Несподіваний сценарій

Водночас цікаву думку висловив Геміш де Бреттон-Ґордон, полковник британської армії. Він вважає, що додаткова мобілізація 300 тис. осіб у РФ може зрештою покласти край війні, однак не за сценарієм, на який розраховує Путін.

Військовий зазначив, що нова хвиля мобілізації може повторити сценарій радянської війни в Афганістані, коли до СРСР поверталися тисячі «хлопчиків у цинку». Тоді матері радянських солдатів виходили на марші до Кремля, вимагаючи повернути їхніх дітей додому. «Цинкові домовини, що поверталися з Афганістану, горе і гнів, які вони викликали, стали важливим чинником не лише у завершенні війни, а й у розпаді Радянського Союзу», — зазначив він.

А теперішня російсько-українська війна вже призвела до значно більшої кількості жертв. Однак усередині РФ вона ще не спричинила масштабних протестів. Причину цього експерт вбачає у тому, що досі Путіну вдавалося уникати відправлення на фронт призовників російського походження проти їхньої волі: «Російська армія поповнювалася полоненими, найманцями, представниками етнічних меншин і чоловіками з бідних реґіонів, яких приваблювали зарплати, надзвичайно високі за російськими мірками, або обіцянка звільнення з в’язниці».

На думку полковника, такі люди стали «витратним матеріалом» для мешканців Москви та Петербурґа. Окремо він звернув увагу на стан російської окупаційної армії. Військові мають клопоти з оснащенням, потерпають від холоду та голоду, а також зазнають жорстоких покарань, аби змусити їх іти на поле бою. «Це м’ясорубка, що пожирає молодих людей із промисловою швидкістю», — так охарактеризував армію Путіна.

Натомість масова мобілізація сотень тисяч чоловіків зі заможніших родин може кардинально змінити політичну ситуацію в РФ. Адже війна може вперше безпосередньо торкнутися й умовного російського «середнього класу». «Раптово на смерть на Донбас можуть відправити не сина якоїсь чеченської чи татарської матері, не звільненого з в’язниці злочинця і не іноземного найманця. Це можуть бути їхні власні сини», — додав фахівець.

Саме це, на його думку, і становить реальну небезпеку для Путіна. Відтак той опиняється перед непростим вибором: продовжувати війну чи визнати провал. «Та диктатор, схоже, вірить, що якщо зможе пережити Україну й її союзників, перемога якимось чином прийде сама собою, у стані виснаження», — додав експерт. Він наголосив, що європейські союзники, як і раніше, мають продовжувати постачати Україні зброю, щоб вона могла протистояти РФ.

Путін не виграє

Своєю чергою, Володимир Зеленський заявив, що разом із партнерами зі США й Європи вдалося скласти план припинення війни. «Із Джаредом Кушнером і Стівом Віткоффом ми домовились і поклали ці всі обговорення на одну сторінку: які є реальні можливості закінчення війни. Американці хочуть обміркувати це з нами і росіянами. Одна з головний ідей — припинення вогню. Друга — це те, що пропонували американці щодо вільної економічної зони. Тобто ми з рускіми робимо однакові кроки назад, і це створює такий буфер, що називається вільною економічною зоною під чиїмось керівництвом. Поки що незрозуміло чиїм, але це якась третя сторона. І третє: що робитимуть Європейський Союз і НАТО, і на що готова Україна заради цього?» — зазначив він.

Президент наголосив, що ці ідеї не є винятково українськими — на них усі позитивно реагують, заперечень ні в кого немає. «Є ще кілька ідей в американської сторони, наскільки нам відомо. Вони хочуть знайти момент, аби ними поділитися. Ми очікуємо», — поінформував він.

А Сергій Кислиця розповів про українські пропозиції щодо подальших дій у війні, передані США. Він наголосив, що там немає жодної «зради» — здачі територій України чи визнання їх російськими. «За всі місяці мого залучення до перемовин я ніколи не бачив, щоб хтось із нашої команди хоча б на мить допустив здачу територій і визнання їх російськими. Формула «3+2» у росіян, тобто визнання російськими трьох захоплених областей і двох частково захоплених, ніколи не лежала на столі, — запевнив дипломат. — А атмосфера і рівень взаємного розуміння між Україною та США, принаймні, з червня по серпень ц. р., були безпрецедентними. Особливо якщо згадаємо, як починався наш діалог у лютому минулого року й як він поступово перейшов від заперечення того, що в України є «карти» на руках, до визнання того, що Путін не виграє війну. Це не означає, що Путін програє війну, але він і не виграє».