Час Гавани настав?

Минулого тижня 10 млн жителів Куби залишилися без світла. Після того, як США заблокували постачання нафти на острів, уся електромережа країни повністю вийшла з ладу. Тож Куба постала на порозі державного перевороту. Спалахнули офіси партії влади, країну сколихнули жорсткі політичні протести. Уряд втратив контроль над вулицями, а натовп заявляє, що їм нічого втрачати.

Після того, як Сполучені Штати викрали венесуельського диктатора Мадуро і фактично контролюють венесуельську нафту, Куба опинилась у паливний блокаді. Виник дефіцит енергоресурсів та їжі, люди залишалися без світла по 20 годин на добу і все це без перспективи на покращення.

Від безвиході влада Куби вирішила просити допомоги в Дональда Трампа й ініціювати прямі перемовини з Вашинґтоном. А президент США натомість заявив про швидке падіння кубинської влади. «Я справді вірю, що мені випаде честь захопити Кубу. Це було б чудово. Це велика честь. Я можу звільнити її або завоювати, гадаю, можу робити з нею все, що забажаю», — заявив він.

Тоді Гавана взялася відпускати політв'язнів і назвала це жестом доброї волі. За кілька годин до заяви про звільнення 71 в'язня Міґель Діас-Канель, президент Куби, підтвердив, що Гавана веде перемовини з Вашинґтоном, але майже нічого не сказав про утримання політичних опонентів за ґратами. Американська преса повідомила, що ці таємні перемовини вели Рауль Ґільєрмо Родріґес-Кастро, онук колишнього президента Рауля Кастро, та Марко Рубіо, державний секретар США.

Білий дім висунув вимогу про відставку президента Діаса-Канеля як одну з основних умов для укладення домовленостей між США та Кубою. Сполучені Штати вбачають у цій відставці перший крок до оновлення двосторонніх відносин і впровадження масштабних економічних реформ на острові. Однак, Америка наразі не заперечує проти збереження комуністичної системи управління Кубою, роблячи акцент лише на заміні ключових фігур, без прагнення повного демонтажу чинного режиму.

Для Дональда Трампа ця ініціатива відкриває можливість здобути серйозну політичну перемогу, схожу на його жорстку політику щодо Венесуели, зокрема, усунення Ніколаса Мадуро. За словами оглядачів, адміністрація президента США намагається посилити свій вплив у реґіоні, готуючи основу для відкриття кубинського ринку та залучення туди американських компаній. Якщо теперішнє кубинське керівництво усунуть, реальна влада може сконцентруватися в руках Рауліто, а посаду президента займе особа, не пов’язана з родиною Кастро.

Як компроміс американська адміністрація запропонувала приватизацію нафтового сектору Куби в обмін на послаблення економічного тиску. Проте кубинське керівництво побоюється, що такий крок посилить залежність від США та дасть Вашинґтону надмірний контроль над внутрішніми справами держави.

Цього разу Куба спромоглася відновити електропостачання по всій території країни і ввела в експлуатацію найбільшу електростанцію на острові, яка працює на нафтовому паливі. Та наразі дефіцит електроенергії там зберігається, оскільки виробляється недостатня її кількість.